- •2.Поняття травмуючої ситуації. Класифікація травмуючи ситуацій.
- •5.Визначення та співвідношення понять «психічна травма», «травмуюча подія», «травматичне переживання», «травматичний стрес».
- •6.Психічна травма та її наслідки
- •7.Психодинамічна концепція психічної травматизації.
- •8.Когнітивні умови виникнення психічної травми.
- •9.Психофізіологічні механізми виникнення психічної травми.
- •10.Сутність феномену «переживання
- •11.Зміст переживання травмуючої події,та психологічні механізми.
- •12.Біль та страждання як компоненти переживання психічної травми.
- •13.Психологічні прояви «нормального горя». Скорбота як форма прояву психічного болю. Основні стадії прояву.
- •14.Психічні реакції та стани, що є наслідком травми: страх, тривога, провина, реакції втрати.
- •15. Особливості переживання травмуючих ситуацій в залежності від структури внутрішнього світу людини (за ф.Е.Василюком).
- •16. Особливості переживань при розлученні. Стратегії психологічної корекції.
- •17. Зміни я-концепції особистості в умовах втрати роботи.
- •18. Переживання наближення смерті та психічні стану, що його супроводжують.
- •19. Суїцид як наслідок психотравматизації. Особистісні детермінанти самогубства.
- •20.Психологічні переживання насильства. Стадії протікання.
- •21. Поняття психологічної кризи. Її зв’язок з психічною травмою.
- •21. Поняття психологічної кризи. Її зв’язок з психічною травмою.
- •22. Екстремальна ситуація та її психологічні наслідки.
- •23. Конструктивне та деструктивне вирішення проблем кризових станів.
- •24. Зв'язок життєвих сценаріїв та віктимної поведінки клієнта.
- •25. Поняття психічного стресу та дистресу. Психологічні засоби подолання негативних наслідків стресу.
- •26. Синдром посттравматичного стресового розладу (ptsd)
- •27. Методи діагностики стресу та птср.Стрес
- •29. Птср у ветеранів бойових дій.
- •30. Особливості птср у дітей.
- •31. Психологічні особливості онкохворих людей.
- •32. Психологічні наслідки техногенних катастроф.
- •33. Зміни психологічного статуса у ліквідаторів аварії на чаес
- •34. Психологічні наслідки терористичних загроз.
- •36. Психосоматичні розлади внаслідок травматизації.
- •37. Вікові особливості психологічного травматизму .
- •38. Психологічні наслідки та реабілітація жертв згвалтування.
- •39. Принципи надання психологічної допомоги в травмуючій ситуації.
- •51.Застосування групових методів роботи з клієнтами, що пережили психічну травму. Принципи допомоги, механізми підтримки.
- •52.Екзистенційна тривога та її корекція. Нормальна та невротична тривога.
- •53.Стратегія позитивної психотерапії у роботі з переживаннями.
- •54.Основні поняття психодинамічного підходу: мотиви, потяги, внутрішні конфлікти, захисні механізми.
- •55. Біхевіористський напрям у психології травмуючих ситуацій.
- •56. Процедура методу систематичної десенсибілізації.
- •57. Випадки застосування методу систематичної десенсибілізації: ситуації, що викликають підвищену тривогу, фобії, реакції уникання.
- •58. Принципи надання психологічної допомоги у травмуючих ситуаціях у парадигмі гуманістичної концепції.
- •59. Гештальт-підхід до надання допомоги у психотравмуючих ситуаціях.
- •60.Нормальна, невротична та екзистенційна провина.
- •61. Екзистенційний підхід до граничних проблем існування: смерті, свободи, ізоляції, втрати смислу.
- •62. Метод «рухів очима» ф.Шапіро у роботі з травматичними переживаннями.
- •63.Психологічна допомога у травмуючих ситуаціях у світлі екзистенційної парадигми.
- •64. Основні методи нлп, що використовуються у травматичних та посттравматичних ситуаціях.
- •65. Позитивна психотерапія як засіб допомоги клієнтам з психологічною травмою.
- •66. Когнітивний напрям у психології травмуючи ситуацій
- •68.Основні техніки когнітивної терапії а. Бека.
- •69. Застосування методів арт-терапії в роботі з особами, що пережили психічну травму.
- •71. Етапи процедури систематичної десенсибілізації
- •73. Методи арт-терапії в роботі з психотравмуючими ситуаціями.
51.Застосування групових методів роботи з клієнтами, що пережили психічну травму. Принципи допомоги, механізми підтримки.
Види корекційних груп:
а) Т – групи або СПТ; в) гештальт – групи;
г) тілесно орієнтовані групи;
д) групи умінь.
Розрізняють психологічну корекцію індивідуальну і групову.
У першому випадку відбувається безпосередній вплив на конкретну людину з боку психолога, який використовує для цього різні методи роботи.
В другому - вплив здійснюється на групу людей, як правило близьких за віком і які мають майже подібні проблемами. Тут вплив на конкретного індивіда здійснюється шляхом організації спеціального процесу взаємодії учасників групи, у результаті якого і досягається мета корекції.
Психологічна корекція як вид психологічної практики - діяльність психотерапевта, яка направлена на усунення людини від різних психологічних і соматичних проблем за допомогою психологічних методів.
У загальному виді можна виділити дві загальні моделі в ділянці психологічної корекції.
Перша з них дотримує медичної моделі взаємодії психотерапевта і клієнта (пацієнта). Психологічна корекція в цьому випадку спрямована на допомозі клієнту позбутися хворобливих симптомів, за допомогою спеціальних процедур. Психотерапевт виступає тут як авторитетний експерт, якій цілком контролює процес психотерапії і який несе всю повноту відповідальність за результат своїх дій. Сюди можна віднести когнітивні і поведінкові моделі психологічної корекції, наприклад раціонально-емотивну терапію А.Елліса, нейролінгвістичне програмування, патогенетичну психотерапію й ін.
Інша модель припускає збільшення відповідальності пацієнта за процес і результат психологічної корекції; ціль терапії - не стільки позбавлення хворого від симптомів, скільки особистісна зміна і розвиток пацієнта під впливом психотерапевтичного досвіду. Фахівець із психологічної корекції виступає тут як рівноправний співрозмовник, жива незалежна особистість, яка допомагає іншої особистості відшукати в собі і своєму найближчому оточенні ресурси для зміни і розвитку своєї психіки. Відповідальність за процес і результат психотерапії в більшому ступені тут переходить до пацієнта. Така модель реалізує себе в рамках клієнт-центрованої терапії К. Роджерса, гештальт підходу Ф. Перлза, екзистенціальної психотерапії й ін.
Перший крок - визначитися, яка робота має бути:
* консультативна,* з психокорекції,* психотерапевтична.
Консультативна робота психолога спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в клієнта додаткові психологічні ресурси і здібності, що можуть забезпечити йому знаходження виходу з важкої життєвої ситуації. Увага при цьому типі надання допомоги приділяється не стільки наявним проблемам і порушенням, скільки ресурсам особистості клієнта, його можливостям.
Психологічна корекція-метод комплексного психологічного впливу на цілі, мотиви і структуру поведінки клієнта, а також розвиток його деяких психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення. Основною задачею є навчання і тренінг нових навичок поведінки, спілкування, згадування і т.д.
Психотерапія - це комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження і самосвідомість людини при психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях. Методи клінічної психотерапії - гіпноз, вселяння і самонавіяння, раціональна терапія й ін. Ці методи спрямовані на зменшення або усунення хворобливої симптоматики.
Одним з найважливіших принципів роботи з психокорекції є конфіденційність: усе, що розповідає дитина психологу в ході бесіди, не може бути повідомлено педагогам і навіть батькам дитини.
Групова психокорекція
Для ведення груп з психокорекції бажане приміщення, у якому всі учасники групи могли б вільно пересуватися, сидіти і бачити один одного. Якщо передбачається проведення динамічних, тілесно- орієнтованих вправ, то потрібно м'яке покриття на підлозі. При наявності коштів, бажане устаткування: магнітофон, відеокамера і відеомагнітофон, що дозволяє провести запис групового заняття з метою його наступного аналізу. Проведення групових занять з психокорекції може бути успішним при наступних станах психіки клієнта:
1) страхах,2) заїкуватості.3) високої агресивності,4) порушеннях спілкування,5) неадекватній самооцінці і соціальної дезадаптації,6) епізодичному вживанню наркотиків. Протипоказанням для груповий роботи з психокорекції є:
* наявність важких психічних розладів (марення, галюцинацій, слабоумстві),* явне рухове розгальмування,
* проблеми інтимно-особистісного характеру (сексуальні порушення, пережиті психотравми і т.д.),* виражена шизоїдна психопатія,* наркоманія I-II стадії,* активне небажання підлітка працювати в групі. При деяких станах індивідуальна робота виявляється значно більш ефективною, чим групова. До цих станів відносяться: нервова анорексія, нав'язливості. ритуали, важкі форми раннього дитячого аутизму та і ін.
При проведенні груповий психокоррекційної роботи з дітьми і підлітками бажано дотримуватися наступних принципів добору групи:
1) відносна однорідність групи за віком (різниця не більш 3 років).
2) максимальна різнорідність по акцентуаціях,
3) у дошкільників і молодших школярів можливе функціонування групи хлопчиків і дівчаток разом, у підлітків - краще окремо:
4) у залежності від характеру групи її чисельність може бути різноманітної, але оптимальна -5-10 чоловік;
5) бажана закритість групи (ті самі учасники працюють на всіх заняттях), але можливі і відкриті групи (зі зміною учасників).
Наскільки добре учасники групи знайомі один з одним до початку занять, має велике значення при деяких формах роботи, але рідко залежить від бажань психолога; у групових заняттях можуть брати участь учні визначеного класу, школи, пацієнти відділення лікарні і т.д. Тільки в деяких випадках, при роботі в консультативних службах удається досягти анонімності учасників групи. Перед початком роботи в групі обов'язковим є проведення ретельного патопсихологічного обстеження дітей, консультація з лікуючим лікарем даної дитини, згода самої дитини і ії батьків на таку форму роботи.
