40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.

Виділяють 3 сефри психічного: пізнвальна; емоційн; вольова. 1.Пізнавальна сфера. Інтелект– система пізнавальних здібностей індивіда, яка виявляється в: - здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння, - долати несподівані перешкоди, - знаходити вихід із нестандартних ситуацій, - глибоко розуміти те, що відбувається навколо, - в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища. Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами– сприйманням, пам’яттю, уяою.

2.Емоційна і вольов сфери. А.Емоції – психічні стани і процеси, в яких відображаєтьсябезпосереднє, ситуативне переживання життєвих явищ, зумовлене їх відношення до потреб суб’єкта. -Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об»єктів. -Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об»єктів. Класифікація почуттів: 1.Моральні почуття– втілюється ставлення людини до людини та суспільства (любов, співпереживання, гуманність, відданість). 2.Аморальні поч: жадібність, егоїзм, жорстокість, самолюбство. 3. Інтелектуальтні поч –подив,цікавість ,допитливість, сумнів–засвідчують взаємопрникнення інтелектуальної та афектиктивної сфери. 4.-Естетичні поч- пізнання спеціифічнох якості предмета –краси. 5.-Світоглядні поч– найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення Л до світу, ін людей.

Воля- це активність особистості, це активність регуляції в умовах подолання труднощів. Регулюючі функції волі: 1) вищі форми ін психічних; 2) воля сприяє становленню Л, здатної до самовизначення та свободи; 3) воля робить д-ість Л цілеспрямованою та впорядкованою.

3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Запам'ятовування–це процес пам'яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню й закріпленню тимчасових нервових зв'язків. Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж тривалого часу. Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні.

41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»

1. Людина - це біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Це найсуттєвіша ознака людини, оскільки суспільне життя і відносини, колективна трудова діяльність змінили і підкорили собі її природну індивідуальність. Конкретну людину з усіма її характерними ознаками позначають поняттям «індивід». 2. Індивід - людська біологічна основа розвитку особистості у певних умовах. Характреитистики Л як індивіда: виділяються два основні класи індивідуальних властивостей: 1) віково-статеві; 2) індивідуально-типові

3. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються замученістю людини до конкретних суспільно-історичних та культурних відносин. Хар-тики Л як особистості: 1) статус в суспільстві (економічне, політичне, правове, ідеологічне положення в суспільств); 2) статус спільності( в рамках якої формується особистість). На основі статусу та постійної взаємодії з ним формується системи: а) суспільні функції-ролі; б) цілі та ціннісні орієнтації. Класи особистісних рис:

- Статус, ролі і ціннісні орієнтації створюють первинний клас особистісних рис;

- Вони визначають особливості мотивації поведінки, структуру суспільної поведінки вторинний клас особистісних рис;

- Вищим інтегрованим ефектом взаємодії рис 1 та 2 класу є характер та здібності. –третій рівень.

Основний засіб розвитку особистісних рис людини - життєвий шлях людини в суспільстві, його соціальна біографія.

4. Індивідуальність - 2 значення:

А) неповторне поєднання в людині її індивідуально-психологічних характеристик ; Б) вищий рівень розвитку особистості.