2. Чітка організація педагогічного процесу.

Розглядаючи елементи класно-урочної системи навчання, потрібно зазначити, що в роботі братських шкіл вперше спостерігається групова організація навчальних занять. Чітка організація простежувалась уже з прийому учня до навчального закладу.

Потрібно зазначити, що спочатку один з основних принципів класно-урочної системи – одночасність прийому учнів до школи – часто порушувався. Спочатку учнів приймали до школи в різний час, але з часом це було відрегульовано й запроваджено новий поділ на класи. У Віденській школі вже в 1617 – 1619 роках було чітко скомплектовано п’ять класів – клас білоруської, клас слов’янської і три класи латинської мови. Ще в більш розвиненому вигляді класно-урочна система навчання застосовувалась в Києво-братській колегії. План організації навчання в ній свідчить, що використовувана в школах України групова система навчання була значно вдосконалена київськими професорами. Заняття тут починались одночасно. Спочатку лунав дзвінок – сигнал підготовки до першого уроку. Потім дзвонили класні дзвіночки в певному порядку, і всі мали йти в класи – нижчі, середні, вищі. Нарешті знову лунав загальний дзвін, і починалися заняття.

Учні в братських школах у певному, вказаному вчителем, порядку. Місця визначалися з успішністю в навчанні, але не за походженням чи матеріальним забезпеченням батьків.

Навчальний рік починався з 1 вересня. Були введені літні канікули (з липня до серпня) . Учні приходили до школи на 9 годину ранку, а в зимові дні – пізніше, у визначений вчителем час.

Характерною рисою братських шкіл України був тісний зв’язок між батьками та вчителями.

У школах такого типу певна увага приділялась систематичному засвоєнню учнями знань, умінь та навичок. Учитель мав суворо стежити за тим, щоб учні регулярно відвідували школу. Пропуски школи дитиною були небажані, бо вони завдавали шкоди вихованню. Про необхідність систематичного відвідування учнями школи й уважного ставлення до занять говориться в 5-му розділі луцьких “ Артикулів “.

Отже, учителі України вже в ті часи достатньо чітко розуміли важливість таких педагогічних вимог, як послідовність і систематичність у навчанні. Особливий інтерес становить розв’язання братськими школами питання покарання. Західноєвропейська школа все ще характеризувалася надзвичайно жорстокою дисципліною. Численні свідчення сучасників зображали її як місце тортур та знущань над учнями. Похмурі, затхлі приміщення європейської школи наповнювалися криком та плачем побитих дітей. Різка та інші види фізичних тортур вважалися основними виховними заходами. Я. Коменський писав, що “ у навчанні іноді застосовується настільки жорстокий метод, що школи перетворились у пугало для дітей і місця знущань для учнів, тому більша частина учнів з відразою ставилась до науки та книг і віддавала перевагу майстерням ремісників, а не школам”.

Наша вітчизняна педагогіка з найдавніших часів вимагала уважного та чуйного ставлення до дитини. Гуманізм, який бере початок у глибокій давнині і є найхарактернішою рисою старослов’янської педагогіки, був надалі розвинений у нових історичних умовах у статутах братських шкіл.

Аналіз викладеного матеріалу свідчить, що організаційно-виховна робота, яка проводилася з учнями, далеко виходила за релігійні норми. Бесіди учителів з учнями наповнювалися глибоким соціальним та політичним змістом.