2.2 «Щасливий принц і інші казки» («The Happy Prince and Other Tales»)

У травні 1888 року світ побачив збірник «Щасливий Принц і інші казки» («The Happy Prince and Other Tales»). Збірник складався з п'яти творів. Крім «Щасливого Принца», що дав назву всій книзі, туди увійшли казки: «Соловей і Троянда» («The Nightingale and the Rose»), «Велетень-егоїст» («The Selfish Giant»), «Відданий Друг» («The Devoted Friend») і «Чудова Ракета» («The Remarkable Rocket»).

«Щасливий Принц» - це казка про кохання і співчуття. Восени ластівка, залишившись без подруг, самотньо летіла на південь, до Єгипту. Втомлена, вона зупинилася переночувати в місті, в якому на площі, на високій колоні, височіла статуя щасливого принца. Але навряд вона влаштувалася біля його ніг, як на неї впали важкі краплі. Це були сльози принца. Принц розповів їй, що раніше жив у палаці за високою стіною. Він жодного разу в своєму житті не запитав, що за нею. А тепер він бачить убогість і горе людей, огороджених колись від нього тієї глухою стіною. Ластівка кожен день збиралася до відльоту, але принц благав її залишитися, щоб віднести нещасним то листочки з його позолоти, то рубін із його шпаги. Врешті-решт він віддав людям все, навіть очі, зроблені з сапфіру. Його любов до людей самовіддана. Самовіддана і любов ластівки. Не в силах розлучитися з принцом, вона загинула від холоду і голоду. А у принца від горя розкололося серце. Незважаючи на трагічну загибель принца і ластівки, казка закінчується щасливо. Господь повелів ангелові: «Принеси мені найцінніше, що ти знайдеш у цьому місті». І Ангел приніс оскільки серця і мертву пташку. «Правильно вибрав», - сказав Господь. У казці оспівуються високі людські почуття. У ній звучить мотив жертовності, благородної смерті в ім'я любові, в ім'я життя іншої істоти. Весь твір пронизаний світлом і болем, у ньому справжня краса постає невіддільною від великодушності і самопожертви.

Темам любові та самопожертви присвячена казка «Соловей і троянда». Фінал цієї історії дуже трагічний. Соловей глибоко вражений людським горем, коли бачить Студента, який гірко плаче через те, що не може знайти червону троянду і кохана дівчина не захоче танцювати з ним. Прагнучи врятувати кохання, Соловей віддає власне життя заради того, щоб вранці Студент отримав прекрасну червону троянду. Однак дівчина обирає племінника камергера, який подарував їй справжнє коштовне каміння – «кожному відомо, що каміння набагато дорожче за квіти». Прекрасна троянда, яка коштувала Солов’ю життя, лежить на дорозі, нікому не потрібна. Дана казка має подвійний сенс: з одного боку, в ній зображено протиставлення моральних понять байдужості та співчуття, корисливості та самопожертви; з іншого боку, дана казка змальовує долю митця та його творів, яка часом також буває трагічною. Перекладач Ілько Корунець пояснює це наступним чином: «Соловей – це митець, поет; троянда – твір мистецтва. Митець віддає свою кров і життя, щоб твір був прекрасний і приносив щастя людям, та люди, що понад усе цінують багатство, нездатні по справжньому розуміти й любити мистецтво, і троянда гине на дорозі».

Сюжет казки «Соловей і троянда» змушує пригадати казку відомого датського письменника Г. Х. Андерсена «Свинопас», в якій принцеса відмовилась прийняти дарунки принца – справжніх солов’я і троянду, але поцілувала свинопаса заради чудового горщика: схилившись над ним, можна дізнатись, які страви готують сусіди, а дзвіночки, що його прикрашають, виграють модну пісеньку «Ах, мій милий Августин...». Ця казка пронизана тим самим болем, в ній так само засуджуються представники сучасного «практичного світу», не здатні на велике почуття, ім’я якому – любов. Співзвучність цих казок є яскравим проявом впливу Г. Х. Андерсена в творчості Оскара Уайльда, який відзначають дослідники.

Казка «Відданий друг»: письменник піднімається до справді сатиричного оголення жадібної і лицемірної моралі власника. Історію маленького трудівника Ганса, пограбованого і знищеного багатим і жорстоким Мельником, що лицемірно іменує себе його зрадженим другом, Уайльд підносить до висоти символічного узагальнення. Дійсно, неможливо без сліз читати сумну історію Маленького Ганса, що безтурботно жив в скромній хатинці, копався цілісінький день серед троянд, крокусів і фіалок і посміхався до сонця. З точки зору автора, ця красива, але сумна казка ідеальна для допомоги в складанні певної системи цінностей дитини. Її мораль дуже очевидна. У дитячій свідомості вмить фіксується працьовитість, чуйність і добре серце Маленького Ганса, брехливий і ледачий Мельник, який погубив нещасну Крихітку. Оскар Уайльд настільки явно вимальовує позитивного і негативного героя, що дитині лише залишається запам'ятати вчинки того і іншого і зробити висновок, що не представляється важким, на відміну від таких казок, відносно складних для дитячого розуміння, як «Соловей і троянда», «День народження інфанти» та ін.

В «Чудовій ракеті» блискуче висміюється претензійний егоцентризм і пихатість.