48. Взаємозвязок життєвого циклу галузі, підприємства та його стратегії (Характеристика віолентної, патієнтної, експлерентної та комутантної стратегій)

Ринкова конкуренція проявляється в боротьбі фірм (продавців) за обмежений обсяг попиту споживачів на доступних фірмам сегментах ринку. Коли попит практично необмежений, немає й конкуренції продавців. Характерні чотири стратегії конкуренції на товарному ринку показані в табл.  Віолентна («силова») стратегія — стратегія домінування на великому ринку, орієнтована на високу продуктивність і зниження витрат виробництва, а отже, і зниження ціни продаж. Це досягається організацією масового виробництва товарів середньої якості, що цілком влаштовують масового покупця. Такої стратегії дотримуються багато великих компаній. Товар виробляється ними в різноманітному асортименті, часто оновлюється, що в поєднанні з його добротністю й доступністю за ціною дозволяє залучити широкі верстви покупців. Цьому сприяє проведення великих рекламних компаній. Патентна (нішова) стратегія — стратегія, орієнтована на випуск обмеженої кількості спеціалізованої продукції високої якості. Фірми, що дотримуються такої стратегії, прагнуть ухилитися від прямої конкуренції з провідними компаніями й знайти на ринку власну нішу, недоступну для віолентів. Вони добре доповнюють віолентів, тому що вносять на ринок різноманітність, вишукують й активно формують специфічні потреби. Вузька спеціалізація патентів дозволяє їм забезпечити високий науково-технічний рівень виробництва й високу кваліфікацію персоналу. Такої стратегії дотримуються менші (порівняно з віолентами), середні й дрібні фірми. Комутантна (пристосувальна) стратегія — стратегія, спрямована на максимально швидке задоволення невеликих за обсягом короткочасних, часто мінливих потреб. Дрібні фірми, що дотримуються цієї стратегії, звичайно не мають у розпорядженні ефективного устаткування й науково-технічних заділів, але мають гарних майстрів «на всі руки», завдяки чому вони швидко пристосовуються до потреб ринку. Експлерентна (піонерська) стратегія — стратегія, яка орієнтована на радикальні нововведення й прищеплювання нових потреб і попиту на принципово нові товари. Така стратегія властива постіндустріальній епосі й підприємницькій реакції на зміни на ринку. Реалізувати її можуть фірми, що мають високий науково-технічний потенціал і підприємницький стиль поведінки. Такій стратегії властивий високий ризик невдачі (запропонований товар не знаходить споживача) або високі до ходи у випадку удач.

49. Комплексні стратегії підприємства: специфіка „стратегічного набору” комплексних стратегій.

Кожне під-во має орієнтири у своїй ді-ті, яких можна досягти зусиллями лише всього під-ва. Як правило, існують комплексні цілі, потрібні для всіх під-в, щою їх досягти розробляють комбінації стратегій, які назив-ть комплексними страт-ями. Це такі: створення позитивного іміджу, підвищення якості продукції, підтримкам конкрентних переваг, забезпечення безпеки та збереження комерційної таємниці, підвищення продуктивності, ек-ний розвиток, соц-й розвиток, розвиток заг-го управлінння, охорона навколишнього середовища тощо. Існування «стратегічних наборів», різних за типом і змістом, зумовлено різними умовами існування підприємства. Зміни в «наборі» потребують певних «опор», які вносять впорядкованість у періоди хаосу після зміни «стратегічних наборів». До таких опор можна віднести також комплексні стратегії. Підприємство саме вирішує, розробляти чи ні відповідні комплексні стратегії та комплексні програми для їх виконання.

Специфіка: складність процесу вибору та обгрунтування свого вибору, зміна “набору” комплексних стратегій вимагає застосування “опори”, якими є інші комплексні стратегії-замінники і т. д.