65. Охарактеризувати методику розрахунку показників викор. Вир. Потужності.
Розрахунок виробничої
потужності проводиться
з метою узгодження планованого обсягу
випуску продукції з виробничими
можливостями під-ва. У загальному
вигляді виробнича
потужність устаткування 
виражається
залежністю
для багатономенклатурним виробництва:
,
(4.28)
де 
-
продуктивність устаткування за одиницю
часу, шт / год;
-
дійсний фонд часу роботи устаткування
в планованому періоді, год;
-
трудомісткість деталей, комплектів
виробів, що виготовляються на даному
обладнанні нормо-ч/шт;
m -
номенклатура виготовлених об'єктів.
Розрізняють виробничі потужності на
початок року - вхідні, яка визначається
за наявності обладнання та чинним нормам
праці, і вихідну - на кінець року, з
урахуванням плану робіт з модернізації
устаткування, удосконалювання технології,
розширення парку обладнання та інших
факторів. У
планових розрахунках використовується
показник середньорічної потужності,
який визначається за формулою
,
де 
-
вхідна потужність;
-
вводиться потужність;
-
вибуває потужність;
-
період використання вводяться потужностей,
міс.;
-
період, протягом якого вибувають
потужності не використовуються (від
вибуття до кінця року), міс.;
-
число заходів, пов'язаних з введенням
та вибуттям потужності.
При однотипної обладнанні потужність по випуску i-го вироби пропорційна пропускної спроможності і визначається за формулою
,де m -
кількість позицій плану виробництва
продукції;
-
кількість виробів i-го найменування,
включених у розрахунок потужності.
При різнотипному обладнанні потужність визначається, виходячи із забезпечення можливо більш повного завантаження провідної групи обладнання
.
Виробнича потужність для кожного підрозділу визначається за провідному структурному ланці: для ділянки - за провідної групі обладнання, для цеху - по провідному ділянці, для підприємства - по рівню потужності основного, провідного цеху.
66. Навести методику оцінки технічног рівня під-ва.
Оцінку організацiйно-технічного рівня різногалузевих під-в потрібно проводити періодично (один раз на рік, кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва тощо. Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному під-ві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:інтегральний ефект;індекс рентабельності інновацій;норма рентабельності;період окупності.
Інтегральний ефект (ЕІН) – це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року (як правило, початкового), тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат:
,
де
Вр – витрати розрахункового періоду;
Рt
– результати діяльності за t-й рік;
Вt
– витрати на провадження заходу;
–
коефіцієнт дисконтування (дисконтний
множник).
Індекс рентабельності (Ір) – це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат:
,
де 
–
дохід за j-й період; 
–
розмір інвестицій в інновації за t -й
місяць.
Норма рентабельності (Нр ) – являє собою ту норму дисконту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового періоду, тобто:
,
Період окупності (То) – один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняний практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.