6. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.

За світової війни відбулося згуртування політичних центрів південнослов’янських народів. Ініціативу в створенні єдиної південнослов’янської держави намагалася взяти на себе Сербія.

Центри об’єднавчого процесу Югославії:

1. Південнослов’янський національний комітет (слов’янські народи, що входили до Австро-Угорщини).

2. Південнослов’янський об’єднавчий комітет (на чолі з А. Трумбичем, діяв у Лондоні).

3. Емігрантський сербський уряд (на чолі з Пашичем).

4. Чорногорський комітет національного об’єднання.

20 Червня 1917 р. – Корфська декларація:

• об’єднання після Першої світової війни Сербії і південнослов’янських земель Австро-Угорщини в незалежну державу під егідою династії Карагеоргієвичів.

• До складу держави повинні були ввійти Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія, Герцеговина.

• Главою держави передбачалося обрати представника сербської династії Карагеоргієвичів, а саму державу назвати Королівством сербів, хорватів і словенців.

1 грудня 1918 р. – утворення Королівства сербів, хорватів і словенців на чолі з Олександром Карагеоргієвичем. Нова держава проголошувалася парламентською монархією.

У політичному житті країни відразу ж виникли серйозні проблеми, пов’язані з прагненням сербської влади встановити гегемонію в Королівстві.

Території, які увійшли до складу ксхс:

• Сербія;

• Словенія;

• Хорватія;

• Боснія і Герцеговина;

• Частина Македонії;

• Чорногорія;

• Далмація;

• Воєводина

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини революцій 1918 – 1919 рр. в країнах Східної та Центральної Європи.

2. Які політичні сили боролись за владу у Польщі?

3. Яка частина Чехословаччини була економічно розвинутою?

4. Хто став першим президентом незалежної Чехословаччини?

5. На боці якого блоку брала участь у Першій світовій війні Румунія?

6. Як розвивалась економіка Румунії у 20-х рр.?

Тема 5. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку східноєвропейських держав у 30- х рр. Хх ст.

1. Режим „санації” у Польщі. Ю. Пілсудський.

2. Внутрішня і зовнішня політика Чехословаччини в 30-х рр. Судетська проблема.

3. Режим М. Хорті в Угорщині, його внутрішня і зовнішня політика.

4. Внутрішня і зовнішня політика. Диктатура Й. Антонеску.

5. Політичний розвиток Болгарії в 20 – 30-х рр.

6. Економічний і політичний розвиток Югославії у 20 – 30-х рр.

Рекомендована література: 1,8,9.

1. Режим „санації” у Польщі. Ю. Пілсудський.

Передумови державного перевороту в Польщі в 1926 р.:

1. Часта зміна урядів правих і центристських партій. Політична нестабільність в країні. Відсутність, на думку прихильників Пілсудського, сильної влади.

2. Загострення соціально-економічних проблем в країні. Зростання безробіття, скорочення зарплат і пенсій, посилення антиурядових настроїв. Активізація на цьому тлі сил, що підтримували Пілсудського, вбачаючи в ньому рятівника держави.

3. Прихильники Пілсудського наполегливо вимагали введення надзвичайного стану в країні і приходу до влади їхнього кумира.

12 травня 1926 р. – війська, якими командували віддані Пілсудському офіцери почали похід на Варшаву. Проти уряду також виступили робітники. 14 травня страйк став загальним.

Як Пілсудський, так і уряд не прагнули перетворити конфлікт у громадянську війну. 14 травня уряд і президент пішли у відставку. Новим главою уряду було обрано К. Бартеля. Самого ж Пілсудського було обрано Президентом, але він демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши посаду військового міністра і головного інспектора армії. Президентом став професор Львівського політехнічного інституту І. Мосцицький.

Пілсудський фактично мав необмежений контроль над партією і країною, над армією. Він керував внутрішньою і зовнішньою політикою держави.

„Санація” – з політичної точки зору – авторитарний режим в умовах кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досягнення балансу інтересів.

Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією польської економіки, чому сприяли як поліпшення економічної ситуації в Європі, так і загальний страйк англійських шахтарів, який призвів до збільшення попиту на польське вугілля на європейських ринках.

Стабілізація була досягнута за допомогою іноземного капіталу. У 1926 – 1929 р. було створено 105 нових картелів. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до значного скорочення безробіття. Поліпшення економічної ситуації сприяло послабленню соціальних конфліктів. Але економічна криза 1929 – 1933 рр. знову посилила економічні проблеми в країні.

1928 р. – були проведені перші з 1926 р. вибори до Сейму. Був створений так званий Безпартійний блок співробітництва з урядом. Але більшість виборців віддали свої голоси партіям, які були в опозиції до режиму „санації”.

1930 р. – на наступних виборах Пілсудський взяв переконливий реванш. Його прихильники одержали 55% мандатів. Пілсудський знову очолив уряд, залишивши за собою посади військового міністра і головного інспектора армії.

1935 р. була прийнята нова конституція Польщі, що зміцнила авторитарний режим.