16.План рахунків бухгалтерського обліку 70

Характеристика плану рахунків, його значення та будова. План рахунків (р-в) – це систематизований перелік р-в, який визначає організацію бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах з метою отримання інфор-ї, необхідної для управління та контролю. Затверджений у 1999 р. план рахунків є обов’язковим для всіх організацій та підприємств Укр. (крім банків та бюджетних установ). Р-ки за ек-м змістом групуються в 9 кл. В окремий клас виделені забалансові р-ки. Р-ки в Плані згруповані у визначеній послідовності: спочатку класи р-в госп. засобів, а потім – для обліку джерел формування цих засобів. Забалансові р-ки виділяють в окремий клас. До них відносять елементи які не є власністю підпр., але знаходяться на ньому і на них не розповсюдж. правило подвійного запису. Кожному синт. рахунку та субрахунку, окрім назви привласнюється номер (код), для прискорення и зменшення облікової роботи. Номери синтетичних рахунків – двозначні. Кожному субрахунку привласнюється номер в межах відповідного синтетичного рахунку. Номер (код) кожного субрах-ку склад-ся з номера синт. р-ку и порядкового номера субр-ку. 1-ша цифра коду означає номер класу, 2 – номер синт. рах., 3 – номер субрах. Підприємства мають право вводити в себе будь-які субрахунки, зберігаючи нумерацію субр-х діючого Плану р-в. Для забеспеч. правиль-го викор-ня р-в при відображені госп. операцій Мін. фіном розработана інструкція к Плану р-в. План р-в і інструк. по його застосуванню є важливим засобом держ. керівництва б.о-м. на підпр. і орг-х всіх форм власності, можливості узагальнення показників обліку при складанні бал-су і інших форм звітності. 71

17.Визначення первинного документа, його структура та реквізити. 72

До первинних док. (п.д) належать такі, в яких фіксують господарські операції в момент їх здійснення. Це перший формальний доказ того , що госп. факт - явище або процес, т.б. операція, відбувся. Усі госп. операції (касові ордери, накладні на сдачу продукції на склад і ін.) відображаються в п.д. у момент їх здійснення Бух. док. має складну структуру. Його створення потребує грунтовних знань змісту госп. фактів, явищ і процесів, які формують одиниці первинного спостереження, а також законодавства країни про порядок оформлення майнових та правових відносин, які пов’язані з госп. фактом, що дає змогу систематизувати, групувати та перегрупувати дані. Реквізити- найважливіші відомості про певні госп. факти, які х-зують певну їх властивість. Осн. реквізитами, обов’язк. для всіх док. є: 1) назва док.(форми), код форми; 2) дата складання; 3) зміст госп. операції; 4) вимірники госп. опер.; 5) найменування посад.осіб, які відповідають за виконання госп. опер., правильність її оформлення та їх розшифрування. 72

Натомість поділ первинних документів на внутрішні й зовнішні є безпідставним, бо той самий документ (залежно від того, хто і де його оформляв), може бути і зовнішнім, і внутрішнім. А тому до уваги насамперед треба брати первинні документи, які функціонують на підприємстві, тобто власні документи. Саме над цими документами, їх удосконаленням, пошуком раціонального документообороту і повинні працювати працівники бухгалтерії підприємства. 72

Первинні документи можуть бути уніфікованими (документи з обліку касових операцій), але не універсальними, бо кожна група документів має чітко визначене спрямування — для фіксації господарських операцій, пов'язаних із рухом готівки каси, коштів на рахунках банку, рухом товарно-матеріальних цінностей, виникненням та погашенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Суттєве значення має побудова первинних документів за кількістю позицій, тобто кількістю рядків. За цією ознакою документи поділяються на однорядкові (однопозиційні) та багаторядкові (багатопозиційні). За умов ручної обробки інформації однорядкові первинні документи зручніші. Найбільш поширеною формою однорядкового документа є прибутковий ордер на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Але цей метод обробки і накопичення інформації внаслідок постійного збільшення кількості сучасних господарських операцій та ускладнення їхнього характеру себе вичерпав. А тому все частіше застосовують багаторядкові первинні документи і цей процес є безальтернативним. Отже, брати кількість позицій (рядків) за класифікаційну ознаку нині вже недоцільно. У класифікації первинних документів не береться до уваги також і спосіб їхньої обробки — вручну, автоматизовано чи змішано. Це означає недоцільність запровадження і такої класифікаційної ознаки, як «техніка складання і опрацювання документів». 73