2.Предмет теорії держави та права: поняття і загальна характеристика.

Предмет теорії держави і права — об’єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.

Таким чином, теорія держави і права є:

—  суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

—  юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;

— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.

Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

3. Методологія теорії держави та права.Характеристика методів вивчення.

Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.

Методи дослідження, які застосовуються теорією держави і права, є досить різноманітними і залежать від позицій, з яких ведеться дослідження, та від міркувань про найдоцільніші засоби досягнення його цілей.

Залежно від сфери поширення і охоплення досліджуваних явищ, їх характеру і специфіки всі методи, що застосовуються в науці теорії держави і права, поділяються на три групи, а саме:

1) філософський метод;

2) загальнонаукові методи;

3) спеціальнонаукові методи.

До загальнонаукових методів належать:

формальнологічний — досліджує і вивчає державу і право за допомогою основних законів формальної логіки. Прийомами зазначеного методу є аналіз і синтез, індукція і дедукція, а та­кож узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання.

Аналіз — розкладання цілого на частини (наприклад, форму держави можна розподілити на форму державного правління, форму державного устрою та форму політичного режиму).

Синтез — складання частин у ціле (наприклад, із форми держа­вного правління, державного устрою та політичного режиму можна визначити форму держави).

Дедукція — дає можливість на підставі знання про загальне зро­бити висновок про окреме (наприклад, досліджуючи певну галузь права можна з'ясувати особливості її окремих норм).

Індукція — дає можливість на підставі знання про окреме зро­бити висновок про загальне (наприклад, досліджуючи правові норми, що закріплюють форму державного правління, можна визначити, якою вона є — монархічною чи республіканською).

конкретноісторичний — досліджує і вивчає специфіку держа­вноправового явища конкретного історичного періоду, допо­магає прослідкувати динаміку його розвитку;

системноструктурний — дозволяє з'ясувати структуру дослід­жуваних явищ і взаємозв'язок її елементів, а також прослідку­вати зв'язки між причиною і наслідком у державноправових явищах;

соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища. Цей метод завжди пов'язаний з дослідженням державнопра­вової практики. Прийомами зазначеного методу є аналіз стати­стичних даних і різних документів, анкетування, опитування окремих груп населення, проведення соціальноправових екс­периментів, математична чи комп'ютерна обробка;

статистичний — застосовується при дослідженні та вивченні кількісних і якісних змін у державноправовому житті та для опрацювання відповідних результатів у наукових і практичних цілях (наприклад, при вивченні стану законності і правопоряд­ку, динаміки правопорушень тощо). Спеціальнонаукові методи використовуються для вирішення конкретних завдань у межах юриспруденції. До них належать:

порівняльноправовий, який використовується для виявлення схожості та відмінностей між джерелами права в межах однієї або декількох правових систем, шляхом їх порівняння чи роз­різнення за будьякою ознакою або властивістю;

формально догматичний (технікоюридичний), який припускає вивчення теорії держави і права як абстрактних категорій у так званому чистому вигляді, без їх взаємодії з іншими суспільни­ми явищами: економікою, політикою, ідеологією. За допомо­гою зазначеного методу здійснюється аналіз суті та змісту чинного законодавства і практики його застосування;

тлумачення (інтерпретації) правових норм, який використову­ється під час з'ясування і роз'яснення точного змісту і конкре­тного розуміння вимог правових приписів.