5.Людина-надзвичайно складна істота, поєднує в собі біологічне і соціальне.

ЯК БІОЛОГІЧНА ІСТОТА-є природною істотою. Яка наділена природними силами(фізичною,мозком. Органами відчуттів), має фізіологічні потреби

ЯК СОЦ ІСТОТА-є членом суспільства, елементом певної соціальної групи,суб’єктом соц. економ, політ, моральни відносин.

ЛЮДИНА ЕКОНОМІЧНА-головний творчий суб’єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економ. раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх інтересів, мети і пріоритетів.

В економ.системі людина виступає як виробник, як суб’єкт економ.відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва.

РОБОЧА СИЛА-сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Тема 3

1.Суспільне виробництво-сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Найважливішою складовою процесу виробництва у будь-якому суспільстві є праця.

Основні риси вироб-ва:завжди є суспільним виробництвом, має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється, у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми, є важливою складовою частиною соц.-економ. системи.

Основні елементи процесу виробництва: праця, предмет праці, засоби праці.

ПРАЦЯ-свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

РОБОЧА СИЛА-сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.

ПРЕДМЕТ ПРАЦІ-всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

ЗАСОБИ ПРАЦІ-річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва.

Виробництво: матеріальне(промисловість, СГ, будівництво) та нематеріальне(охорона здоров’я, освіта, культура, спорт, туризм)

2. Фактори виробництва-всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

ФАКТОРИ: земля, наука, інформація, екологія, підприємницькі здібності, праця, капітал.

ПРАЦЯ є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ-сформаваний у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас знань, здібностей і стан здоров’я, які ефективно використовуються в тій чи іншій сфері виробництва.

КАПІТАЛ-економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.

ЗЕМЛЯ-включає в себе землю, лісові і водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

НАУКА- специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань.

ІНФОРМАЦІЯ-система збирання, обробки та систематизації різних знань людини з метою використання їх у різних сферах її життєдіяльності.

ЕКОЛОГІЯ-система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища.

ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ЗДІБНОСТІ-відображає діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

ВИРОБНИЧА Ф-ІЯ-технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції.

Q=f(L,K),де Q-обсяг випуску продукції, L-затрати праці, K-затрати капіталу,f-функція.

3. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ-розвиток нац.економіки протягом певного періоду часу, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту, валового нац. продукту, нац. доходу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА-категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва, свідчить про якість економ зростання.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ-досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

СОЦІАЛЬНА-ступінь відповідності результатів виробництва соц. потребам суспільства, інтересам окремої людини.

Основними методами підвищення ефективності є: науково-технічний прогрес, удосконалення менеджменту, економія ресурсів.

4. ФОРМА СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА- певний спосіб організації господарської діяльності.

НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО- такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Основні риси: замкнутість економічної діяльності, ґрунтується на ручній праці, відсутність обміну.

ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО-форма організації суспільного господарства, коли продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Основні риси: є відкритою економічною формою господарства, виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

Причини виникнення:суспільний поділ праці, який породжує диференціацію виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності.

Економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками.

ПРОСТЕ ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО-дрібне виробництво самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок.

РОЗВИНУТА ФОРМА-вищий ступінть товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії.

5. БЛАГО- будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.

НЕЕКОНОМІЧНІ БЛАГА-є дарами природи і уснують в необмеженій к-сті.

ЕКОНОМІЧНІ БЛАГА-результат господарської діяльність, вони рідкісні, обмежені.

ТОВАР-економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.

Основні властивості:

СПОЖИВЧА ВАРТІСТЬ-здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ-уречервлена в товарі суспільна праця виробника.

МІНОВА ВАРТІСТЬ-є певним кількісним співвідношенням, в якій споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду.

6.ТЕОРІЇ ВАРТОСТІ: - теорія факторів виробництва-визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво; -теорія попиту і пропозиції-вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну; -теорія трудової вартості-оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво; теорія граничної корисності-вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ-додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

ТЕОРІЯ СИНТЕЗУ-варість товару визначається витратами виробництва і корисністю.

7.ЗАКОН ВАРТОСТІ-закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів,

ФУНКЦІЇ-регулює пропорції суспільного виробництва; стимулює розвиток продуктивних сил; обумовлює диференціацію товаровиробників.

ТЕМА 4

1.КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ:

РАЦІОНАЛІСТИЧНА-пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента для здійснення обміну товарів.

ЕВОЛЮЦІЙНА-стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну.

ВЛАСТИВОСТІ:-виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість; -набувають загальної споживної вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність; -виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

ГРОШІ-особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економ відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ:

МЕТАЛЕВА:пр. Т.Ман, У.Стаффорд. визнавали лише металеві гроші з благородних металів, стверджували, що золото й срібло є грошима завдяки своїм природним властивостям, а не розвитку відносин обміну

НОМІНАЛІСТИЧНА:пр. Дж.Берклі, Дж.Стюарт. вважали гроші суто умовними знаками, встановленими держ владою

КІЛЬКІСНА- пр. Дж.Локк, Д.Юм, Д.Рікардо-стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.