Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія шпори екзамен.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
142 Кб
Скачать
☆

19.Гетьманування Петра Дорошенка

Про підготовку московсько-польського договору Україна не зна­ла, в Андрусів не були запрошені ні — гетьман Ліво­бережної України, ні Петро Доро­шенко, який був обраний представником тогочасного гетьмана Правобережної України (1665-1676 pp.).

Боротьбу національно-патріотич­них сил за об’єднання України очо­лив П.Дорошенко. Розуміючи, що Річ Посполита не надасть допомоги у реалізації його плану, він уклав союз із Кримом, пішов на зближен­ня з Туреччиною. Багато уваги геть­ман приділив переговорам з Московщиною, але зазнав невдачі.

На початку лютого 1668 р. у Лівобережній Україні вибухнуло анти московське повстання. П.Дорошенко, заручившись підтримкою значної частини населення об’єднав козацьку Україну. У червні 1668 р. Військова козацька ради обрала його гетьманом об’єднаної України.

З’явилася перспектива відродження возз’єднаної Української дер­жави. Проте вкрай несприятливою була геополітична ситуація. Свою негативну роль відігравала і відсутність єдності в діях українських сил.

Московщина і Річ Посполита, не бажаючи втрачати свого впливу в Україні, виступили проти її возз’єднання в одній державі. Гетьман Правобережного козацтва П.Дорошенко опинився у війні на два фронти. Ворожу позицію щодо нього зайняло і Запорожжя, яке ви­сунуло претендентом на гетьманство, підтримуваного Кримом.

Для організації опору Польщі П.Дорошенко рушив на Правобе­режну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з московськими вій­ськами залишив наказним гетьманом чернігівського полковника. Відбулося роз’єднання козацьких сил, яке негативно позначилося на розвитку подій.

Лівобережжя опинилось унаслідок наступу москов­ських військ у скрутній ситуації, і перейшло на бік Московщини і за її підтримки тогочасний полковник був обраний гетьманом Лівобережної України.

Українська держава знову розкололася на два гетьманства.

Лівобережжя

Многогрішний, погодившись на входження України до складу Московщини, взяв курс на відновлення прав і кордонів Української держави періоду Б.Хмельницького. Гетьман відновив зв’язки з Дорошенком, надавши йому військову допомогу. Діяльність Многогрішного не узгоджувалася з офіційною політикою московського уряду. Проти гетьмана була сфабрикована справа про “зраду”, і після суду в Москві його заслали до Сибіру.

Правобережжя

Дорошенку довелося вести боротьбу за владу з різними претендентами: спочатку із ставлеником кримського хана, представником Польщі, який мав підтримку з боку Правобережної України.

Боротьба П.Дорошенка за збереження єдності України

Під тиском надзвичайно тяжких зовнішніх і внутрішніх обставин П. Дорошенко почав шукати опори у турецького султана.

У 1672 р. гетьман приєднався до Туреччини і розпочатої нею війни проти Польщі. Успішні дії турецьких і українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір, відмовившись від Правобережної України:

  • Поділля відходило до Туреччини;

  • Українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.

Порушення територіальної цілісності України не задовольняло П.Дорошенка. Крім того, почалося вимагання виплати данини, роззброєння козаків, зруйнування фортець, українське населення безжалісно грабувалося турецькими і татарськими військами.

У 1673 р. П.Дорошенко пішов на переговори з Москвою. Він погодився повернутися під її протекцію за умов збереження ціліс­ності козацької України, її прав і вольностей, надання надійної до­помоги для боротьби з Туреччиною. Оскільки позиції сторін не узгод­жувалися, переговори припинилися.

Москва усвідомлювала, що її спроба повернути Правобережжя під свою протекцію призведе до неминучої війни з Туреччиною. Та коли влітку 1674 р. турки і татари вступили на правобережні землі, москов­сько-українське військо залишило їх без захисту і втекло на Лівобе­режжя. Похід турецько-татарської армії на Правобережжя мав жахливі наслідки. Потік переселенців у Лівобережну Україну та Слобожанщину набув масового характеру. Правобережне населення звинувачувало П. Дорошенка у всіх лихах і нещастях, які принесли з собою татари і турки.

Після відходу турецько-татарських сил активізував воєнні дії на Правобережжі польський король Ян Собеський.

У грудні 1674 р. П.Дорошенко пішов на переговори з поляками, погодившись на входження до складу Речі Посполитої, але за умови збереження цілісності України та на основі статей Гадяцького договору. Переговори зазнали невдачі.

Капітуляція П.Дорошенка. Поразка визвольної боротьби

Починаючи з 1674 р. становище П.Дорошенка погіршується: право бережне населення, розчарувавшись у можливості виборення незалежності, відвернулося від гетьмана, його почали залишати соратники,родичі. Підвладна Дорошенкові територія скоротилася до Чигирина і його округ.

У жовтні 1676 p. П.Дорошенко капітулював, присягнув­ши на вірність московському цареві.

Падіння гетьманства П.Дорошенка ознаменувало кінець Національно-визвольної війни та її поразку.

Була ліквідована українська державність на Правобережжі, й усі спроби її відновити зазнали невдачі. Державність вдалося зберегти лише на території Лівобережжя, яке на правах автономії входило до складу Московщини. Незалежна соборна держава в межах етнічних українських земель існувала лише короткий період.

Від воєнних дій, голоду, епідемій, переселення, зазнали руйнувань міста і села, було завдано надзвичайно великої шкоди господарству.

Національно-визвольна війна 1648-1676 pp., мала велике історичне значення. Вона:

  • зумовила виникнення ідеї утворення незалежної соборної української держави;

  • привела до відтворення Української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) проіснувала на пра­вах автономії у складі Московщини до XVIII ст.;

  • вплинула на розвиток національної самосвідомості українців;

  • сформувала нову політичну еліту, яка стала на захист україн­ських національних інтересів;

  • збагатила традиції боротьби українців за національне і соціаль­не визволення;

  • сприяла розвитку української культури, перш за все усної на­родної творчості, літератури, літописання.

У ході тривалих війн за панування в українських землях між Московщиною, Річчю Посполитою, Туреччиною і Кримом, Украї­на виявилася роздробленою. Розчленування українських земель було закріплено системою договорів між цими державами.