28.Поняття господарського комплексу.

Господарський комплекс є поєднанням підприємств і установ у межах території країни, що задовольняють матеріальні й духовні потреби населення. За формою власності підприємства в Україні можуть бути: приватними, державними, колективними.

Головними складовими частинами господарського комплексу є дві сфери. У першій з них —

Виробничій сфері - безпосередньо створюються матеріальні блага. Сфера послуг (невиробнича сфера) надає послуги населенню.

Найважливішими галузями, що визначають розвиток господарського комплексу країни, є промисловість та сільське господарство. За співвідношенням вартості виробленої продукції та частки зайнятого у них населення визначають тип господарського комплексу: промисловий, промислово-аграрний, аграрно-промисловий, аграрний.

Галузі господарства також поділяються на окремі галузі. У промисловому виробництві виділяють десять основних галузей промисловості: паливну, електроенергетику, чорну металургію, кольорову металургію, машинобудування, хімічну, лісову, промисловість будівельних матеріалів, легку та харчову. У сільському господарстві є дві галузі: рослинництво й тваринництво.

З розвитком науково-технічного прогресу посилюються, розширюються і поглиблюються зв'язки між галузями. Ці процеси привели до формування міжгалузевих комплексів (МГК), тобто поєднання галузей, між якими сформувалися стійкі й тісні зв'язки. Основними міжгалузевими комплексами виробничої сфери є паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, лісовиробничий, комплекс легкої промисловості, агропромисловий, транспортний та будівельно-індустріальний.

Між основними складовими МГК, економіки в цілому, підприємствами й установами, які належать до інфраструктури, забезпечується взаємодія. Під інфраструктурою розуміють сукупність галузей господарського комплексу, що обслуговують основні галузі виробничої й невиробничої сфер, та безпосередньо людину.

Частина галузей інфраструктури, що надає послуги виробничого характеру, тобто забезпечує зв'язки у виробничій сфері економіки, називають виробничою інфраструктурою. До неї належать грузовий транспорт, матеріально-технічне постачання, інженерні комунікації (елек-тро-, водо-, газо-, теплопостачання), очисні споруди тощо.

Підприємства й установи сфери послуг, торгівлі й громадського харчування надають послуги безпосередньо населенню, а тому утворюють соціальну інфраструктуру.

29.Основні показники, що характеризують економіку країни.

Для подальшої успішної перебудови управління економікою необхідно проаналізувати рівень регіонального розвитку регіонів на конкретний момент, їх стартову позицію. Економічні та соціальні процеси, що відбуваються в регіонах, можна оцінювати за трьома типами порівнянь:

1) історичним (сучасний і минулий стан регіону);

2) синхронним (сучасний стан регіонів і країни);

3) прогностичним (сьогодення і ймовірне майбутнє).

До показників економічного потенціалу належать: кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВВП, національного доходу (НД), обсяги основного капіталу та ін. Усі ці показники характеризують розвиток продуктивних сил регіону насамперед з кількісного боку. Система основних загальноекономічних показників, які підлягають аналізу, визначається програмами і планами розвитку господарства регіонів і країни в цілому і підлягають статистичному обліку. До складу цих показників включено найвагоміші, які дають уявлення про зміни рівня життя і соціального захисту населення, раціонального використання ресурсів (природних, трудових і фінансових), підвищення ефективності виробництва, темпів структурних перетворень в економіці та ін.

Сучасна програма регіонального розвитку складається з таких розділів:

Загальноекономічні (зведені) показники.

Чисельність і зайнятість населення.

Розвиток сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, транспорт, зв’язок, інвестиційно-будівельний комплекс).

Науково-технічний розвиток.

Рівень життя населення і розвиток соціальної сфери.

Структурні та інституціональні перетворення в економіці, демонополізація виробництва, розвиток підприємництва.

Використання природних ресурсів.

Використання вторинних ресурсів.

Фінансові показники.

Зовнішньоекономічна діяльність.

Розвиток спеціальних (вільних) зон.

Основні показники соціально-економічного розвитку міст і районів.

Загальноекономічні (зведені) показники характеризують динаміку відтворювальних процесів у регіоні в основних сферах і галузях економіки (виробнича, соціальна, фінансова сфери, промисловість, сільське господарство, будівництво). Вони дають загальне уявлення про параметри розвитку господарського комплексу і можливі зрушення у соціально-економічних процесах у прогнозному періоді.

До основних показників соціально-економічного розвитку регіону належать:

Середньорічна чисельність населення.

Чисельність працівників, зайнятих у народному господарстві.

Валовий внутрішній продукт.

Обсяг продукції промисловості.

Виробництво товарів народного споживання.

Валова продукція сільського господарства.

Обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування.

Доходи місцевих бюджетів.

Видатки місцевих бюджетів.

Грошові доходи населення.

Обсяг роздрібного товарообігу.

Обсяг реалізації платних послуг населенню.

Обсяг експорту товарів.

Баланси основних видів промислової і сільськогосподарської продукції.

Середні ціни на основні види продукції.

На особливу увагу тут заслуговує аналіз економічного потенціалу регіону, який може здійснюватися за допомогою визначення загального рівня економічного розвитку і за компонентною оцінкою окремих складових потенціалу і ступенем їх використання. До функціонального складу економічного потенціалу входять такі елементи: науково-інформаційний, трудовий, природно-економічний, виробничий, організаційно-управлінський, споживацький.