3.Глобальні проблеми масової культури

Культура – сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством упродовж його історії. Це історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини.

Глобальні проблеми розвитку української культури та ЗМІ Проблеми української культури висвітлюють спеціалізовані видання («Українська культура», «Культура і життя», «ПіК») та полі тематичні видання. Основні проблеми:

• Втрата культурних цінностей (протягом ХХ століття сотні тисяч цінних екземплярів було втрачено).

Сьогодні МКУ уклало «Реєстр втрачених культурних цінностей і визначило 2 шляхи їх втрати: а) культурні надбання присвоїли фашисти ( понад 320000 цінних рукописів вивезено з території України в часи окупації); б) культурні цінності вивозили до Росії ( під причинами евакуації, реставрації, виставки, не укладаючи жодних актів чи реєстрів); За Розенбергом: «Достатньо знищити культурні пам’ятки народу, аби вже в другому поколінні цей народ припинив своє існування, як нація».

• Проблема підготовки кадрів

• Проблема збереження культурних цінностей ( їх розкрадають, вивозять);

• Проблема відновлення та реставрації культурних цінностей;

• Падіння соціального статусу працівника культури

П'ятий варіант

1. Політичний лідер

Одним із найвизначніших дослідників ролі політиків в країні – історик Володимир Литвин, радить журналістам:

• Якомога повніше відобразити ті політичні реалії, в яких діє політичний лідер

• Дати чітку відповідь на питання « Чому саме ця людина стала політичним лідером?» (умови, особливі дані, школи, оточення).

Професор Дженінгтон стверджує, що є три категорії політиків:

• Супермен

• Герой

• Принц

Супермен – той, хто всю діяльністю спрямовує на розвиток країни, впроваджує реформи, поліпшує життя в своїй країні.

Герой – не здатен на радикальні дії, головне – забезпечити еволюційний розвиток.

Принц – «самозакоханий». Тримається за крісло, «кращого за мене нема».

Чернов: Політичного лідера формує 5 чинників:

1. Наявність кризової ситуації

2. Наявність соратників, послідовників певної організованої сили, на яких лідер міг би опертися

3. Революційний спосіб мислення і дій

4. Кредит довіри

5. Особисті якості лідера

2.Популізм і журналістика

Популізм – це форма і стиль політичної діяльності, які притаманні окремим політикам і цілим політичним організаціям, для них характерними є:

1. Постійні апеляції до широких громадських мас

2. Організована та активна участь мітингів та інших масових протестів

3. Систематична, часто позбавлена аргументації, критика влади

4. Намагання всілякими способами привернути увагу до своїх поглядів, думок, концепцій.

5. Кінцева мета популізму - підняти свій рейтинг, щоб пройти до влади.

Популізм, як політична течія, бере початок із середини ХІХст.Народився в США, під час громадянської війни.

Шостий варіант

1. Громадська думка

Без перебільшення ЗМІ є основним чинником, який формує і впливає на громадську думку, інші – мітинги, страйки, спеціальна л-ра (плакати, банери…).Громадська думка – це колективне судження людей, у якому ставлення до подій, фактів та явищ виявляється у формуванні схвалення або осуду.Рос. Політолог стверджує, що громадська думка є однією із найважливіших категорій у політичній науці.Кожне політичне рішення не може розраховувати на успіх, якщо при його виконанні не була врахована громадська думка. Історичний досвід підтверджує, що політика і політичний режим можуть повністю або частково ігнорувати громадську думку, але в цьому випадку іншого керування державою, крім сили, немає.

/Приклади: більшовим, нацизм/

Громадську думку політики ретельно вивчають:

1. Намагаються для себе з’ясувати чого прагнуть громадяни, які реформи є «на часі»

2. При напрацюванні концепції певних реформ, намагаються з’ясувати як суспільство сприйматиме нововведення.

3. Громадська думка є продуктом похідної політичної культури.