- •Лекція т. 5. Особливості комунікацій в міжорганізаційній взаємодії
- •1. Загальна характеристика видів та рівнів взаємодії організацій:
- •2. Технології обміну інформацією між організаціями.
- •3. Методологія, стратегії, тактики провадження договірної діяльності на підприємстві. Організація підготовки та проведення переговорів між суб’єктами господарської діяльності.
- •Ефективність представлення клієнтам товарів чи послуг
- •4. Робота з інформацією. Поняття про конфіденційну інформацію. Технології захисту конфіденційної інформації.
- •Власники захищаємої інформації
2. Технології обміну інформацією між організаціями.
Офе́рта (англ. offer) — пропозиція певній організації (особі) укласти угоду з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. Оферта вважається прийнятою після її акцепту.
Акце́пт (лат. acceptus — прийнятий) — згода на оплату або гарантування оплати документів.
Згода прийняти умови, що містяться у пропозиції вступити в договір.
Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника.
Акцепт векселя — підпис платника на переказному векселі, що засвідчує його згоду на сплату поданого векселя. Акцепт чека або комерційного векселя банком означає, що банк гарантує його оплату.
Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.
Тверда оферта — це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту й визначено строк дії оферти.
Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну й ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.
Публічна оферта. – відкрите звернення-пропозиція до всіх бажаючих.
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )
Стаття 641. Пропозиція укласти договір
1. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Стаття 642. Прийняття пропозиції
1. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
3. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Значного розвитку за останні 10 років набула науково-консультативна діяльність. Вона мас всеохоплюючий характер. Це — консультативні фірми з будь-яких проблем організації і управління, починаючи з довгострокового прогнозу, розробки інноваційних стратегій, організаційних структур, і завершуючи проблемами звільнення кадрів.
Консультативні (консалтингові) фірми як організаційна форма взаємодії науки і практики виникли в 1970-ті роки. Такі підприємства падають аналітичну інформацію юридичним або фізичним особам, проводять спеціалізовані дослідження на замовлення клієнтів згідно з умовами укладеного договору. Кількість таких фірм збільшується і їх види урізноманітнюються, відповідно до зростаючих потреб ринку, обґрунтованих тим, що необхідність вивчення спеціальної проблематики часто тимчасова і не економічно витрачати кошти на створення та утримання спеціальних підрозділів, придбання складного обладнання тощо.
Нині основними напрямами консультування є:
— стратегічний менеджмент;
— розробка та обґрунтування інноваційного розвитку;
— формування організаційних структур;
— маркетингові дослідження;
— інженерно-конструкторські роботи;
— нормативно-законодавча база господарської, зовнішньоекономічної діяльності;
— проведення експериментів, соціологічних досліджень, тестувань тощо;
— захист інтелектуальної власності, патентно-ліцензійна справа.
Отже, консультативно-пошукові послуги можуть бути різноманітними — від пошуку статистичної інформації до прикладних досліджень.
