- •20. Охарактеризуйте пёроцес еволюції соціальної структури козацько-гетьманської держави у період з 1648 р до кінця 18 ст.
- •32. Визначте у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 році.
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-1920 рр.
- •1. Утворення Української Народної Республіки.
- •3. Період Директорії
- •34. Основні напрями державотворчої діяльності Директорії унр, її ефективність.
- •16 Січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії.
- •35. Роль і місце Української Центральної Ради в процесі українського державотворення
- •37. Проведіть порівняльний аналіз політики урядів цр та гетьманату в контексті розбудови української державності.
- •36. Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського, якими були її здобутки і недоліки.
- •38. Дайте порівняльну характеристику підходамдо вирішення етнонаціональних проблем в Україні Центральною Радою, Гетьманським урядом та Директорією унр.
- •39) Проаналізуйте діяльність уряду зунр, визначте роль і місце зунр в історії державотворення.
- •40. Визначте причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918-1920 рр
- •41. Назвіть і проаналізуйте причини поразки українського національного руху 1917-1920 рр.
- •42. Визначте особливості процесу входження України до складу срср.
- •43. Політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44. Визначте причини проведення політики українізації в урср в 20- на початку 30 років та проаналізуйте її основні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації і колективізації с/г в Україні, якими змінами у соціальній структурі позначилися ці процеси?
- •46. Назвіть причини і охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 30 роках.
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-1930 роки.
- •1) Легальні партії;
- •2) Націоналістична (підпільна);
- •3) Комуністична.
- •48. Дайте оцінку процесу возз’єднання українських земель у складі урср – срср, якими були його позитивні і негативні наслідки.
- •49. Висвітліть складові процесу «радянізації» західної України після її включення до складу срср, якими були його позитивні і негативні наслідки.
- •50. Дайте характеристику німецько окупаційного режиму на укр. Землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки
- •51) Розкажіть про внесок укр. Науковців у перемогу срср в роки Другої Світової війни.
- •52. Умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашиських окупантів
- •53. Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964)
- •Умови розвитку культури у 1940—1950-ті рр .
- •54. Проаналізуйте особливості і наслідки економічних реформ у радянській Україні наприкінці 50 та першій половині 60 років.
- •55. Особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова
- •58) Визначте досягнення та недоліки науково-технічного розвитку срср, урср у
- •59. Яким чином екстенсивні методи господарства в срср у 1960-1980 р. Вплинули на стан української науки ?
- •60. Особливості політичного і духовного розвитку українського суспільства у 1970-1980 рр
- •56. Розкажіть про дисидентський рух у Радянській Україні у 1960-1980-ті рр., у чому, на вашу думку, полягає його значення в контексті процесу українського державотворення.
- •62. Діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної української держави на прикінці 80-х – початку 90-х.
- •67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики в українській державі в 1991-2001рр
35. Роль і місце Української Центральної Ради в процесі українського державотворення
В діяльності Української Центральної ради (УЦР) можна умовно відокремити два періоди - до і після прийняття III Універсалу. Перший період був періодом відносного розквіту УЦР, під час якого вона виступала організацією, завданням якої було вивести українську націю з суспільних катаклізмів, характерних для початку XX століття та відродити втрачені на протязі панування Російської імперії адміністративно-територіальні ознаки. З цією метою було прийнято I та II Універсали.
Діяльність УЦР на першому етапі виявила три основних чинники, які значною мірою вплинули на подальший розвиток подій та поступовий занепад цього органу влади. Цими чинниками є:
- різнорідність політичних сил, представлених в раді;
- брак компетентності та чіткої внутрішньої організаційної єдності членів ради;
- "інтернаціоналізм" у психіці більшості членів ради.
Другий період діяльності УЦР характеризується поступовим її занепадом. Взаємовідносини з Радою народних комісарів Росії швидко переросли у стан відкритої війни. Більшовицька Росія не хотіла визнавати УЦР. Рада ж у відповідь не визнавала Раднарком центральною владою і, прийнявши 7 листопада 1917 р. III Універсал, стала головною перешкодою для Раднаркому Росії у реалізації її планів. В цих умовах діяли різноманітні, як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники, які в комплексі призвели до втрати УЦР авторитету серед населення, нездатності цього органу прорахувати можливі наслідки своєї діяльності, правильно визначити стратегію і тактику державотворення в конкретних історичних умовах тощо.
Проте, поряд із серйозними недоліками, що їх виявила УЦР у своїй діяльності, треба зауважити на безсумнівному значенні діяльності цього уряду як для історії українського державотворення, так і для практики сучасного державного будівництва. І це обумовлюється, передусім, тим, що УЦР чітко заявила про права українського народу на свою власну державу, культуру, мову. Всі ці права УЦР намагалася відстоювати не революційним, а еволюційним, парламентським шляхом, який, як виявилося, був приречений на поразку. В цілому ж, як доводять наукові дослідження, діяльність УЦР сприяла національному відродженню шляхом визначення великої, благословенної мети - утворення української державності, розбудови вільної, незалежної України.
Уся складність ситуації в Україні полягала в тому, що робітничі та селянські ради орієнтувалися на ті самі верстви населення, що й національно-визвольний рух. Згодом це мало неминуче призвести до конфлікту між ними. Але весною-влітку 1917 р. події розвивалися в досить сприятливому для Центральної Ради руслі. У Києві та інших містах пройшли багатотисячні мітинги, збори, маніфестації, відбулися з'їзди та конгреси, які назвали Центральну Раду "єдиним компетентним органом" у вирішенні українських справ.
Для закріплення своєї ролі як найвпливовішої сили в суспільстві ЦР 10 (23) червня 1917р. видала І Універсал, який проголошував суверенітет українського народу на своїй землі. Втілення в життя ідей Універсалу та ухвалення законів покладалися на всенародно обрані Установчі збори (сейм).
Важливою подією стало формування 27 червня крайового уряду - Генерального секретаріату на чолі з В. Винниченком. Закріплення статусу уряду проголошувалось у II Універсалі 3 (16) липня 1917р. У липні склад уряду поповнився представниками національних меншин. Склад самої Центральної Ради влітку-восени досяг понад 800 осіб. Тому наприкінці червня 1917р. виник ще один орган - Мала Рада у складі 40 осіб.
Розмах національного руху в Україні вже не міг лишатися поза увагою Петроградського уряду, який на початку серпня 1917 р. передав українській делегації Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату, яка окреслювала компетенцію останнього п'ятьма губерніями з дев'яти: Київською, Волинською, Подільською, Чернігівською і Полтавською. Обмежувалися повноваження українського уряду у військовій, міжнародній і продовольчій справах, у сферах транспортного зв'язку, пошти, телеграфу тощо. Отже, Інструкція Тимчасового Уряду була кроком назад порівняно з ІІ Універсалом. Проте вона стала свідченням відродження автономних прав України, формування української державності на новому етапі.