32. Розкрийте особливості та наведіть приклад використання троп схожості, контрасту та тотожності Головними тропами за тотожністю є евфемізм і дисфемізм.

Евфемізм - це троп, суть якого полягає у використанні "пом'якшеного", більш прийнятного виразу для позначення певного предмета.

Іншими словами, за допомогою евфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "рожевих" тонах і викликають в аудиторії позитивні емоції.

Дисфемізм  - це троп, суть якого полягає у використанні такого виразу для позначення певного предмету, який завідомо містить негативну оцінку.

Іншими словами, за допомогою дисфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "чорних" тонах і викликають в аудиторії негативні емоції.

До тропів тотожності належать ще:

o антономазія;

o перифраза тощо.

Антономазія  - це троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен.

Наприклад:

У кожної видатної людини, як і у Наполеона, як правило є свій Тулон і своє Ватерлоо.

Перифраза - це троп, суть якого полягає у використанні опису предмета замість його назви.

Наприклад:

Йому доведеться розлучитися зі своєю половиною.

Головним тропом за схожістю є метафора. Це найвідоміший троп у риториці. Йому присвячено чимало різноманітних досліджень й у лінгвістиці, психології, філософії.

Метафора - це троп, суть якого полягає у називанні одного предмета виразом, який звичайно позначає інший предмет, на підставі певної схожості між цими предметами.

Переважно метафора являє собою приховане порівняння, оскільки в ній пропущено вирази як, ніби, але вони маються на увазі.

З усіх інших тропів метафора відрізняється особливою виразністю, образністю. У неї майже необмежені можливості в зближенні різноманітних предметів і явищ, що дозволяє по-новому осмислити їх суть. Відомий філософ П. Рікер пише:

".метафоричне значення полягає не тільки в семантичному конфлікті, але й у новому предикативному значенні, що виникає з руїн буквального значення, тобто значення, яке виникає при спиранні тільки на повсякденні або поширені лексичні значення наших слів. Метафора є не загадкою, а рішенням загадки"¹.

Метафорою користуються для опису і пояснення складних явищ й у процесах наукового дослідження. В результаті сформувався цілий клас наукових метафор.

Суперечка - це війна". Відповідно й більшість дій людини в суперечках структуровані концептами баталій:

33. Розкрийте особливості меморії та акції у політичній риториці.

Меморія - це розділ риторики, який вивчає особливості запам'ятовування ораторської промови.

У класичній риториці меморія виділялась як окремий етап ораторської діяльності, на якому людина повинна була запам'ятати вже підготовлену промову.

Акція - це розділ риторики, який розглядає виголошення оратором промови.

На етапі акції оратор повинен грамотно представити аудиторії результат своєї роботи, виконаної на попередніх етапах.

34. Охарактеризуйте способи прямого і непрямого мовленнєвого впливу у політичній риториці.

Взагалі розрізняють дві форми мовленнєвого впливу:

o пряма форма мовленнєвого впливу;

o непряма форма мовленнєвого впливу.

У сучасній лінгвістиці та філософії мови розрізнення між ними виражається у виборі прямих чи непрямих мовленнєвих актів.

Останнім часом непрямі форми комунікації привертають до себе все більшу увагу дослідників. Зокрема висловлюються думки про те, що:

"...людина звертається до прямої комунікації тільки у випадку, коли засоби непрямої комунікації виявляються менш ефективними й економними для досягнення комунікативних цілей"¹.

Вибір прямої чи непрямої форми впливу передбачає врахування двох основних проблем: проблеми щирості та проблеми ефективності висловлювання.

Пряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі лише їх буквальне значення, лише те, що він говорить.

Пряма форма мовленнєвого впливу є відкритою тактикою. Користуючись нею, оратор безпосередньо повідомляє аудиторії те, що він має на увазі. Відповідно, така форма впливу є точною, послідовною й узгоджується із критерієм щирості. З іншого боку, слід мати на увазі, що зв'язок між словом і предметом є довільним.

Для аудиторії сприйняття подібної мовленнєвої форми не викликає особливих утруднень. Слухачам не доводиться вгадувати те, що мав на увазі оратор, і думати, чи вірно вони зрозуміли його.

Використання прямої форми мовленнєвого впливу передбачає ієрархічно структуровану комунікацію. При цьому більш високий рівень ієрархії займає оратор. Саме за таких умов він може розраховувати на ефективність своєї промови, яка забезпечується здебільшого конвенційним характером ситуації спілкування. Як правило, для кожної ситуації існує одна пряма форма мовленнєвого впливу. Подібну модель взаємодії оратора й аудиторії називають вертикальною.

Непряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі не тільки те, що він говорить, а й щось більше.

Аудиторії пропонується самій встановити, що криється в цьому "більше, ніж буквальне значення". Непряма форма мовленнєвого впливу є прихованою тактикою. Оратор "каже не те, що він каже", тобто відкрито не проголошує аудиторії, що він має на увазі.

Відповідно, така форма впливу не узгоджується із критерієм щирості. Слід відмітити, що неузгодженість із критерієм щирості зовсім не означає, що оратор говорить неправду. Він свідомо обирає такі способи виразу, які в принципі дають можливість аудиторії сприйняти те значення промови, що приховане за непрямою формою. Тому інтерпретація непрямої форми комунікації передбачає додаткові зусилля з боку слухачів. У принципі існує небезпека того, що аудиторія зрозуміє оратора не так, як йому б хотілося.

Непряма форма мовленнєвого впливу задає, по суті, множинність способів сприйняття промови. У такий спосіб слухач приєднує до виголошеного оратором того змісту, що є актуальним для самого слухача. Ефективність непрямої комунікації якраз і виявляється в цій свободі аудиторії. Подібну модель взаємодії оратора зі слухачами називають горизонтальною.

Непряма форма впливу забезпечується використанням у промові певних засобів виразності, якими є риторичні фігури. З іншого боку, як зазначалось вище, риторичні фігури створюють красу промови.