15.Поясніть у чому виявлялися спроби суспільно-політичного життя України у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років. Хто такі шестидесятники?

Реформи в політичній сфері - сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя .Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки,

-Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

-Зросла роль Рад - як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

-Викрито злочинну діяльність Л.Берії та його посіпак в Україні (П.Мешика та ін.), розпочалася реабілітація жертв масових репресій.

-Засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства.

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників. Шістедисятники – це покоління молодих літераторів та митців 60-х.років, учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості, боролися за відродження рідної мови, піднесення національної свідомості й людської гідності. Провідними постатями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та багато інших. . Воно вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови. Все це не могло не викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від “марксизму-ленінізму”, “формалізмі”, “космополитизмі”, обмежували їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них. Однак, частина нового покоління не зріклася своїх поглядів і пішла на конфронтацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники якого вимагали радикальних змін Національно-культурні процеси переходили встановлені партією рамки лібералізації і на початку 60-х років почали переслідуватися. У 1962-1963 р.р. “відлига” в національно-культурній сфері припинилася. Прикметним є той факт, що у 1959 році конгрес США прийняв закон про “Тиждень поневолених націй”, до числа яких потрапилаУкраїна

16.Визначте особливості економічного та політичного розвитку Західної України в складі Австро-Угорської імперії. Як можна пояснити той факт, що скасування кріпацтва відбулося раніше в Австрійській імперії, ніж в Російській, а темпи економічного розвитку Західної України були значно повільніші, ніж в Наддніпрянщині?

Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

Господарство Західної України було аграрним. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно пруським шляхом. Кількість сільської буржуазії - 11% - в Галичині, 8% - в Буковині.

Промисловість, хоч і зробила значний крок вперед, залишалася відсталою, темпи її розвитку були надзвичайно низькими. Важкої промисловості майже не існувало, машинобудування було розвинено слабко. Переважаючими галузями були нафтодобувна промисловість (зосереджувалася в р-ні Дрогобича та Борислава, на поч. ХХ ст. давала 5% світового видобутку нафти), деревообробні галузі (наявність великих масивів лісу) та харчова промисловість. У промисловості домінував іноземний капітал - австрійський, німецький, аглійський, французький.

Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де населення зросло з 70 тис. (1857 р.) до 200 тис. (1910).У порівнянні з Наддніпрянщиною, економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер.У XIX ст. в Російській та Австрійській імперіях склалася криза феодально-кріпосницької системи. Усвідомлення цієї кризи змусило як російський, так і австрійський уряди ліквідувати кріпосне право та реформувати державний устрій. В Австрійській імперії реформи були здійснені в 1848-1849 р.р., в Росії - в 60-70-роки XIX ст. Реформи, незважаючи на їх обмеженість, мали епохальне значення - вони створили умови для прискореного капіталістичного розвитку України.

Той факт, що темпи економічного розвитку Зах. Укр. були повільніші ніж в Наддніпрянщині, хоч і скасування кріпацтва відбулося в російській імперії раніше ніж в Австрійській, можна пояснити тим, що на території Наддніпрянщини була велика к-сть природних ресурсів, які використовувалися на користь Російської імперії. А в Західній Україні було мало прир . рес.порівняно зНаддніпрянщиною.Росія підтрим. розв економіки Наддніпрянщини, бо це було для Імперії дуже вигідно.І також завдяки кріпацтву, яке існувало в Рос. Імперії економіка розвивалася краще.