27. Реакція споживача на зміну цін товарів.

Досліджуючи криві "доход—споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як еко­номічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна—споживання".

Зниження цін на товар X призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю Y залишиться по­передньою.

Крива "ціна—споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки В1, В2, В3 на рис. ) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої "ціна—споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага.

Попит — це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна—споживання" — це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку, бажає придбати споживач.

28. Ефект заміщення та ефект доходу.

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача оидбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зни­ження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого бо­ку вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний дохід споживача, хоча його номінальний дохід залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу знач­ною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, необхідно розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів (рис. 4.8)1.

Ефект заміщення — це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став де­шевше, інші більш дорогі то­вари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байду­жості її, (переміщення з точ­ки А у точку С (відрізок К -я,).

Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслі­док впливу на попит спо­живача зміни обсягу його Реального доходу. Зміна ос­таннього викликана зміною тни товару X без врахування ефекту заміщення.

Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої байдужості (U,) до іншої \}2 (відрізок R2 - R).Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо і3 збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, т0 споживання неякісних — зменшується. Ефект заміщення спрацьо» вує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.

29.Парадокс Гіффена.Неякісний товар, для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення, називається Гіффеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього — парадоксом.Таку ситуацію можна спостерігати при аналізі структури спо­ювання малозабезпечених верств населення України під час еко­номічної кризи 90-х років. Товар Гіффена повинен одночасно відповідати таким вимогам:бути неякісним в уявленні споживача;бути значною часткою його витрат. Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із закону попиту. Проте детальніше дослідження доводить, що саме взаємодія ефектів заміщення та доходу спричиняє такий розвиток подій. Існує ще кілька прикладів винятків із закону попиту, коли із підвищенням цін спостерігається збільшення якості продукції і збільшується його закупка. В умовах нестабільності економічної си­туації зростання цін може сприйматися і як передвісник інфляційно­го стрибка. Для отримання виграшу споживачі намагатимуться прид­бати більше продукту за сьогоднішніми цінами, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача. 31. Цінові та нецінові фактори що впливають на ринковий попит Функція попиту — це залежність між величиною попиту та акторами, що на нього впливають. Найбільше впливає на попит а товару. На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, що впливають на попит, належать до нецінових. їхня дія призводить до пересування самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення попиту).

До нецінових факторів ринкового попиту належать:

• зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб спо­живача, моди чи реклами;

• зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи то-вари-комплементи;

• кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;

• цінові очікування покупців;

• доходи споживачів.

У реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему.