22. Філософські ідеї психоаналізу.

Психоаналітичний підхід є однією із найвидатніших теорій особистості. Її розробив психоаналітик Зігмунд Фройд спершу для лікування психічних захворювань, а згодом застосував для пояснення ролі несвідомого у житті людини. Головне у психоаналізі-виявлення несвідомого, його ф-ське осмислення та тлумачення. У анатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти: 1. ｫВоноｻ - несвідомий компонент , невгамовні потяги людини, які підкоряються принципу задоволення. 2. ｻЯｻ - свідомий компонент, Який є посередником між «Воно» і зовнішнім світом. «Я» виконує функцію впливу цього світу на несвідоме . 3. ｫНад-яｻ- джерело моральних та реліг почуттів. Аналізуючи ｫВоноｻ, Фройд виділив дві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини: 1) лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг); 2) агресивну (потяг до руйнування, смерті, війни). Взаємодія трьох компонентів: «Я» звичайно перебуває у конфлікті, оскільки вимоги «Воно» і «Над –я» несумісні. Тому «Я» постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:а) сублімація; б) проекція; в) заміщення; г) витиснення.

Ф-ські ідеї психаан: 1 Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності розвитку особистості.2. Дискусійні моменти: мотивація людської поведінки пов»язується переважно з природженими, інстинктивними потребами; визначається фатальний антагонізм між свідомим та несвідомим; між індивідом та суспільством.

Далі виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що і було здійснено неофрейдистами: К.Г.Юнг, А.Адлер, Е Фром та ін.

Один із його представників Е. Фром заперечив біологізм Фройда, переглянув символіку несвідомого, зміщуючи акценти з придушення сексуальності на конфліктні ситуації, зумовлені соціальними причинами, Він увів поняття «соціального характеру».

23. Герменевтика як напрям сучасної філософії

Герм-методолог основа гуманітарного знання.Осн питання: як влаштоване, упорядковане те суще, буття якого полягає в розумінні. Основні моменти гермен.: 1-Герм перетвор. З методології розуміння на її онтологію; 2-спостеріг відмова від феноменологічного підходу до свідомості; 3-принцип рефлексії обмежується принципом інтерпретації. Вихід пункт герм-онтологічний характер герменевтичного кола. Одним із представників герм є Гадамер. Він визначає герм як ф-ю розуміння.Предмет розуміння – не смисл, який автор вклав у текст, а предметний зміст, з осмисленням якого пов’язаний даний текст. Рікьор розробив в герм гносеологічний бік. Будь-яке розуміння опосередковується знаками і символами.Герм – це інтерпретація символів вузького, обмеженого. Позитивні моменти герм: відтворюється ідея цілісності к-ри, ї, сусп-ва; дається метод аналізу культурних явищ; визначається поворот до загальнолюдських цінностей

25 Світогляд

Світогляд є більш ширшим поняттям, ніж філософія. Починає формуватися в дитячому віці через казкове сприйняття дійсності. Світогляд розглядається як аура певних уявлень. Всі уявлення, чуттєві форми, сприйняття, світовідчуття, моральні цінності та ідеали інтегруються у світогляд, коли вони виступають як форма суспільної самосвідомості людини. Світогляд – це форма суспільної самосвідомості людини через яку суб’єкт світогляду сприймає, осмислює, оцінює навколишню дійсність як світ свого буття і діяльності. Визначає і переживає своє місце в світі, призначення і долю в ньому. Світогляд – спільне і обов’язкове для всіх моральне уявлення(Гегель). Світогляд – система поглядів на світ. Активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії(Кант).Світогляд є духовно-практичним способом освоєння світу. Формуючись разом із свідомістю на основі практики суспільного життя світогляд реалізує потреби і цілі практичного світу в духовне, виступаючи як його духовно-практичне освоєння, в якому подолання чужості світу, його невідповідності людині реалізується шляхом створення образів справді людського світу, де втілюються ідеали краси, істини, і добра. Отже, світогляд – це духовно-практичне утворення засноване на співвіднесенні наявного, сущого, та уявного, бажаного, належного, синтезу досвіду, оцінки знання та переконань, зорієнтованих на ідеали.