Синтетичні антибактеріальні препарати.

ГРУПА ХІНОЛОНІВ/ФТОРХІНОЛОНІВ. Цей клас препаратів включає дві основні групи препаратів: нефторовані хінолони й фторхінолони, що істотно відрізняються за структурою, активності, фармакокінетиці й широті показань до застосування. Сучасну антибактеріальну терапію неможливо представити особливо без фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, ін.), які почали вводитися в медичну практику в 80-х роках. По механізму дії препарати принципово відрізняються від інших АБП, що забезпечує їхню високу активність і бактерицидну дію у відношенні стійких, у тому числі полірезистентних штамів мікроорганізмів. Механізм їхньої дії зв'язують із блокадою ДНК-гірази (топоізомерази), що приводить до попередження згортання ниток РНК і в такий спосіб вони гальмують розмноження бактерій. Важливе значення в антибактеріальній дії має також здатність фторхінолонів проникати через бактеріальну оболонку. Можливий додатковий спосіб впливу, обумовлений ураженням клітинної оболонки й втратою клітиною свого вмісту.

Ультраширокий спектр противомікробного дії препаратів Ш покоління (левофлоксацин) охоплює стафілококів (у тому числі, метициллін і гентаміцинстійкі штами), стрептококів, ентеробактерій (слабкіше чутливість в Citrobacter, Providencia), легіонелл, синьогнійну паличку, ацинетобактер, хламідій і ін. У цілому по ефективності й значимості для практики препарати не уступають цефалоспоринам III і IV покоління. Недоліками більшості відомих ФХ є невисока активність у відношенні грампозитивної мікрофлори стосовно грамнегативних і низька ефективність або відсутність її у відношенні анаеробів роду бактероїдів. Препарати майже не діють на хламідії й мікоплазми (уреаплазми). Фторхінолони IV пок. високоактивні відносно пневмококів, більше активні, ніж препарати II, Ш покоління, відносно внутрішньоклітинних збудників (Сhlamidia spp., Mycoplasma spp., M. tuberculosis, швидкоростучих атипічних мікобактерій (M. avium і ін.). На анаеробных бактерій впливає моксіфлоксацин. При цьому не зменшується активність у відношенні до грамнегативних бактерій. У зв'язку з високою активністю фторхінолонів відносно збудників бактеріальних інфекцій ВДП і НДП їх іноді називають «респіраторними» фторхінолонами. У зв'язку з низькою токсичністю, можливо їхнє тривале призначення.

Найбільше часто в клінічній практиці використовують ципрофлоксацин, офлоксацин, ломефлоксацин і норфлоксацин. Одним з найбільш активних препаратів є ципрофлоксацин (ципробай ). Спектр його бактерицидної дії охоплює ентеробактерії: E. coli, Klebsiella spp., Proteus spp., Seratia, Enterobakter spp., і Acinetobacter spp., а також збудників кишкової інфекції (сальмонела й шигела). Ципрофлоксацин має високу ефективність у відношенні гонококів і збудників респіраторних інфекцій: Branhamella catarrhalis і Haemophilus influenzae. На Pseudomonas aeruginosa діє сильніше гентаміцину, антипсевдомонадних пеніцилінів і цефалоспоринів. Ципрофлоксацин активний відносно стафілококів і стрептококів, включаючи Streptococcus faecalis, на який не діє гентаміцин і цефалоспорини. Діє препарат також на більшість мікроаерофільних стрептококів і клостридію, а також на деякі штами Bacteroides. Подібними спектрами активності (з розходженнями, викладеними вище) володіють інші ФХ.

Фтохінолони є високоефективними препаратами при лікуванні наступної патології:

• Інфекцій сечостатевої системи: циститу, пієлонефриту, простатиту, гонореї.

• Інфекцій шлунково-кишкового тракту.

• Інфекцій ВДП.

• Інфекцій НДП: загострення хронічного бронхіту, позалікарняної і нозокоміальної пневмонії, легіонельозу.

• Інфекцій шкіри, кісток.

• Інфекцій суглобів і м'яких тканин.

• Туберкульозу (у комбінованій терапії при лікостійкій формі туберкульозу).

• Синуситі, особливо викликаного полірезистентними штамами; злоякісному зовнішньому отиті.

• Кишкових інфекцій: шигельозу, черевного тифу, генералізованого сальмонельозу, ієрсиніозу, холери.

• Сибірської виразки.

• Інтраабдомінальних інфекцій. Інфекцій органів малого таза.

• Інфекцій очей.

• Менінгіту, викликаного грамнегативною мікрофлорою (ципрофлоксацин).

• Сепсису.

• Бактеріальних інфекцій у пацієнтів з муковісцидозом.

• Нейтропенічної лихоманки.

• Післяопераційних післяпологових ускладнень.

Арсенал препаратів групи постійно росте. Синтезовано нові ФХ - левофлоксацин і моксіфлоксацин. Їхня принципова новизна пов'язана з розширенням спектра дії убік грампозитивних мікроорганізмів і високою стійкістю. Це пояснюється іншим механізмом формування резистентності. Якщо для формування резистентності в "старих" препаратів необхідно 1-2 мутації в одній клітиніі, то для "нових" - таких мутацій повинне бути 3 і більше. За 9 років використання в Японії до левофлоксацину стійкий лише 1% штамів пневмококів. Немаловажно й те, що концентрація препарату в тканинах в 30 разів підвищує таку в сироватки крові, а 100% біодоступність що дозволяє застосовувати левофлоксацин у таблетованій формі.

Частота побічних ефектів при призначенні ФХ порівняно низька (1-4%). Найбільше часто зустрічаються такі симптоми як головний біль, розлади сну, тривога, безсоння, порушення, сонливість, запаморочення. Можливі ототоксичність, порушення зору, парестезії, тремор, судороги, артралгії, шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона - рідко), дискомфорт із боку ШКТ, діарея, фотосенсибілізація. Ризик розвитку судорог підвищується у хворих з порушеннями мозкового кровообігу, епілепсією й паркінсонізмом. Рідко виникають порушення опорно-рухового апарата, артропатія, артралгія, міалгія, лейкопенії. Алергічні реакції (сип, сверблячка, ангіоневротичний набряк; фотосенсибілізація) найбільше часто зустрічаються у ломефлоксацину й спарфлоксацину. Слід зазначити, що в експерименті на молодих тваринах був виявлений негативний вплив ФХ на хрящову тканину (гальмування її розвитку, виразка),у зв'язку із чим їх не призначають дітям до 15 років. Однак, за життєвими показниками (загострення інфекції при муковісцидозі; важкі інфекції різної локалізації, викликані полірезистентними штамами бактерій; інфекції при нейтропенії) ФХ можуть бути використані також у педіатричній практиці. У людей похилого віку збільшується ризик розриву сухожиль при застосуванні ФХ у сполученні з глюкокортикоїдами. ФХ можна комбінувати з іншими препаратами (еритроміцином, пеніцилінами, цефалоспоринами, аміноглікозидами, ванкоміцином, кліндаміцином, ін.). При використанні комбінацій препаратів, насамперед необхідно враховувати недостатню активність ФХ у відношенні грампозитивної аеробної міклофлоры й анаеробних збудників.

ОКСАЗОЛІДИНОНИ. ЛІНЕЗОЛІД. Є головним представником цієї нової групи синтетичних препаратів, що нашли найбільше застосування в клінічній практиці. Основне своє застосування він знаходить у терапії інфекцій, викликаних полірезистентними грампозитивними коками. Лінезолід робить переважно бактеріостатичну дію за рахунок порушення синтезу білка. Відносно таких збудників як пневмокок, В. fragilis і С. perfringens діє бактерицидно. Перехресної резистентності з іншими класами АМП не має. Має активність відносно гнітючої більшості як аеробних, так і анаеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи Staphylococcus spp. (у тому числі MRSA і MRSE), Enterococcus spp., S. pneumonias, Streptococcus spp., Nocardia spp., Corynebacterium spp., L.monocytogenes, Clostridium spp., Peptostreptococcus spp. Лінезолід не діє на більшість грамнегативних мікроорганізмів, однак проявляє помірну in vitro активність у відношенні М. catarrhalis, H. influenzae, Legionella spp., N. gonorrhoeae, B. pertussis, F. meningosepticum, P. multocida, а також деяких грамнегативних анаэробів (Васteroides spp., Prevotella spp., F. nucleatum).

Показання до призначення:

• Інфекції, викликані полірезистентними грампозитивними коками (MRSA і MRSE; Enterococcus spp., S. pneumoniae).

• Ускладнені й неускладнені інфекції шкіри й м'яких тканин.

• Позалікарняна й нозокоміальна пневмонія.

Небажані реакції: головний біль, нудота, блювання, біль у животі, діарея, зміна смаку. Може розвиватися оборотна анемія й тромбоцитопенія. Відзначається підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази, збільшення рівня білірубіну в крові. Під впливом лінесоліду може розвитися оборотна анемія й/або тромбоцитопенія (ризик вище при тривалій терапії), тому в пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, анемією й/або тромбоцитопенією в анамнезі, а також у пацієнтів, що одержують антикоагулянти, або при терапії лінезолідом більше 2 діб необхідно контролювати число тромбоцитів і рівень гемоглобіну.

МЕТРОНІДАЗОЛ. Привертає увагу клініцистів у зв'язку з його здатністю активно впливати на анаеробні мікроорганізми (бактероїди, клостридії, пептострептококи й ін.), роль яких в етіології інфекційних процесів значно зросла. До препарату чутливі також трихомонади, амеби, балантидії, лямблії. Робить бактерицидний ефект.

Показаннями є:

• Інфекції ЦНС, менінгіт.

• Інтраабдомінальні інфекції, перитоніт, абсцеси.

• Гінекологічні інфекції: ендометрит, тубоваріальний абсцес.

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, аспіраційна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври.

• Газова гангрена.

• Гнильний апендицит.

• Інфекції, викликані найпростішими (амебні дизентерія й абсцес печінки, лямбліоз, балантидіаз).

• Інфекції м'яких тканин, кісток, суглобів.

• Псевдомембранозний коліт.

Побічні ефекти спостерігаються не часто, вважається малотоксичним препаратом. Спостерігаються диспептичні явища, запаморочення, дратівливість або депресія, цитопенія, периферична нейропатія, дизурія, фарбування сили в червоні кольори, кандидоз, алергійні реакції. Стоматолог може відзначити скарги хворого на обложення язика й металевий смак у роті. При дуже високих концентраціях у крові має канцерогенні властивості. Під час лікування не можна застосовувати алкоголь (розвиток тетурамподібної реакції). Дітям до 5 років не призначати!

ДІОКСИДИН. Ефективний синтетичний препарат широкого спектра дії з бактерицидним ефектом. Проявляє активність у відношенні до грампозитивних і грамнегативних аеробних і анаеробних мікроорганізмів. Діоксидин може бути ефективний при стійкості мікроорганізмів до іншим АБП, тому що до нього не спостерігається швидкого розвитку резистентності. Перехресна стійкість відзначається тільки до хіноксидину. Відзначене також позитивний вплив препарату на імунну систему й процеси регенерації. Діоксидин можна використовувати місцево у вигляді промивань, змазувань, аплікацій, і для введення в порожнини. Серед побічних ефектів спостерігаються алергійні реакції, диспептичні явища, лихоманка, головний біль. Є дані про канцерогенний вплив препарату. При недостатності функції нирок призначення препарату припустиме, але в знижених дозах.

ПОХІДНІ НІТРОФУРАНІВ. Ця група препаратів досить часто застосовується в хірургічній практиці для місцевого лікування, що пов'язане з їх водорозчинністю й збереженням антибактеріальної активності в присутності гною й продуктів тканинного розпаду. Перевагами нітрофуранів є широкий спектр дії, мала токсичність, що стимулює вплив на імунну систему, невелику кількість побічних ефектів, стійкість при зберіганні й дешевина. Механізм дії нітрофуранів вивчений недостатньо. Є відомості як про їх бактерицидний, так і бактеріостатичному ефектах. Спектр дії нітрофуранів охоплює як грампозитивні, так і грамнегативні мікроорганізми, анаероби, багато найпростіших. Найбільше часто в клінічній практиці використовують фурацилін, фуразолідон, фурадонін, фурагін. Максимальна антимікробна активність відзначається у фуразолідону. Показаннями для клінічній практиці є інфекції сечовивідних шляхів і кишечнику.

Побічні ефекти нітрофуранів незначні (диспептичні явища, метгемоглобінемія, алергія, пригнічення агрегації тромбоцитів, поліневрити й інші токсичні реакції з боку нервової системи) і звичайно не вимагають скасування препаратів. Найбільш токсичними препаратами вважаються фурацилін і фурадонін. Імовірність токсичних ефектів зростає при призначенні аскорбінової кислоти, калію хлориду (підкислюючих сечу речовин).

ПОХІДНІ 4- И 8- ОКСИХІНОЛІНУ. Препарати цієї групи є досить активними антибактеріальними засобами із широким спектром протимікробної дії (переважно у відношенні грамнегативних мікроорганізмів, грибів, найпростіших). Найбільше часто в клінічній практиці використовують малотоксичний препарат нітроксолін (5-НОК). Спектр дії нітроксоліну охоплює грампозитивні (у т.ч. золотистий стафілокок) і грамнегативні (включаючи синьогнійну паличку) мікроорганізми. Показаннями до призначення найбільше часто є хронічний пієлонефрит, простатит, інфекції жовчних шляхів. Побічні ефекти в нітроксоліну розвиваються повільно у вигляді диспепсії, нудоти, висипань, зміну кольору сечі до інтенсивно жовтого. Не виключена тератогенна дія.

3.3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Михайлов И.Б. Клиническая фармакология. С.–Пб.: Фолиант, 1998. – 496 с.

2. Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К.. Клиническая фармакология и фармакотерапия. – Руководство для врачей. – Москва, 1997. – 530 С.

3. Латогуз І.К., Мала Л.Т., Циганенко А.Я. Клінічна фармакологія /у двох томах/. – Харків "Основа", 1995. – 500 С.

4. Кукес В.Г. – Клиническая фармакология. – Москва, 1991. – 440 С.

5. Машковський М.Р. Лекарственные средства. (в 2 томах). – Харьков "Торсинг". – 1998.

Допоміжна:

1. Андрущенко Е.В. Клиническая фармакология в терапевтической практике. Уч.пособие. – К.: Вища школа. – 1992.

2.Гусель В.А., Маркова И.В. Справочник педиатра по клинической фармаколо-гии. – Л.:Медицина. – Ленинградское издание. – 1989.

3.Лоуренс Д.Р., Бенитт П.Н. Клиническая фармакология. (в 2 томах). – Москва. Медицина. –1991.

4.Сэнфорд Дж. и другие. Антимикробная терапия. Карманний справочник. – М.: Практика. – 1996. – 220 С.

5.Замотаев И.П. Фармакотерапия в пульмонологии. Справочник. – М. – 1993. – 262 С.

6.Черномордик А.Б. Применение антибиотиков и других химиотерапевтических препаратов. Справочник. - 3-е изд., переработ. и доп. – К.: Вища школа. Головне вид-во, 1988. – 320 С.

7.Егоров Н.С. Основы учения об антибиотиках: Учебник. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 512 С.

8.Навашин Н.І. Раціональна антибіотикотерапія. – М., 1982, 258 С.

9.Балткайс Я.Я., Фатеев В.А. Взаимодействие лекарственных веществ (фармакотерапевтические аспекты). – М.: Медицина, 1991. – 304 с.- (Б-ка практич. врача. Важн. вопросы внутр. медицины).

10.Березняков И. Г. Резистентность микробов к антибиотикам // Клин. антибиотикотерапия. – 1999. - №1. - С. 27-31

11.Петрова М.В., Корняк А.В., Краснова Т.Е. Антибиотикопрофилактика послеоперационных осложнений при хирургическом лечении опухолей легких, трахеи и средостения // Анестезіологія и реаніматологія № 5, – 2001. – С. 58-60.

12.Руденко А.А., Берестовая Т.Г. Побочные явления, связанные с особенностями действия антибиотиков в организме человека (классификация, терапия, профилактика) и новые перспективы терапевтической тактики // Фармакологічний вісник, червень-травень, – 2000, – С.17-22.

3.4. Орієнтовна картка для самостійної роботи з літературою

Основні завдання Вивчити:	Вказівки
Класифікацію антибактеріальних лікарських засобів за механізмом дії, шириной спектру та хімічною структурою.	Вивчити, використовуючи рекомендовану літературу
Загальну характеристику спектрів дії основних сучасних груп Кла-сифікацію антибактеріальних лі-карських засобів (пеніцилінів, це-фало-споринів, карбапенемів амі-ноглікозидів, макролідів, СА, фтор-хінолонів, похідних імідазолу, ін.)	Вивчити, використовуючи рекомендовану літературу
Побічну дію антибактеріальних лікарських засобів	Вивчити, використовуючи рекомендовану літературу
Принципи вибору та раціонального застосування антибактеріальних лікарських засобів та корекції лікування	Вивчити, використовуючи рекомендовану літературу.

3.5. Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1.Класифікація антибактеріальних лікарських засобів за механізмом дії, шириной спектру та хімічною структурою.

2.Загальна характеристика фармакологічних властивостей основних сучасних груп антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів аміноглікозидів, макролідів, лінкозамідів та ін.)

3.Загальна характеристика фармакологічних властивостей основних синтетичних антибактеріальних лікарських засобів (фторхінолонів, СА, похідних імідазолу) .

4.Назвати побічні ефекти антибактеріальних лікарських засобів.

5.Принципи контролю побічної дії антибактеріальних засобів.

6.Раціональне дозування антибактеріальних лікарських засобів.

7. Принципи вибору та раціонального застосування антибактеріальних лікарських засобів та корекції лікування

Б. Тести для самоконтролю:

1. Назвати антибіотики широкого спектру дії:

а) цефалоспорини,

б) аміноглікозиди,

в) бензілпеніцилін,

г) оксацилін,

д) амоксиклав.

2. Охарактеризувати поняття “емпірична терапія”:

а) вибір для лікування будь-якого антибіотика;

б) вибір для лікування антибіотика, до якого високочутливий потенціальний збудник захворювання.

3. Назвати антибіотики, які мають високу ступінь проникливості в кістку:

а) пеніциліни;

б) тетрацикліни;

в) лінкозаміди;

г) цефалоспорини.

4. При застосуванні яких антибіотиків найбільш характерні алергічні реакції

а) макроліди;

б)пеніциліни;

в)аміноглікозиди.

5. Назвати препарати вузького спектру дії:

а) цефтріаксон;

б) бензілпеніцилін;

в) еритроміцин;

г) ципрофлоксацин;

д) кларитроміцин.

6. Вибрати на яку мікрофлору діє бензілпеніцилін:

а) стафілокок, що не виділяє пеніциліназу;

б) стафілокок, що виділяє пеніциліназу.

7. Вибрати препарати, які діють на стафілокок, що виділяє пеніциліназу (чутливий до метіциліну):

а) оксацилін;

б) бензілпеніцилін;

в) амоксиклав;

г) лінкоміцин.

8. Які препарати протипоказані вагітним?

а) левоміцетин;

б) тетрациклін;

в) бензілпеніцилін;

г) оксацилін.

9. У якого препарату найбільш широкий спектр дії?

а) еритроміцин;

б) іміпенем-циластатин;

в) лінкоміцин;

г) цефазолін.

10. Інфекційні захворювання, викликані пенициліназо-утворюючими стафілококами повині лікуватися

а) ампіциліном;

б) оксациліном;

в) еритроміцином;

г) будь-яким із перелікованих АБ.

11. Які препарати мають потенціальну гепатотоксичну дію?

а) стрептоміцин;

б)пеніциліни;

в)тетрациклін;

г)цефалоспорини.

12. Які властивості характерні для цефалоспоринів?

а) схожість структури з пеніцилінами;

б) широкий спектр дії;

в) ефективність відносно пеніциліназо-утворючих мікробів;

г) бактеріостатична дія.

13. При призначенні якої комбінації може посилюватись нейротоксичність?

а) нітроксолін + фурагін;

б) сульфаніламіди + нітрофурани;

в) пеніциліни + нітрофурани.

14. Для яких препаратів характерна тератогенна дія?

а) нітроксолін та інші оксихіноліни;

б) пеніциліни;

в) макроліди.

15.Які препарати мають кращу ступінь проникнення в клітину?

а) пеніциліни;

б) цефалоспорини;

в) ряд фторхінолонів.

16.Який препарат володіє антабусоподібною дією?

17.Який синтетичний препарат володіє найбільш широким спектром дії?

а) метронідазол

б) цитропрофлоксацин;

в) нітроксолін

18. При призначенні якої комбінації може посилюватись нейротоксичність

а) нітроксолін + нітрофурани

б) сульфаніламіди + нітрофурани;

в) пеніциліни + нітрофурани.

19. Який синтетичний препарат викликає металевий присмак в роті?

20.Які синтетичні препарати добре проходять в кісткову тканину?

21.Який препарат з групи сульфаніламідів має найбільш широкий спектр дії?

а) єтазол;

б) сульфометоксазол/ триметоприм;

в) сульфацил – натрій.

22. При призначенні якої комбінації може посилюватись гематотоксичність:

а) нітроксолін + нітрофурани;

б) сульфаніламіди + нітрофурани;

в) пеніциліни + нітрофурани.

23.Які препарати можуть викликати нефротоксичність:

а) макроліди;

б) сульфаніламіди;

в) нітрофурани.

24.При призначенні яких синтетичних препаратів вагітній жінці виникає ризик ураження хрящевої та кісткової тканини у плода?

25.Які препарати можуть викликати гемолітичну анемію, пов’язану з їх генетичною непереносимістю?

а) сульфаніламіди;

б) нітрофурани;

в) пеніциліни.

26. Які фактори впливають на розвиток резистентності до антибактеріальних препаратів?

а) тривалість та спосіб застосування антибактерільних лікарських засобів;

б) вид мікроба;

в) природа антибактеріального засобу.

27. Які із перерахованих антибіотиків проникають через гемато-енцефалічний бар'єр?

а) стрептоміцин; г)цефтріаксон;

б)фузидин; д)левоміцетин

в)гентаміцин;

28.Які із перерахованих антибіотиків руйнуються пеніциліназой?

а) лінкоміцин; в) карбеніцилін

б)ампіцилін; г)оксацилін.

29.Назвіть антибіотики, які ефективні при інфекції, що викликана стафілококом:

а)ванкоміцин; г)тетрациклін;

б)гентаміцин; д)поліміксин;

в)амікацин; е)цефотаксим.

30. Які із перерахованих антибіотиків слід застосовувати при інфекції, що викликана кишковою паличкою?

а)еритроміцин; в) аміногликозиди;

б)рифампіцин; г)доксициклін.

31. В яких випадках показано комбіноване застосування антибіотиків?

а) збудник інфекції невідомий;

б) інфекція, що тривало протікає;

в)змішана інфекція;

г)гострий початок інфекції.

32. Які із перерахованих сполучень антибіотиків являються раціональними?

а) пеніцилін і гентаміцин;

б) тетрациклін і еритроміцин;

в) рифампіцин і тетрациклін;

г) ампіцилін і оксацилін.

33. Які із перерахованих сполучень антибіотиків являються нераціональними?

а)пеніцилін і левоміцетин;

б) пеніцилін і гентаміцин;

в)канаміцин і гентаміцин;

г)пеніцилін і тетрациклін.

34.При інфекції, що викликана синьогнійною паличкою використовуємо сполученя антибіотиків:

а)ампіцилін; г)карбеніцилін;

б)гентаміцин; д)лінкоміцин;

в)мономіцин; е) амікацин.

35.При яких захворюваннях доцільно застосувати тетрацикліни:

а) хламідіоз;

б) інфлюенца;

в) інфекція, що викликана мікоплазмою.

36.Переважно впливають на Гр.-бактерії:

а) поліміксини; г) невіграмон;

б) лінкоміцин; д) еритроміцин.

в) аміноглікозиди;

37. Препарати вибору при лікуванні менінгіту (який викликаний менінгококом):

а) тетрацикліни; г) поліміксини;

б) бензілпеніцилін; д) цефотаксим.

в) тобраміцин;

38. Який із перерахованих антибіотиків частіше являється “стартовим“ при лікуванні хворого гострої осередкової бронхопневмонії?

а) карбеніцилін; в) еритроміцин;

б) бензілпеніцилін; г) левоміцетин.

39.З якими групами препаратів необхідно комбінувати пеніциліни для отримання синергоїдного ефекту?

а) цефалоспорини; г) лінкозаміди;

б) тетрацикліни; д) доксициклін;

в) макроліти; е) аміноглікозиди.

40.який із перерахованних препаратів в активній формі і в найбільш високій концентрації виділяється з сечею?

а) оксацилін; г) доксициклін;

б) лінкоміцин; д) полі міксин.

в) ампіцилін;

41. Тетрацикліни порушують розвиток у новонародженних:

а)зубів; г) кісток;

б)ЦНС; д) кісткового мозку.

в)ССС;

42. До яких збудників інфекції цефалоспорини Ш пок менш ефективні?

а) гр.- флора; г) ентеробактерії;

б) стафілококи; д) гр.+флора.

в) псевдомонади;

43. Побічні ефекти аміногликозидів:

а) тератогений ефект;

б) гепатотоксичність;

в) нефротоксичність;

г) ототоксичність, нервово-м’язовий блок;

д) виведення з молоком матері.

44. Тривалість лікування аміногликозидами не повинна перевищувати:

а) до 5 днів; в) до 2 тижнів;

б) до 5-7 днів; г) до 10 днів.

45. Проведення повторного курсу лікування аміноглікозидами можливе через:

а) 3-5 днів; в) до 14 днів;

б) до 10 днів; г) після 20 днів.

46. Антагонізм спостерігається при сполученні цефалоспоринів з:

а) левоміцетином; г) макролідами;

б) лінкоміцином; д) тетрациклінами.

в) пеніцилінами;

47. Нефротоксичний ефект цефалоспоринів підвищується при їх одночасному призначенні з:

а) аміногликозидами;

б) серцевими глікозидами;

в) фуросемідом; етакриновою к-тою;

г) макролідами;

д) поліміксином.

48. Найбільш ефективні сполучення кліндаміцину для комбінованої терапії:

а) еритроміцин; г) цефалоспорини І пок.

б) пеніцилін; д) цефалоспорини Ш пок.

в) аміноглікозиди;

В. Задачі для самоконтролю:

1. 72-річному хворому після операції з приводу холецистектомії у зв’язку з лихоманкою був призначений гентаміцин (80 мг кожні 8 годин) та цефалотин (кожні 6 год.). Через 10 днів у хворого підвищився креатинін до 310 мкмоль/л, АТ- 130/80 мм рт.ст. Добова кількість сечі склала 1200 мл., аналізи сечі без патології. УЗД: розміри нирок нормальні. Яка найбільш ймовірна причина ниркової недостатності?

а) кортикальний некроз нирок;

б) гепаторенальний синдром;

в) гострий гломерулонефрит; .

г) неадекватна інфузія рідини;

д) сумація нефротоксичної дії гентаміцину та цефалотину

2. Дитина 1,5 років захворіла гостро: озноб, підвищення температури тіла до 40,1⁰ С, згодом швидке зниження до 36,2 С⁰, на шкірі рясний геморагічний висип, багряно-ціанотичні плями. Кінцівкі холодні, риси обличчя загострені. Діагноз: менінгококова інфекція, блискавична форма, інфекційно-токсичний шок. Який антибактеріальний препарат слід використати на догоспітальному етапі?

а) пеніцилін; г) гентаміцин;

б) левоміцетину сукцинат; д) сульфамонометоксин.

в) лінкоміцин;

3. Дитина впродовж 3 років хворіє на бронхіальну астму. На фоні ГРВІ у неї розвинувся напад задишки.Які медикаменти в першу чергу слідпризначити зняття нападу?

а) антигістамінні; г) муколітики;

б) бета₂-агоністи; д) антибіотики.

в) кортикостероїди;

4. Дитині 2 дні. Народилася доношеною з ознаками внутрішньоутробного інфікування, в зв’язку з чим дитині призначено антибіотики. Вкажіть чому інтервал між введенням антибіотиків у новонароджених дітей більший в порівнянні зі старшими дітьми та дорослими, а дози – нижче?

а) у новонароджений дітей більш низька концентрація білку та альбумінів в крові;

б) у новонароджених знижена активність глюкуронілтрансферази;

в) у новонароджених більш високий гематокрит;

г) у новонароджених знижений PH крові;

д) у новонароджених більш низький рівень клубочкової фільтрації.

5.Дитині 8 місяців після обстеження встановлений діагноз позалікарняної пневмонії хламідійної етіології. Який оптимальний варіант антибіотикотерапії в данному випадку?

а) амінопеніцилін; г) макролід П пок.;

б) цефалоспорин П пок. д) макролід І пок.

в) аміноглікозиди;

6. У хворого 18 років через 3 тижні після ангіни з’явилась біль у суглобах, слабкість, серцебиття, блідо-рожевий висип на шкірі у вигляді кілець, підвищилась температура. Об’єктивно: тахікардія, І тон послаблений, систолічний шум на верхівці серця. На ЕКГ інтервал PQ о,24 сек. Антистрептолізин - О – 500 од. Яку профілактику слід призначити хворій після проведення курсу лікування в умовах стаціонару?

а) аспірин при інтеркурентних інфекціях;

б) аспірин 1-2 міс.навесні і восени;

в) біцілін-5 протягом 5 років;

г) біцілін-5 до і після хірургічного та стоматологічного втручання;

д) біцілін-5 навесні та восени.

7. Призначення яких синтетичних антибактеріальних препаратів недоцільно вагітній жінці у зв'язку з виникненням ризику ураження хрящевої та кісткової тканини у плода?

а) оксіхіноліни;

б) фторхінолони;

в) імідазоли.

8. Призначення якого препарату, що володіє антабусоподібною дією, може викликати у хворого тяжку судинну реакцію, якщо на фоні лікування хворий вживав алкоголь?

а) бісептол;

б) метронідазол;

в) димексид.

9. При загостренні хронічної пневмонії на фоні лікування СА у хворого з’явився біль у ділянці попереку та ускладнення сечовиділення. Які можливі причини цього ускладнення та міри їх профілактики?

10.У хворого на ревматоїдний артрит, який раніше лікувався біциліном, після ін’єкцій бензілпеніциліна з’явилося серцебиття, липкий холодний піт, охолодження кінцівок, різке зниження АТ, обморок, почервоніння. Причина ускладнень? Міри допомоги?

11.У хворого, який в ургентному порядку був прооперований з приводу розлитого перитоніту апендикулярного походження. В реанімаційному відділенні був призначений антибіотик по 1 г через 8 годин в/в. На п’ятий день хворий звернув увагу лікаря на погіршення слуху. Чому це трапилось? Як допомогти хворому? Який антибіотик був призначений?

12.Після самостійного використання олететрину у хворого з’явились скарги: хворобливість у порожнинні рота, пронос та інші диспептичні явища. При огляді слизова оболонка порожнини рта гіперемована, місцями вкрита білим нальотом. Яке ускладнення хіміотерапії у хворого? Тактика лікаря?

13.Хворий звернувся до лікаря і йому був поставлений діагноз: гостре запалення легенів зліва. Лікар призначив бензілпеніциліна натрієву сіль. Медсестра зробила ін’єкцію, хворий вкрився червоними плямами, сказав, що нема чим дихати та втратив свідомість. Пульс 130-140, АТ 60/0 мм рт. ст. Цианоз. Діагноз? Тактика лікаря?