2.2. Нормативно-правове регулювання соціально-економічної безпеки

Основними механізмами державного регулювання соціально-економічної безпеки виступають державні документи.

Відповідно до чинного законодавства ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ СТАН­ДАРТИ визначаються як встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гаран­тій.

ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ — встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти встановлюються для забезпе­чення реалізації соціальних прав громадян, визначених Консти­туцією України, визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини у матеріальних бла­гах і послугах та фінансових ресурсах щодо їх реалізації.

Соціальні нормативи класифікується за характером і за рівнем задоволення соціальних потреб, а також за сферами застосування (рис. 2.2).

Забезпечення та регулювання кожного виду соціальних нормативів здійснюється за допомогою законів, постанов та інших нормативних документів за кожною окремою сферою національної економіки.

Базовим показником рівня соціально-економічної безпеки є ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ - вартісна величина достат­нього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і такого ж набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи.

Як державний соціальний стандарт прожитковий мінімум за­стосовується для загальної оцінки рівня життя: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за ві­ком; визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги з безробіття, стипендій та інших соціальних виплат відповідно до законодавства; визначення права на при­значення соціальної допомоги; встановлення величини неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян; визначення державних соціальних гарантій і стандартів у сферах охорони здоров'я, освіти, культури соціального обслуговування тощо.

За характером задоволення соціальних потреб
Нормативи споживання	розміри споживання у натуральному виразі за певний проміж часу
Нормативи забезпечення	визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового, забезпечення території мережею закладів, що задовольняють певні потреби
Нормативи доходу	рівень особистого доходу громадянина або сім її, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб
За рівнем задоволеності соціальних потреб
Нормативи раціонального споживання	рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб
Нормування мінімального споживання	соціально-прийнятий рівень споживання
Статистичні нормативи	визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його соціально-демографічних груп
За сферами застосування
У сфері доходів:	мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку тощо.
У сфері соціального обслуговування	(перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів, норми оплати, пільги та субсидії, показники якості надання послуг).
У сфері житлово-комунального обслуговування
У сфері транспортного обслуговування
У сфері охорони здоров’я
У сфері забезпечення навчальними закладами
У сфері обслуговування закладами культури
у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту
у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування

Рис. 2.2 Класифікація соціальних нормативів, стандартів і гарантій, які застосовуються в Україні [13]

Світова наука і практика опрацювали кілька підходів до ви­значення величини прожиткового мінімуму: статистичний, ре­сурсний, відносний, соціологічний, нормативний, комбінований (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Підходи до ви­значення величини прожиткового мінімуму

Підходи до ви­значення величини прожиткового мінімуму	Сутність підходів
Статистичний	прожитковий мінімум встановлю­ється на рівні доходів 10—20 % найменш забезпечених громадян
Ре­сурсний	врахування можливостей держави щодо гарантованого забезпечення певного рівня добробуту гро­мадян
Відносний	базується на встановленні прожиткового мінімуму, що відповідає середньодушовому доходу
Соціологічний	Основою виступають соціологічні опитування населення про необхідний мінімальний дохід
Нормативний	полягає у встановленні вартісної величини прожит­кового мінімуму на основі мінімального споживчого кошика
Комбінований	синтезує кілька методів: вартість необхідних про­дуктів харчування розраховується за нормами споживання, не­продовольчих товарів — за часткою у сукупних витратах, житло­во-комунальних послуг — за фактичними витратами.

Кожен із перелічених методів має свої переваги та обмеження у застосу­ванні. Так, статистичний, соціологічний та ресурсний методи можна застосовувати лише в країнах з високим рівнем економіч­ного розвитку.

В Україні прожитковий мінімум встановлюється із застосу­ванням нормативного методу для чотирьох категорій осіб:

1. дітей віком до 6 років;

2. дітей віком від 6 до 18 років;

3. працездатних осіб;

4. осіб, які втратили працездатність.

Так, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» величина прожиткового мінімуму на одну особу з 1 грудня становить 875 гривень, а розмір мінімальної заробітної плати - 922 гривні.

Для розрахунку величини прожиткового мінімуму відповід­ними центральними органами виконавчої влади формуються на­бори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг.

Набір продуктів харчування розробляється Міністерством охо­рони здоров'я України відповідно до нормативів потреби організ­му в певних мікроелементах, виходячи із хімічного складу та енер­гетичної цінності окремих продуктів. У його визначенні врахову­ються рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я. Отже, мінімальна заробітна плата нині не виконує покла­деної на неї функції — забезпечення населення, що працює, не­обхідними коштами для відтворення робочої сили, а це негативно впливає на стан соціальної безпеки держави.

На регіональному рівні проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки регулює Стратегія соціально-економічного розвитку м. Донецька на період до 2020 р.14

1. Система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, яка здійснюється правомочними державними і суспільними організаціями з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи к мінливим умовам - це?

а) основна мета державного регулювання економіки;

б) державне регулювання економіки;

в) принцип державного регулювання економіки;

г) ефективне регулювання соціально-економічної безпеки.

2. До основних завдань державного регулювання соціально-економічної безпеки не відносять.

а) забезпеченість нормативно-правовими документами;

б) стимулювання динамічного приросту соціально-економічних показників держави;

в) моніторинг соціально-економічної безпеки та корегування політики її державного регулювання;

г) підвищення ефективності використання трудових ресурсів на кожному вітчизняному підприємстві.

3. Який принцип державного регулювання соціально-економічної безпеки означає постійний аналіз показників соціально-економічної безпеки, створення можливостей корегування інструментів державного регулювання в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку економіки?

а) цілеорієнтованність;

б) динамічна адаптивність;

в) системність і комплексність;

г) наукове обґрунтування.

4. Яка функція державного регулювання соціально-економічної безпеки направлена на удосконалення організаційної складової забезпечення соціально-економічної безпеки на всіх її рівнях, а також забезпечення сталого розвитку соціально-економічних відносин в цілому?

а) організація;

б) мотивація;

в) контроль;

г) регламентування та нормування.

5. Які методи державного регулювання соціально-економічної сфери здійснюють регулювання на основі забезпечення законодавчої бази – законів, постанов, державних класифікаторів, загальноприйнятих норм?

а) нормативно-правові;

б) адміністративні;

в) правові;

г) соціально-економічні.

6. Встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму - це?

а) нормативи споживання;

б) статистичні нормативи;

в) державні соціальні гарантії;

г) мета державного регулювання соціально-економічної безпеки.

7. На основі якого підходу прожитковий мінімум встановлю­ється на рівні доходів 10—20 % найменш забезпечених громадян?

а) ресурсний;

б) статистичний;

в) соціологічний;

г) нормативний.

8. Кий показник є базовим для визначення рівня соціально-економічної безпеки країни?

а) раціональний рівень споживання;

б) рівень пенсій;

в) прожитковий мінімум;

г) не має правильної відповіді.

9. Система державного регулювання соціально-економічної безпеки складається з?

а) мети, завдань, принципів, функцій та методів;

б) мети, завдань, принципів та функцій;

в) завдань, принципів та методів;

г) не має правильної відповіді.

10. Яким методом в Україні встановлюється прожитковий мінімум?

а) нормативним методом для чотирьох категорій осіб: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність;

б) соціологічним методом для трьох категорій осіб: до 18 років, від 18 до 60 років, для людей які втратили працездатність;

в) ресурсним методом для двох категорій осіб: працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність;

г) комбінованим методом для двох категорій осіб: працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

3.1 Забезпечення соціально-економічної безпеки регіону

3.2 Забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства

3.3. Методичні принципи аналізу рівня економічної безпеки підприємництва (на регіональному рівні)