4. Внутрішня і зовнішня політика. Диктатура й. Антонеску.

Економіка.

• Аграрна реформа: підлягали викупу державні, королівські, поміщицькі і частина церковних земель. Вони повинні були продаватися безземельним і малоземельним селянам. Але викупні платежі були надто високими.

• Промисловість. За 1921 – 1928 рр. було побудовано близько 1 тисячі нових промислових підприємств. Видобуток нафти збільшився вдвічі.

• По румунській економіці великого удару завдала економічна криза 1929 – 1933 рр. Це призвело до погіршення внутрішньополітичної обстановки, частої зміни урядів. З 1929 по 1933 р. змінилося 10 кабінетів.

Політика.

• 1930 р. до Румунії повернувся король Кароль ІІ, який прагнув встановити режим особистої диктатури. У країні прокотилася хвиля страйків і селянських виступів.

• З 1934 р. відбувається переорієнтація зовнішньої політики на Німеччину. практично відкрито діяла фашистська організація „Залізна гвардія”.

• 1938 р. прийнято нову Конституцію Румунії, яка узаконювала диктатуру короля. Відбуваються розправи з опозицією, крайньо правими силами („Залізна гвардія” була знищена).

• 1939 р. за пактом Молотова – Ріббентроппа Румунія віддала СРСР Бессарабію і частину Північної Буковини.

• Загострюються відносини з Угорщиною і Болгарією щодо Трансільванії і Південної Добруджі.

Диктатура Й. Антонеску.

6 вересня 1940 р. Кароль ІІ підписав акт зречення від престолу і передав управління державою генералу Антонеску, який став „кондукеторулом” (вождем) Румунської держави. Саму державу було оголошено „легіонерською”, такою, що продовжує традиції античної Дакії.

Зовнішня політика Антонеску:

1. Орієнтація на нацистську Німеччину. У жовтні 1940 р. нацистські війська були введені до Румунії, їхня кількість на січень 1941 р. складала 500 тис. чол..

2. Румунія перетворилася на плацдарм гітлерівської агресії на Балканах і проти СРСР.

3. В листопаді 1940 р. Антонеску підписав протокол про приєднання Румунії до Антикомінтернівського пакту Німеччини, Італії, Японії.

Внутрішня політика Антонеску.

1. Антонеску знищив парламентаризм, скасував всі громадянські права і свободи.

2. Багато підприємств було мілітаризовано, на них була запроваджена військова дисципліна.

3. У вересні 1940 р. у Румунії існувало 35 концтаборів.

4. Економіка країни повністю підпорядковувалась стратегічним інтересам Німеччини. Її війська контролювали нафтові родовища і переробні заводи.

5. Політичний розвиток Болгарії в 20 – 30-х рр.

1929 – 1934 рр. Болгарії завдала удару світова економічна криза. В тяжкому становищі опинилися провідні галузі промисловості: текстильна, харчова, тютюнова, вуглевидобувна.

1931 р. – на парламентських виборах перемогу здобув Народний блок, в який увійшли Демократична і Робітнича партії, а також БЗНС.

У болгарському суспільстві на 1934 р. назріли передумови для встановлення авторитарного режиму. О. Цанков створив партію „Національно-соціальний рух”, яка орієнтувалася на Німеччину й Італію.

19 травня 1934 р. – „Ланка” (праве угруповання) здійснила державний переворот. Новий військовий уряд очолив лідер „Ланки” полковник К. Георгієв:

• Соціально-економічна політика нового кабінету була орієнтована на збереження інтересів великого капіталу.

• Для поповнення державної казни була запроваджена державна монополія на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти.

• Нормалізація відносин з Югославією, початок зближення з Великобританією та Францією.

1935 р. – відставка уряду Георгієва. Вся влада зосередилася в руках монарха Бориса ІІІ. Усі партії і політичні організації були заборонені. В зовнішній політиці - орієнтація на Німеччину.

1 березня 1941 р. – приєднання Болгарії до Антикомінтернівського пакту. Болгарія перетворилася на сателіта Німеччини, але її керівництво відмовилося взяти участь у війні проти СРСР.