Проектування систем
Проектування системи полягає у визначенні системних компонент на основі функціональних вимог. Процес проектування складається з наступних етапів:
Рисунок 7 – Етапи процесу проектування
• Розбиття вимог на підгрупи. Можливе різне розбиття, залишаються найбільш вдалі.
• Визначення підсистем. Визначаються підсистеми, що реалізовують системні вимоги.
• Розподіл вимог по підсистемах. Ця операція в ідеалі має бути виконана на попередньому етапі, але на практиці не завжди перші два етапи чітко узгоджуються.
• Специфікація функціональних характеристик підсистем. Визначаються функціональні характеристики кожної підсистеми. Якщо ця підсистема програмна, то цей етап вдаватиме із себе специфікацію підсистеми.
• Специфікація інтерфейсів підсистем. Визначається набір і формат сервісів, що надаються компонентою зовнішньому світу (і зокрема, іншим компонентам).
Розробка підсистем
На цьому етапі реалізуються підсистеми, визначені на етапі проектування. Для кожної підсистеми це повноцінна розробка (наприклад, якщо це програмна система, то відбуваються процеси формалізації вимог, проектування, кодування, відладки і так далі).
Збірка системи
Збірка є інтеграцією підсистем в єдину закінчену систему. Збірку можна здійснювати методом "великого вибуху" (об'єднання відразу всіх підсистем) і еволюційним способом. Плюсів в першому способі угледіти складно, тому переважно і частіше використовується другий спосіб. Послідовна збірка зменшує кількість помилок інтеграції, а також спрощує локалізацію таких помилок.
Інсталяція системи
При інсталяції система "занурюється" в те оточення, в якому вона повинна працювати. В процесі інсталяції складних систем можуть виникнути нетривіальні проблеми, зокрема:
• Реальне оточення не збігається з тим, для якого система проектувалася. Проблема, відома по аналогічних проблемах з інсталяцією ПО (відсутні системні функції, інше ПО і тому подібне).
• Людський чинник. Потенційні користувачі можуть відноситися вороже до впровадження системи, що може спричинити за собою дії від відмови в наданні інформації для інсталяції до саботажу.
• Співіснування із старою системою. Нова і стара системи можуть співіснувати до тих пір, поки в організації не переконаються, що нова система працює, як потрібний. Це може привести до різних конфліктів (наприклад, для ПО - використання різних версій общин /системних бібліотек).
• Фізичні проблеми. Екзотично звучить, але система може просто "не влізти" в будівлю, де планується її ін сталювати (недостатня кількість або розміри приміщень, вентиляція, каналів для кабелів і тому подібне)
Введення системи в експлуатацію
Введення системи в експлуатацію має на увазі під собою вчення персоналу, що працює з системою і зміна робочого процесу для ефективного використання цієї системи. Проблеми, які можуть з'явитися при введенні системи в експлуатацію можуть бути як проблемами сумісності при згаданому вище співіснуванні систем, так і, наприклад, проблемами відмінності інтерфейсів старої і новою систем, що породжує зростання помилок операторів.
Еволюція систем
Великі і складні системи можуть мати дуже тривалий термін життя, до перебіг якого вони удосконалюються і ускладнюються. Апаратні підсистеми замінюються на прогресивніші, ПО набуває нові функції, в нім виправляються помилки і тому подібне У зв'язку із змінами бізнесу організації, система може використовуватися іншим чином, чим передбачалося спочатку, також може мінятися оточення системи.
Виведення систем з експлуатації
Вивід з експлуатації означає витягання системи з її оточення після закінчення терміну служби. Як правило, це не робить складнощів, за винятком таких випадків, як системи з небезпечними компонентами або випадок спільного співіснування систем.
Окремі випадки - деінсталяція ПО, спадкоємство даних.