- •2.Визначити причини поразки Укр. Революції 1648-1676.Історичне значення.
- •3.Дайте оцінку гетьмана п.Скоропацького. Чи мав він шанс на перемогу.
- •4.Охарактерезуйте особливості розвитку Галицько-Волинської держави. Чи можна вважати її Українською державою.
- •6. Дайте оцінку політичній платформі і тактиці боротьби оун-упа в 1945-середині 1950-х. Рр.
- •7.Поясніть, як відбулося утворення Речі Посполитої та які це мало наслідки для українських земель?
- •8.Охарактеризуйте становище в Україні у 1 світовій війні.
- •10.Охарактеризуйте становище в Україні після смерті б.Хмельницького.
- •11. Поясніть, чому стала можливою перемога більшовиків в Україні. Охарактеризуйте політику «Воєнного комунізму".
- •14.Охарактеризуйте геополітичні зміни в Україні у в другій половині 18 століття.
- •13. Проаналізуйте внутрішню та зовнішню політику Данила Галицького.
- •15.Поясніть у чому виявлялися спроби суспільно-політичного життя України у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років. Хто такі шестидесятники?
- •17.Поясніть, чому радянська історіографія називала визвольні змагання в Україні 1917-1920 років контрреволюцією?
- •18. Поняття "перебудова", що виникло у сер. 80-х років, з часом зазнало трансформації, набуло розпливчатості і невизначеності. Як би ви визначили суть і зміст цього поняття?
- •19.Проаналізуйте політику гетьмана Петра Дорошенка. Чому його боротьба за возз'єднання Української держави зазнала поразки?
- •20.Поясніть причини утворення срср. Дайте оцінку союзного договору від 30 грудня 1922 року.
- •21. Охарактеризуйте післявоєнну відбудову і розвиток України в 1945-пер.Пол.50 –х.Рр.
- •29. Дайте оцінку 4 універсалу. Брестський мир.
- •30.Визначте причини утвердження в срср сталінського тоталітарного режиму. Поясніть суть тоталітаризму.
20.Поясніть причини утворення срср. Дайте оцінку союзного договору від 30 грудня 1922 року.
На основі ленінського плану І з'їзд рад СРСР ЗО грудня 1922 р. прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу ввійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). У документах, покладених в основу СРСР (Декларація і Договір), права центру превалювали над правами республік. Так, із 29 пунктів Союзного договору лише один стосувався прав республік. Формально кожна республіка мала право виходу із СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено.
Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 р., коли була прийнята Конституція СРСР.
Конституція СРСР позбавила союзні республіки права на зовнішню політику і торгівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв'язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної республіки зокрема.
IX Всеукраїнський з "їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції УСРР, законодавча закріпивши входження республіки до складу СРСР.
Оцінка утворення СРСР та входження до його складу України
Формально СРСР був федерацією, але фактично - унітарною, централізованою державою, імперією нового типу. Україна втратила рештки державного суверенітету і незабаром, як і інші союзні республіки, перетворилася на адміністративну одиницю Радянського Союзу.
Проте певні ознаки державності - територіальна цілісність, власний адміністративний і державний апарат збереглися, однак це не змінювало її статусу як частини єдиної держави.
Утворення СРСР було обумовлене дією як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів:
> територіальні межі республік, які увійшли до Радянського Союзу, були об 'єднані в межах колишньої Російської імперії. Між ними існували історично усталені тісні економічні зв 'язки, і як наслідок, певна спеціалізація економічних районів та розподіл праці;
> у роки громадянської війни 1917-1920 рр. між радянськими республіками склався воєнно-політичний союз, а пізніше, у 1921-1922 рр., воєнно-господарський та дипломатичний союзи. Виникла так звана "договірна федерація"радянських держав, де функції загальнофедеративних органів влади виконували органи влади Радянської Росії;
> головною ж причиною утворення СРСР стало посилення впливу у всіх республіках єдиної, жорстко централізованої більшовицької партії, керівництво якої взяло
курс на негайне об'єднання республік в єдину державу і здійснило це об'єднання за власним сценарієм.
22.Гетьман І.Мазепа: оцінки діяльності. Мазепу, одні засуджували, інші називали визволителем від російського гніту. Хоча пройшло багато часу єдиної точки зору серед істориків не існуєМазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими. "Коломацькі статті" 1687 р. (договірні статті між гетьманом і російським урядом) ще більше обмежували автономні права України.Але своєю політикою Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України. Свій авторитет гетьман підніс активною меценатською діяльністю - на його кошти збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії.За оцінкою сучасного історика М.Брайчевського, Мазепа був одним із "найблискучіших європейських діячів того часу".Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх у міцний привілейований клас. Відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.Головною метою Мазепи було об'єднання України в одній незалежній державі. Великі сподівання гетьман покладав на молодого російського царя Петра I (1689-1725). Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.У 1700 році розпочалася Північна війна між Швецією і Росією; остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні. Але у 1708 р. Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра I. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.За цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали Мазепу "зрадником", а слово "мазепинець" стало синонімом слова "сепаратист".Які ж причини змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів?Петро I виявився прибічником політики жорсткого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що не співпадало з прагненням Мазепи розширити самостійність Гетьманщини.Під час Північної війни Петро I нещадно експлуатував людські і матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовували у війні як "гарматне м'ясо".Політика Петра I викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.У Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні і вийти на береги Балтійського моря. Таким чином, у Мазепи були всі підстави для зміни зовнішньополітичного курсу. Він "зрадив" московського царя не раніше, ніж Петро I зрадив інтереси України. Про зраду ж гетьманом українського народу не може бути й мови.У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило на Україну. На його бік перейшов Мазепа а також запорозькі козаки на чолі з кошовим атаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана. У цьому була трагедія Мазепи!Так сталося,бо гетьман надто далеко відірвався від життєвих потреб народу і не користувавася популярністю в народних масах.Для народу такий крок Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним.27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва - вирішальна битва Північної війни. Поразка Карла XII та Мазепи стала справжньою національною катастрофою для України. Петру I були розв'язані руки в наступі на українську автономію.Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії; вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. Отже,Іван Мазепа став знаковою фігурою української історії. Він створив прецедент виступу панівних кіл українського суспільства проти диктату російського центру. Не випадково до його прикладу у здобутті Україною незалежності зверталися політичні діячі 1917—1918 і 1991 pp.
