3. Ризикозахищеність інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційна діяльність супроводжується особливими ризиками, ризик-менеджмент яких підвищує привабливість інвестицій. Тому методи оцінки і управління інвестиційними ризиками має ряд особливостей.

Суть інвестування полягає у вкладенні власного і позикового капіталу у певні види активів, які повинні забезпечити в майбутньому прибуток. Для прийняття рішень про вкладення капіталу необхідно мати інформацію, яка в тій чи іншій мірі підтверджує такі умови:

• забезпечення повного повернення вкладених коштів;

• прибуток повинен бути досить великим, щоб забезпечити

привабливість вибраного виду інвестування в порівнянні

з іншими можливостями;

• прибуток повинен компенсувати ризик, що виникає в

силу невизначеності кінцевого результату.

Як правило, критерієм ефективності інвестиційного проекту є найбільш сприятливе співвідношення між при­бутковістю і його ризиковістю. При цьому можна виділити такі критерії оцінки як комерційна самостійність і ефективність інвестиційного проекту - фінансові та економічні, де, в першу чергу, аналізується ліквідність проекту в процесі реалізації, у другому випадку здійснюється оцінка доходності, терміну окупності та норми прибутку. Розв'язок проблеми кількісної оцінки ефективності інвестиційного проекту ґрунтується на використанні простих статистик них методів оцінки, методах дисконтування для врахування майбутніх платежів і їх внесок у майбутній прибуток. При цьому метод дисконтування найбільш прийнятний для врахуванні різних ризиків, що виникають у ході реалізації проекту. і

Основним параметром даного методу є величина дисконту яка визначається різними способами. При цьому фактори, що визначають величину ставки дисконту є: безризикова ставка і надбавка за інвестиційний ризик.

Оцінка інвестиційних ризиків має істотне значення для прийняття рішень про участь у проекті. Відомо, що високий ризик знижує комерційну привабливість проекту. При цьому збільшення повинно бути компенсовано наявністю додаткових засобів, що враховуються в складі ставки дисконту. Таким чином, ставка дисконту може слугувати узагальненим показником для врахування впливу різноманітних факторів ризику на при­вабливість інвестиційного проекту.

4. Ризикозахищеність основної діяльності підприємства.

Що стосується ризикозахищеності збутової діяльності підприємства, то вона цілком залежить від вибору і проведення маркетингової стратегії підприємства, це - вибір цільового сегменту ринку, організація маркетингових досліджень, ціноутворення організація мережі збуту і просування товару. Найважливішим негативним наслідком усієї збутової діяльності підприємства є відмова споживача від продукції підприємства (це так званий ризик незапитаної продукції), що може складати величину можливих збитків підприємства. Для ризикозахищеності збутової діяльності підприємства доцільно передбачити очікувані збитки при наявності виробничих затрат. Критерієм ризикозахищеності може слугувати допустимий діапазон імовірності незапитаної продукції, за яким під­приємство не матиме збитків, що визначається із нерівності:

де К — рентабельність продукції.

Дослідження проблем в управлінні підприємством буде неповним без проведення комплексного аналізу ризикозахищеності підприємства. Метод, який є найбільш повною процедурою виявлення ризикозахищеності підприємства — це метод аналізу і ієрархій. Доцільність застосування цього методу визначається тим, що враховує роль людини в складних організаційних системах і відповідає ідеям так званої системи філософії в управлінні.

Сутність методу аналізу ієрархій полягає в декомпозиції проблеми на більш прості складові частини і подальшою обробкою послідовності міркувань керівників (метод ме­неджерів) за парними порівняннями.

На першому етапі цього методу виявляються найбільш важливі елементи проблеми; на другому — найкращий спосіб перевірки спостережень, випробування та оцінки елементів. Наступним етапом може бути напрацювання способів засто­сування рішень.

Детально метод аналізу ієрархій описується такими прин­ципами:

• Структурування проблем у вигляді ієрархій (декомпозицій).

• Дискримінація і порівняльні міркування.

• Встановлення пріоритетних критеріїв і оцінки альтерна­тиви за критеріями.

• Синтезування - поєднання ієрархічних декомпозицій і шкали відносної важливості.

У загальному вигляді структурування проблеми можна подати такою схемою (рис. 5):

1 рівень 2 рівень 3 рівень

Мета Критерії Альтернативи

Рис. 5. Загальна, схема побудови ієрархій

Побудова відбувається з вершини (мета — з точки зору управління) через проміжні рівні (критерії, від яких залежать наступні рівні) до самого нижнього рівня (перелік альтернатив). Відомо, шо існує декілька видів ієрархій. Найбільш прості домінантні ієрархії, що застосовуються при прямому процесі планування; холярії — домінантні ієрархії з оберненим зв'язку китайський ящик — модулярні ієрархії з побудовою від простих елементів до все більш загальних сукупностей.

Ієрархія вважається повною, коли кожний її елемент заданого рівня функціонує як критерій для всіх елементів усіх розташованих рівнів (рис. 18.6).

Рис. 6. Визначення ризикозахищеності підприємства (загальна схема)

Після ієрархічного сприйняття аналізованої проблеми переходять до наступного — принципу дискримінацій по­рівняльних міркувань. Сутність його у встановленні пріоритетних критеріїв у оцінці кожної альтернативи.

За цією методикою елементи порівнюються попарно по відношенню до їх впливу на загальну для них характеристику. Для приведення парних порівнянь існує шкала, яка наведена в таблиці 18.1.

Для одержання найбільш достовірних оцінок, що від­повідають об'єктивності, використовуються такі питання:

• який з порівнюваних елементів, які порівнюються має

найбільший вплив?

• який з елементів, що розглядаються більш ймовірний?

Таблиця 18.1

Інтенсивність відносної важливості	Визначення	Пояснення
1	Рівна важливість	Однаковий вклад двох видів діяльності
3	Незначна перевага одного над іншими	Досвід і судження дають легку перевагу одного виду над іншими
5	Суттєва або сильна перевага	Досвід і судження дають сильну перевагу одного виду над іншими
7	Значна перевага	Одному виду дається настільки сильна перевага, що вона стає практично значною
9	Дуже сильна перевага	Очевидність переваги одного виду над іншим так, що вона стає практично значимою
2,4,6,8	Проміжні значення між двома сусідніми судженнями	Застосовується в компромісному випадку
Обернені величини наведених вище чисел	Якщо при порівнянні одного виду з іншим отримано одне з чисел, то при порівнянні другого виду з першим одержимо обернену величину

Наведемо певну схему попарних порівнянь, за якою визначимо спосіб кількісного визначення ступеня взаємодії факторів, критеріїв та альтернатив. Через W1,...Wn позначимо елементи порівняння, наприклад, W1 - розмір основних фондів,W2 - рівень рентабельності, W3 - об'єми реалізації, WI - фінансова стійкість,Wij - попарні порівняння елементів, І, J=1,2,3..n. Таким чином, отримаємо матрицю {Wij} відносної важливості елементів. Таких матриць може бути декілька, у залежності від рівня порівнянь.

На рисунку 18.7 наведемо приклад матриці попарних Порівнянь 2-го рівня.

	Розмір власних коштів	Рівень рентабельносгі	Обсяг реалізації	Фінансова стійкість
Розмір власних коштів	W11, 1	W12 3	W13 4	W14 1/2
Рівень рентабельності	W21 1/3	W22 1	W23 2	W24 1/4
Обсяг реалізації	W31 1/4	W32 W33 1/2 1		W34 1/5
Фінансова стійкість	W41 2			1

Рис. 18.7. Визначення ризикозахищеності: матриця порівнянь другого

порядку

Сутність процесу заповнення клітинок матриці в наступному. Коли елемент I зліва важливіший, ніж елемент J зверху, то в клітинку (І, J) заносять число від 1 до 9, у протилежному випадку обернене число. Оберненими величинами заповнюються клітини си­метричності відносно головної діагоналі матриці. Відносна важливість будь-якого елемента, що порівнюються з самим собою, рівна 1, W.= 1, тому головна діагональ одинична. Наприклад, коли порівняти такий елемент W₂ — як рівень рентабельності під­приємства з розміром його власних коштів (елемент Wі), то перевага W1над W2 помітна і тому W12 – 3, W21 – 1/3.

Наступний крок — обчислення власного вектора пріоритетів матриці попарних порівнянь ризикозахищеності підприємства до 2-го рівня. Для цього обчислюють компоненти власного вектора за рядками за формулою:

де i = 1,2...n. У цьому разі а_} = 1, 57, = 0,64, а₃~ 0,39, а₄= 2,51. Наступний етап — нормалізація результатів ДЛЯ одержання оцінки вектора пріоритетів. Для цього знаходимо суму компонент вектора;

Z= qi =5,11 нормалізований результат:

Х= а/Z; X, = 0,307; Х₂ = 0,125; Х = 0,076; Х₄ = 0,491;

Обчислюється сума кожного стовпчика матриці і;- ^ч:И. (/- і, 2.4):

ї = 3,583; У = 8,5; К,= І2; К,= І,95;

Далі визначаються узгодженість побудови матриці 2-го рівня, розраховується індекс узгодженості. Для цього необхідно знайти найбільше власне значення матриці суджень за формулою:

_mах   кк (18.4)

Розрахунок такий:

_mах = 3.583-0.307 + 8.5-0.125 + 12-0,076+ 1,95-0,491 =4,03

Індекс узгодженості знаходиться за формулою:

і = {_maх - n)/(n-1) (18.5)

У цьому разі i = (4,03 - 4)(4 - І) = 0,01

Врешті, визначається індекс випадкової узгодженості за формулою:

(18.6)

де К - коефіцієнт ризику підприємства, що характеризує відносний розмір втрати власних фінансових ресурсів або власного капіталу підприємства, який може мати місце вданому періоді (може бути вираховапий за звітністю підприємства).

Умова ризикозахишеності вимагає, щоб У 10%. У цьому разі, наприклад, при К = 0,58.