3. Вимоги до лекції.
Незалежно від типу лекції у процесі її спостереження та аналізу слід звертати увагу на такі параметри:
- підготовка викладача до лекції (доцільний вибір тими лекції; постановка триєдиної міть та завдань лекції; розробка системи питань (плану), що розкривають зміст тими лекції: знання основної та допоміжної літератури з тими лекції);
— зміст лекції (визначення змісту та об'єму інформації, методів та засобів її реалізації, визначення провідних ідей, вибір оптимальної структури лекції, логічність викладання матеріалу);
— прийоми викладання вчителем навчального матеріалу (пояснення, розсуд, використання наочності, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки, роздаткового матеріалу);
— прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів в процесі читання лекції (складання розгорнутого або тезового плану; конспектування лекції; фіксація фактів, які необхідні для наступного проведення практичного заняття чи лабораторної роботи, розв'язку завдань худо; вибір прийомів запису матеріалу лекції);
— способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів (постановка запитань і завдань для аналізу, співставлення і порівняння різних фактів, явиш, самостійних висновків та пропозицій);
- привернення уваги студентів до змісту лекції відомими прийомами спілкування під година її читання: «Цс особливо важливо!,«Вдумайтеся...». «Зверніть увагу...» тошо; за допомогою таких слів: «Зробімо висновки», «Отже, мі бачимо...»; риторичні питання, на які пізніше дасть відповідь сам викладач: «Чим пояснити цей факт?», «Як пов'язані між собою ці події?», наявність пауз, які дозволяють студентам вдуматися у викладене;
- ефективність лекції: стан дисципліни студентів; інтерес до інформації, яка викладена викладачем; якість виконання навчальних завдань; уміння студентів робити висновки, вносити пропозиції; міцність, повнота та глибина навчальних досягнень студентів з висвітленої тими.
Дидактичні елементи лекції:
методика викладення лекційного матеріалу;
сукупність попередніх знань студентів;
зміст і структура лекційного матеріалу;
контроль і оцеіка знань (зворотній звязок);
навчальна література та ТЗН.
Стиль лекції індивідуальний, але має певні риси:
діяльнісна основа, що виражає бінарну природу навчання. Бінарність навчання – це не механічне поєднання діяльності викладача і студентів, а перш на перш їх взаємна детермінація.
дидактичне спілкування – це між особистісні стосунки, що формуються і проявляються в конкретних умовах навчальної діяльності. Це різновид ділових відносин і ділового спілкування. Воно завжди підлегле меті, змісту, методам і формам.
Говорячи про роль лектора навчально-виховному процесі, слід підкреслити, що викладач вищої школи повинний бути ВЧЕНІМ, ФІЛОСОФОМ, АРТИСТОМ, ВІХОВАТЕЛЕМ, ЛЮДІНОЮ, бо викладання це не ремесло іне професія, а образ життя. Це визначення давши талановитий педагог, лектор, професор МДУ А.П.Мінаков.
Деякі правила діяльності викладача — лектора вищої школи (з опорою на досвід Л.І. Цехновіча [83]):
1. Лектор залишатиметься на висоті своєї посади до того часу, поки сам вчитиметься, бо темпи розвитку сучасної науки, техніка і культури такі, що за роки викладання багато лекційних дисциплін, особливо спеціальних, доводиться обновлять неодноразово і радикально.
Праці і терпіння вимагає і удосконалення особистої педагогического майстерності — мови, стилю, уміння використовувати иллюстративно-графические і технічні засоби, а також залучення до новітніх педагогічних досліджень.
2. Лекторові необхідні широкий науковий кругозір, знання в суміжних дисциплінах. Завдання і апарат різних дисциплін — природно-научних, гуманітарних і соціально-економічних, загальнопрофесійних і спеціальних — тісно переплітаються, і міжнаочні зв'язки в принциповому і практичних отношениях стають все більш значущими.
3. Лектор має бути ученим і вести науково-дослідну роботу в тій галузі, в якій виконує викладацьку деятельность. Єднання наукової і педагогічної діяльності необходимо і плідно з багатьох причин. Перш за все тому, що викладач учить інших на тому науковому рівні, на якому стоїть сам. Прищепити студентам наукове мислення, науковий підхід, навчити їх відрізняти передумови від фактів, які визначені теорією або експериментами, навчити відрізняти домисли від доказательств, показати, як ставляться наукові завдання і якими засобами їх вирішують, — це здатний виконати тільки дійсний учений.
4.Лектор повинен проводити заняття із захопленням, емоційно. Щоб мати для цього необхідні якості, він повинен випробувати сам як дослідник трудності аналітичної роботи і тягу до досягнення істини і як інженер (винахідник в прямому значенні цього слова) — пристрасть до пошуку нових технічних рішень. Тільки тоді він зможе захопити своїх слухачів.
5.Лектор повинен учити не тільки тому, що вже є, а і тому, чого ще немає, учити баченню проблем в перспективі і умінню визначати підходи до рішення.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ПІСЛЯ ЛЕКЦІЇ:
Вімоги до лекції.
Запропонуйте прийоми активізації діяльності студентів під година лекції.
Запропонуйте 5 проблемних питань та завдань до лекції.
Запропонуйте тими лекцій з будь якої історичної дисципліни, вкажіть їх тип проведення, обгрунтуйте свій вибір.
