18 Характеристики іміджу соц.. Групи, партії

Історія свідчить, що структури часто продукують іміджі партіймалосвязанние з ідеалами з влади. У історії миколаївської Росії функціонували іміджі партії «ліберального імперіалізму», «соціальних низів», «революційних борців за свободу».Цареубийство стало кульмінацією діяльності народників та початком їхньої політичної смерті. У 1990-ті рр. народницькі організації приймають назви соціалістів-революціонерів. Найбільшими їх у кінціХIХ в. були «Союз соціалістів-революціонерів», «Партія соціалістів-революціонерів» і «Робоча партія політичного звільнення Росії». Імідж цих партій закріплювався рахунок методів індивідуального терору, із засобів створення образу страху у свідомості, партія видавала газету «Революційна Росія», що стали головним друкованим органом есерів. Імідж партії КПРС будувався з історичним контекстом, багатого на події. Однією з елементів пропаганди радянських часів був імідж ворога. Саме ця символічна дійсність стала інструментом створення іміджу партії як і зазначає Почепцов, була центральним для апаратуКПСС[26].

На імідж партії впливає багато чинників.У узагальненому вигляді імідж політичну партію входять такі складові: імідж лідера, сила особистості лідера; ідеологія партії; політичний символ і символіка; образ діяльності партії; імідж членів партії і її прибічників; політичні та інші ресурси партії; історія партії; особливості партій та політичної риторики; особливості політичного ПР; імідж електорату партії.Одна з головних складових іміджу політичну партію є її символіка. Символ – умовний знак, образ, представник інших (зазвичай, дуже різноманітних) образів, змістів, відносин. Це знак певної інший реальності, має безліч значень, оскільки нескінченно число контекстів нічого для будь-якого висловлювання. Партії виконують функції акумуляції соціальних інтересів. У такому суспільстві завжди є різні і різнорідні інтереси, переваги, вимоги. Зрозуміло, що трансформувати всі вони у політичне рішення неможливо. Насамперед, з сукупності інтересів виділяються найважливіші, які концентруються програми партій та їх гаслах. А символіка, об'єднуючи різноманітні вимоги, уніфікує і синтезує позиції партії, у єдиний образ, сприймалася різними соціальними групами. Багато дослідженнях відзначається, що у сучасних умовах різко зростає роль «символічного капіталу» у політиці та пов'язується все з дедалі більшого роллю коштів масових комунікацій у сучасній цивілізації (>Федоркина О.П.). Серж Московічі зазначає: «Нагромадження символічного капіталу (але це безліч подій і уявлень, котрі постачають нам медіа), – стрімке і непорівнянне про те, що було відомо впрошлом»[27]. Цивілізація сьогодні займається накопиченням символічних цінностей на тієї ж масштабах, як і цінностей матеріальних. Особливо виявляється у політичному символіці. На думкуЛ.А.Степновой в символіку політичну партію має входити такі компоненти: «символ дію», переважно це політичні ритуали; «>символ-объект», тобто емблеми, прапори символічні пам'ятники. Так само важливими зізнаються «>символ-персона», зазвичай історичних особистостей чи лідери партії; «>символ-звук», це партійні гімни, позивні,скандирование[28].

Політичні партії змушені вирішувати своєї діяльності дуже різноманітні завдання, тому й завдання й роль партійного іміджу різні.

У програмах партій зазвичай підкреслюється їх намір служити інтересам різних соціальних груп, більшості громадян країни. У практичній політиці для формування іміджу, партії прагнуть враховувати інтереси різних категорій виборців, фіксувати в програмних документах, бо тільки затребуваний ідеологічний імідж здатний навести до перемоги під час виборів. Разом із цим у країни (значною мірою США) партії продовжують зберігати своєрідність, власне політичне й ідеологічне обличчя.

Соціал-демократичні партії будують партійний імідж на потребах проведення посиленою соціальної полі-тики, прийняття нових, або вдосконалення існуючих програм допомоги соціально незахищених груп населення.

Консервативні партії Великобританії найчастіше грають на невдачах опонентів, формуючи імідж стійких і стабільних. Їх іміджева риторика:«Життя краще з консерваторами. Не дайте лейбористам зруйнуватиее»[29].

Функції партії, зазвичай – це функція ланки між правлячими і керованими. Партія завжди постає як канал передачі, циркулюючої «згори донизу» і «знизу вгору». Інтенсивність цих двох інформаційних потоків може збігатися. Скажімо, у СРСР за Сталіна перший був просто потужним, другий майже вичерпався. Але за умови ліберальної демократії посилюється значення партії, у формуванні суспільної думки, отже, зростає навантаження партійний імідж. Партія і партійна діяльність неспроможна абстрагуватися від настрої рядових членів і, оскільки саме це дозволяє партіям висловлювати соціальні інтереси і створювати партійний імідж.Було великим спотворенням істини вважати, що партія здатна переслідувати лише ті цілі, які «носяться повітря» і випливають із обставин повсякденні її і прихильників. Ні на Китаї, в Росії необхідність побудови комунізму не випливала з поточних інтересів населення. Але, будучи сформульована партією, ця мета надихнула мільйони людей у програми радикального перетворення суспільства. Вирізняють кілька іміджів партій, такі як реальним іидеальний[30].Партії яких багато важать, виступаючи у ролі референтних груп, куди індивід орієнтує поведінка – своїх прибічників. Імідж є ланцюгом між партією і її потенційними прибічниками. Тому імідж партії впливає і імідж електорату.

У разі зростаючу роль ЗМІ ключове значення в іміджі партії набуває ступінь візуального на електорат, тобто. символіка партії.