Художня творчість.

• Ритмічна, вокальна, інструментальна імпровізація.

• Участь у колективних музичних іграх, інсценізаціях народних обрядів, виконанні фрагментів, дитячих опер-казок.

У процесі багатогранного музикування значне місце відводиться музично-творчій діяльності, яка стимулює активність учнів, сприяє розвитку їх музичних здібностей і стійкого інтересу до музики.

Творчу активність можна розглядати, як міру гармонійного розвит­ку особистості, що одночасно створює всі необхідні передумови для самореалізації особистості й дає можливості для неї.

Дитяча творчість має, як правило, суб`єктивну цінність, вона необхідна найперше дітям для їхнього розвитку. Ще у 20-ті роки В.В.Асаф"єв писав про необхідність виховувати не репродуктивний, а творчий тип мислення, застосовуючи елементи творчої діяльності. Він підкреслював: кожний, хто хоч трохи відчув у мистецтві радість творчості, зможе сприймати і цінувати усе хороше, що робиться у цій сфері, і з більшою інтенсивністю, ніж той, хто лише пасивно сприймає.

Формування творчих силі здібностей відбувається тільки шляхом включення у відповідну діяльність, оскільки досвід творчої діяльності неможливо передати розповідями чи зразками творчості. Однако не у всіх своїх вихованців школа нині формує настанову на творчість. У молоді, з одного боку, зростає потреба в знаннях у царині мистецтва, а з іншого - з’являється споживацькі тенденції щодо нього, праг­нення обмежитися заняттями, які не потребують активної співтворчості.

Творча самостійність учнів плідно розвивається у специфічних різновидах діяльності:

• при виробленні суджень про музику і якість її виконання. Такі судження характеризують не лише музику, а й учнів, рівень їх музич­ного і загального розвитку, музичної культури, накопичений досвід спілкування з мистецтвом, оволодіння знаннями про музику, вміння логічно формулювати свої думки і оцінювати почуття, які виникають при сприйманні музики;

• у процесі виконання музичних творів: хортвого співу, гри на музичних інструментах, музичних іграх, рухах під музику. У цій діяльно­сті виявляється потреба учнів у власній інтерпретації творів, що виконуються. Виконання - це і сприйняття,! співпереживання, і власне творче трактування творів;

• у власне творчій діяльності учнів, у створенні ними музичних об­разів на основі засвоєння знань про музику, розвитку їх музичних даних.

Із різних видів творчих вправ, доцільних у загальноосвітній школі, найлегше використовувати вокальну імпровізацію, поєднуючи її з елементами музичної грамоти на основі релятиву. Учні, особливо молодших класів, з ентузіазмом ставляться до пропозиції створити власну мелодію.

Особливість формується з раннього дитинства, а тому питання формування дитячої творчості на початковому етапі навчання набувають особливо актуального значення. „Те, що було втрачено в дитинстві, дуже важко, майже неможливо наздогнати в більш зрілі роки”, - писав В.О. Сухомлинський. Музично-творчі вправи на уроках музики не пере­слідують мети підготовки композиторів. Головне не в тому, що дитячі твори іноді без вигадки, цікавого змісту, а те, що відбувається про­цес залучення учнів до музики, пробудження віри в себе, тренування і розкріпачення уяви, пам"яті , мислення, спостережливості.

Важливість опанування музики через творчість відзначав і видат­ний вітчизняний психолог Б.М. Теплов, який вважав, що раннє залучення дітей до творчої діяльності корисне для загального художнього розвит­ку дітей і відповідає їхнім потребам і можливостям, адже дітям притаманні природні творчі здібності.

Створюючи навіть найпростіші мелодії, діти відкривають для себе світ, охоче навчаються. Систематичні заняття творчістю, вдумлива ро­бота над створенням п"єс підвищує загальну музикальність учнів, допо­магає їм краще виконувати професійну музику. Ці вправи розвивають і збагачують духовний світ учнів.

Часто учень, звичайно пасивний на уроках, із піднесенням сприй­має завдання скласти мелодію. Вводити елементи імпровізації необхід­но якомога раніше, з першого уроку у 1-му класі. Починати пертий урок з дітьми, які вперше прийшли у клас, звичайно ж краще не з перевірки музичних даних і не з переклички, а зі співу нескладної пісні. Коли діти трохи призвичаїлися у незвичній обстановці, поспівали, провели гру під музику, вчитель може "згадати", що учні ще не познайомилися. Хай кожний заспіває своє ім"я, відповість на прості музичні запитан­ня. Якщо хтось злякався, відмовчався - не біда. На другому уроці мож­на запропонувати скласти закінчення до віршика, заспівати відповідь на мелодію-запитання.

Імпровізувати зручно на невеликому віршованому тексті, запропонувавши класу не один, а два-три вірша на вибір, різного характеру. Це дасть можливість уникнути одноманітності й копіювання перших проспіваних зразків, коли перший варіант стає гальмом для творчої фан­тазії інших учнів. Однак необхідно і спеціально справляти учнів у створенні різних варіантів ритму і мелодії на той самий текст, можна у формі творчої гри.

Вірш до певної міри зумовлює ритм і форму мелодії, полегшуючи роботу дитини. Він має бути співучим, образним, з не довгими рядками, легко піддаватися різноманітній ритмізації, бути цікавим за змістом.

Самостійні пошуки краще за інші види занять дають дітям зрозу­міти і відчути виразність музики. З самото початку занять необхідно залучати дітей до того, що вони самі робили висновки, зауваження, порівнювали мелодії своїх товаришів, а не пасивно були присутні на уроці. Аналізуючи різні мелодїї на той самий текст, діти відкривають для себе виражальні можливості музики.

При невдачі, небажанні брати участь у загальній грі вчитель по­винен проявити такт і терпіння, заохотити вдалих імпровізаторів, схва­лити сміливіть створення першої мелодії учня, який раніше відмовчувався.

При подібних початкових заняттях з дітьми головна увага зверта­ється не на отримання теоретичних відомостей, які підкріплюються спробами власної творчості у вигляді вправ на дану теоретичну тему, як це може бути при заняттях з учнями трохи старшого віку, а на роз­виток фантазії, уявлення, інтуїції, любові та інтересу до музики.

Оскільки молодший шкільний вік с періодом найінтенсивнішого розвитку творчої активності дітей, то й педагогічне керівництво творчим процесом не слід відкладати в очікуванні отримання дитиною теоретич­них відомостей, які можуть підвищити якість творчої продукції, що створюється, бо при пасивному очікуванні набуття учнями музичної грамотності значно знижується з віком рівень творчої активності дітей. До середнього шкільного віку учень поступово може критично оцінювати власну творчість, бачити її недосконалість, а бажання займатися творчістю при цьому різко знижується.

У міру набуття нових знань і навичок розширюються можливості пов"язувати творчі завдання з музичною грамотою. На досвіді власної творчості закріплюється такий матеріал, як поняття про висоту і тривалість звуків, темп, динаміку, форму, розмір тощо.

Часто діти малюють вдома ілюстрації до створеної самостійно пісеньки - не в обов'язковому порядку, але, звичайно, з великим ентузіазмом. Малювати діти люблять й іноді можна помалювати і в класі -ілюстрації до прослуханих і власних творів. Такий малюнок допомагає дитині конкретніше уявити образ майбутньої імпровізації. Кращі малюн­ки можна відібрати І злюбити виставку в класі музики, на цю виставку будуть періодично потрапляти кращі малюнки кожного учня. Розглядання домашніх малюнків і слухання створених до них мелодій не забирають багато часу, а доставляють чимало радості малюкам.

Вокальна імпровізація найдоступніший, але не єдиний можливий вид творчої діяльності у загальноосвітній школі. Наприклад, інструменталь­на імпровізація. Освоївши на інструменті два-три звуки чи навіть один звук, можна разом з розучуванням вправ і простих поспівок імпровізувати короткі власні мелодії як із застосуванням тексту, так і без нього. На даному етапі можливі такі прості вправи, як ритмізація власного ім’я чи спеціально підібраних словосполучень. Вже на почат­ковому етапі не викликає великих труднощів виконання простих інструментальних ансамблів у дві-три партії, що їх створили учні. Спочатку корисно за допомогою педагога проаналізувати вибрану мелодію, нама­гатися зафіксувати її нотами або скласти з карток ритму, якими зручно користуватися на всіх етапах навчання, потім, зобразивши мелодію на цей ритм на дошці (плакаті, магнітній дошці, великими - класними картками ритму), спробувати підібрати ритмічний супровід на іншому інструменті або групі інструментів і. зафіксувати його. Якщо мелодія -дозволяє, можна її виконати у вигляді канону. Коли додати до цього ансамблю ще й спів хору, то справа знайдеться для кожного учня класу.

Звичайно, при перших несміливих спробах інструментальної імпро­візації створені мелодії будуть надто короткі. Тому, якщо пісенька призначена для виконання хором у супроводі ансамблю простих інстру­ментів, створювати її краще у куплетній формі: на перший куплет вір­ша складається мелодія, інші куплети повторюються з тією самою музи­кою на наступні слова. Можна варіювати ритмічний супровід.

В основному на практиці використовується обмежена кількість вправ (доспівування мінімального уривку мелодії до тоніки, що не завжди ко­рисно, бо при частому повторенні подібних вправ учні звикають і у власних творах невиправдано часто повертаються до тоніки, ніби боя­чись від неї відірватися; імпровізація іншого речення мелодії за за­даним ритмом, що також значно обмежує творчу волю учня, імпровізація на заданий ритм), більше користі приносить вільна імпровізація на заданий текст: ритм вірша також, задає певний ритм імпровізації, однак не нав’язливо.

Варто звернути увагу учнів на необхідність логічної побудови мелодичної і ритмічної фрази: так, при створенні колискової пісні мело­дія має бути плавною, без різких стрибків, зі спокійним, заколисуючим ритмом, не дуже швидка, у танці можуть використовуватися ширші стриб­ки у мелодії, гостріші ритми, інструментування ручними інструментами. Нехай ці спостереження зроблять учні після попереднього прослуховування музичних прикладів, розглядання та змалювання ілюстрацій, проведен­ня аналогій з іншими видами мистецтва.

Вдалим, захоплюючим для дітей є процес створення імпровізацій, що використовують елементи інсценізації. Вони менше поширені, бо ви­магають від учителя уважної підготовки, розшукування необхідного віршованого і музичного матеріалу, врахування можливостей класу, кожного учня, систематичної уваги до застосування творчих вправ відповідно до можливостей класу.

Це імпровізація у ролях сценок, казок, байок. У вигляді початкових вправ можна використовувати елементи творчих рольових ігор, імпровізації типу "музичної розмови", ігри "запитання - відповідь". Тексти для них можна підібрати з дитячих книг, але дітям цікаво самим створити короткі тексти у віршованій або прозаїчній формі. Такі імпровізації можна проводити як без супроводу інструмента, так і на фоні гармоніч­ної послідовності, інструментальну імпровізацію чергувати з вокальною, фортепіанними епізодами.

Роботу над імпровізацією музичних казок, сценок доцільно розпочи­нати в середині першої чверті 1-го класу. Дітям можна запропонувати гру-казку на добре відомий сюжет, наприклад "Колобок". Не всю відразу, а створити лише пісеньку Колобка. Що він співав, коли котився по лісо­вій доріжці? Учні пропонують: він, мабуть, радів, що втік і його не з"їли, хвалився, який він гарний та смачний, дивувався, як чудово навкруги.

Потім слід прослухати кілька варіантів у виконанні найактивніших учнів. На наступному уроці слухаємо ще кілька запропонованих варіанти, діти самі відбирають найкращі, спільними зусиллями створюються тексти пісень героїв, розподіливши ролі, імпровізуємо окремі сценки з цієї казки: зустріч Колобка із Зайцем, Вовком, Ведмедем, Лисицею. Діти за­мислюються: як зможе Марина - Лисиця з’їсти Вову- Колобка? Фінал казки змінюємо - на виручку Колобку приходять діти, яким не вистачило ро­лей у казці. У кожного з них буде одна-дві репліки, які вони імпрові­зують на власний смак. Казка закінчиться загальним веселим хором і танцем, музику якого поки що можна запропонувати дітям готовою, а рухи нехай придумають самі.

Таку казку створюємо протягом кількох уроків поступово. Наприкінці роботи можна записати її на магнітофон, показати учням іншого класу (а ті, в свою чергу, покажуть свою роботу). Костюми - символічні: на грудях у кожного персонажа пришпилений "портрет" звірятка.

Говорячи про дитячі твори, зазначимо, що зміст для молодших школя­рів відіграє значну роль порівняно з формою, так само, як і в дитячих малюнках: дитина в своєму невмілому зображенні бачить набагато більше, ніж там насправді намальовано. Взагалі, дитина завжди вкладає в свій твір чимало вигадки, змісту, фантазії, тому недоцільно примушувати робити перші творчі кроки за зразком, привчати до шаблону.

Діти схильні виражати свої думки в художніх образах, часто захоплюючись малюванням, ліпленням, музичними імпровізаціями, іншими видами художньо-творчої діяльності , бо в них є потреба у зовнішньому вираженні своїх емоцій, вражень. Вміння критично оцінювати свої твори у них не розвинене, їх це задовольняє. Тому педагогічне керування важ­ливе на усіх етапах, особливо на початковому.

Карати за невиконане творче завдання не можна, цим лише відіб"єш бажання творити. Поступово до роботи залучаються й інші учні. Так са­мо , як на кожному уроці необхідно приділяти увагу роботі над чистотою інтонування, ансамблем, диханням, ритмічним розвитком, постійної ува­ги педагога потребує і робота над розвитком творчих якостей, фанта­зії, почуття гармонії, форми.

Недоцільно розглядати імпровізацію, творчість як самостійний, ізольований розділ уроку. Творчі вправи повинні органічно вливатися в процес навчання, пов’язувати всі розділи уроку, а музичні вправи мати творчий характер.

Урок, ретельно придуманий і спланований, має бути об'єднаний од­нією головною ідеєю, здійсненню якої служать всі засоби, які застосо­вуються на уроці. Важливим чинником підвищення творчої активності уч­нів початкових класів є правильна емоційна настройка класу на уроці взагалі й перед проведенням музично-творчих вправ зокрема. Тут, як ніде, доводиться враховувати індивідуальні особливості учнів, чуйно реагувати на зміни тонусу, намагатися створити невимушену, ділову і дружню обстановку на уроці.

Правильно поставлена індивідуальна творча робота в поєднанні з груповими творчими вправами дарє можливість встановити контакт між навчальними цілями класу та індивідуальною структурою інтересів і здібностей кожного учня.

З метою підвищення зацікавленості учнів у творчій роботі допомо­жуть такі прийоми, як словесне заохочення, розучування вдалого твору учня усім класом, запис на окрему касету, де зібрані кращі твори кла­су, внесення кращих творів до класного нотного зошиту, виконання на концерті для батьків і молодших учнів.

Оцінка творчої діяльності учнів виступає як стимул до творчості і орієнтир у подальшій діяльності. За словами Д.М. Толстого, якщо учень не навчився у школі сам нічого творити, то і в житті він лише наслідуватиме. Стимулювання дитячої творчості передбачає творчий підхід до справи власне педагога. Пошуки шляхів розвитку творчих, можли­востей дітей - це шлях творчого зростання і педагога-музиканта.

Творче начало в людині - це завжди прагнення вперед, до кращого, до прогресу, до вдосконалення, до прекрасного. Таку творчу активність мистецтво виховує в людині.

Чим раніше розпочати заняття творчими вправами з дітьми, тим вірогідніше, що творчі можливості учнів не згаснуть з часом, а, розвиваючись, допоможуть виростити особистість, що виявляє творчу активність у всіх сферах діяльності.

Таблиця 1.

СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ
С прийняття музики, спеціально створеної для слухання		Сприйняття музикив зв’язку з її виконанням		Музично-дидактичні ігри
ВИКОНАВСТВО
С пів		Музично-ритмічні рухи		Гра на музичних інструментах
ТВОРЧІСТЬ
П ісенна творчість		Музично-ігрова і танцювальна творчість		Гра на музичних інструментах
МУЗИЧНО-ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Знання загального характеру		Специфічні знання, пов’язані з різними видами музичної діяльності

Таблиця 2.

ВИДИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

Завдання муз.виховання	Хоровий спів	Слухання музики	Гра на дитячих музичних інструментах	Музично-ритмічні рухи	Музична грамота	Музична творчість	Ігрова діяльність
Дидактичні	- Формування культури хорового співу, -вокально-хорових навичок, - уміння втілювати принцип єдності художнього і технічного в роботі над хоровим твором.	- Формування активного сприймання музики, - музичної грамотності, - уміння аналізувати музичний твір, втілювати принцип єдності емоційного і свідомого під час слухання.	- Формування навичок гри на д.м.і., - музичної грамотності, - збагачення художнього досвіду молодших школярів.	- Формування навичок і умінь ритмічно рухатися відповідно характеру музики, - відчувати розвиток музичного образу, - музичної грамотності.	- Формування навичок співу по нотам, - уявлення про засоби музичної виразності, - розуміння ідейно-художнього змісту, визначення музичної форми творів, - формування здатності сприймати музику як живе, образне мистецтво, здатності відчувати внутрішній зв’язок між характером музики і характером її виконання.	- Формування синтезу емоційного відгуку з мисленням, логіки з інтуїцією, - активізація самостійних дій, уміння оперувати відомими музично-слуховими уявленнями, знаннями, навичками, - активізація пізнавально-пошукової діяльності.	- Формування навичок спостереження музичних явищ, - стимулювання навчально-пізнавальної діяльності за допомогою ролевих, рухливих, дидактичних ігор.
Розвиваючі	Розвиток : - музичних здібностей: музичний слух(звуко-висотний, ритмічний, ладовий, гармонічний), музична пам’ять, емоційний відгук; - голосового апарату; - творчих здібностей (вокальна імпровізація); - навичок колективних дій.	Розвинення : - інтелектуальних процесів (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння); - психічних процесів (сприймання, уява, увага, пам’ять); -музично-творчих здібностей (емоційний відгук, художньо-творче мислення); - пізнавального інтересу.	Розвинення : - музичних здібностей: муз.слух (звуковисотний, ритмічний, тембровий), музична пам’ять; емоційне відношення до музикування; - навичок колективних дій (гра в оркестрі), виконавської діяльності; - творчих здібностей (інструментальна імпровізація).	Розвинення : - музичних здібностей: почуття ритму, емоційний відгук на музику; - навичок пластичного інтонування; - творчих здібностей (танцювально-ритмічна імпровізація); - навичок колективних дій.	- розвиток музично-слухових уявлень, на основі яких формуються знання про музичні явища; - розвиток музичних здібностей (музичного слуху, пам’яті, чуття метроритму, ладового відчуття); - розвиток аналітичного мислення; - емоційних відгук.	- активізація творчих проявів; - розвиток творчого уявлення, активності, здатності швидко приймати рішення.	- розвиток музичних уявлень, самостійно-пізнавальної діяльності; - розвиток рухових вмінь, узгодження рухів з музичним супроводом; - розвиток артистичних здібностей, колективних дій; -емоційний відгук.
Виховні	Виховання : любові, інтересу до музичного мистецтва; морально-естетичних, етичних, національно-патріотичних почуттів; художнього смаку, здатності до образного світосприймання.