Висновки

Світова економічна історія доводить, що хоча ринок і відіграє важливу роль у стимулюванні інноваційної діяльності та відборі науково-технічних продуктів адекватних потребам суспільства, сам по собі він не здатний забезпечити комплексне розв'язання проблем, пов'язаних з динамічним розвитком інноваційних систем.

Необхідним є державне регулювання, наявність виваженої державної політики, у межах якої реалізуються конкретні заходи щодо підтримки і стимулювання тих етапів інноваційного процесу, для яких ринкових стимулів-недостатньо.

Головними підсумками цих заходів має стати поява, перспективних ринків; збуту наукоємної продукції, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджету через розширення податкової бази.

Зрозуміло, що вади ривку притаманні не тільки національним економічним системам. Проблеми, у тому числі інноваційні, однієї держави мають своє продовження й на міжнародному рівні. У зв'язку з цим актуальною є генерація міжнародної інноваційної політики, яка б ураховувала глобальні тенденції розвитку науково-технічної сфери й водночас толерантно ставилася до національних ринкових формацій.

Підсумовуючи результати вивчення світового досвіду регулювання інноваційних процесів, варто відзначити цілком реальну можливість застосування тих чи інших здобутків і у вітчизняній практиці використання ОІВ у господарському обороті.

Зрозуміло, що розвиток ринку інтелектуальної власності – процес складний і довготривалий. Отже, поняття інтелектуальної економіки є відносно новим навіть для країн з розвинутими ринковими відносинами, у яких формуванню інтелектуальної економіки передував важкий та суперечливий етап розвитку ринкової економіки взагалі. Україні ще потрібно пройти складний шлях до повноцінного формування інноваційної економіки, і на цьому шляху міжнародний досвід може стати корисним матеріалом для створення власної оригінальної моделі економічного розвитку країни.

Список використаної літератури

1. Антонюк Л.Л., Поручник А. М., Савчук В. С Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. - К.: КНЕУ, 2003.

2. Иванов В. В. Национальные инновационные системы: опыт формирования и перспективы развития // Инновации.— 2002.- №4. - С. 14-18.

3. Иванова Н. Инновационная сфера: Итоги столетия // Мировая экономика и международные отношения.- 2001.- №8. - С. 22-34.

4. Крупка М. І. Фінансово-кредитними механізм інноваційного розвитку економіки // Фінанси України. - 2001.- №11. - С 86-98.

5. Міжнародна інвестиційна діяльність/Д. Г. Лук'яненко (ред.). - К.: КНЕУ, 2003.

6. Папенчук П. Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України // Юридичний журнал.- 2003,- №12. - С. 64.

7. Стадник В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. -К.: Академвидав, 2006. -463 с.

8. Швайка Л. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Любов Швайка,. -К.: Знання , 2006. -435 с.

5. Глобальна інноваційна система.

•Глобалізація є найважливішим соціальним процесом кінця 20 століття, з початком цього процесу все світове суспільство зазнало значних змін;

•Глобалізація являється інноваційним процесом, в основі якого лежать інновації і який в ході свого становлення трансформує суспільно-культурне середовище.

•Рушійними силами глобалізації можна назвати такі аспекти, як економічний, політичний, суспільний, технологічний та лібералізація ;

•З розвитком інформаційних технологій світ усе більш прискореними темпами почав обмінюватися передовим досвідом, науковими розробками та НДКР, що призвело до поступового переходу мало розвинутих країн до вищих сходинок свого розвитку, а країн з сильною економікою до світового лідерства;

•Конкурентні переваги компанії і її здатність до проведення й впровадженню інновацій є ключовим фактором успіху в глобальній конкуренції.

•За наявних умов модифікації глобального середовища конкурентної боротьби на ринку високотехнологічної продукції, досягнення високого конкурентного статусу суб’єктами міжнародної економічної діяльності можливе лише за умов створення та ефективного функціонування національних інноваційних систем (НІС).

•На сучасному етапі формування концепції НІС виділяють два підходи: японський, та європейсько-американський. Їх різниця полягає в тому, що їхні погляди протилежні з точки зору бази пошуку ідей – в середині країни чи закордоном;

•Позитивними наслідками функціонування НІС виступають: прискорення інноваційних процесів, подолання історично обумовленої ізольованості науки, перехід від лінійних методів створення інноваційної продукції (наукова ідея – розробка – виробництво – ринок) до нелінійних, сітьових регіональних систем генерування, дифузії та комерціалізації інновацій.

•Головними причинами неефективного функціонування НІС в Україні є: відсутність зв’язку між наукою та практикою господарювання та відсутність механізмів ефективної реалізації та оцінки ефективності національних науково-технічних програм ;

•Пріоритетами державної інноваційної політики в процесі створення НІС України повинні бути такі заходи: створення сприятливого інституційного середовища для розвитку інноваційної взаємодії суб’єктів ринку, активізація інноваційної діяльності в державі, сприяння розповсюдженню ІКТ;