Непряма мова

Чиюсь мову, передану не дослівно, називають непрямою. Вона передає лише загальний (ос­но­в­ний) зміст, не зберігаючи індивідуальних рис мовлення. У по­рівнянні з прямою мовою не­пря­ма має свої граматичні ознаки: 1. Не є окремим висловленням чи реченням. 2. Як правило, входить у складне речення його підрядною частиною: Марія Іванівна попередила, щоб я не за­пі­з­ню­ва­в­ся на уроки. 3. Приєднується до головного речення спо­луч­ни­ка­ми чи, щоб, ніби, мов, немов, наче, неначе, частками хай, нехай: Передай Андрію, хай би зайшов під вечір. 4. Може бути частиною простого речення: Мати сказали припнути теля. 5. Має інтонацію підрядності (підлеглості). 6. Характеризується наявністю особових за­йме­н­ни­ків та дієслів. При заміні прямої мови на непряму змі­ню­ють­ся особові форми дієслів та займенники з по­гля­ду того, хто вводить непряму мову у своє ви­сло­в­лен­ня, а не з погляду автора прямої мови: Батько сказав мені: «Принеси води з кри­ни­ці». — Батько сказав, щоб я приніс води з кри­ни­ці. Батько сказав мені принести води з кри­ни­ці. Батько сказав: «Петре, принеси води зкри­ни­ці». — Батько сказав Петру, щоб він приніс води з криниці. Батько сказав Пет­ро­ві при­не­с­ти води з криниці. Мама сказала: «Хочу побачити сестру».— Мама сказала, що вона хоче побачити се­с­т­ру. Мама сказала: «Як мені сумно! Хочу по­ба­чи­ти сестру». — Мама сказала, що їй сумно, вона хоче побачити сестру.

45.Цитата — це дослівно переданий уривок з тексту для підтвердження якоїсь думки. При використанні цитат потрібно обов’язково вказувати на автора чи на джерело, з якого їх узято.

1.Цитати виділяються лапками. Якщо цитата супроводжується словами автора, то ставляться такі розділові знаки, як і при прямій мові: «Найважливішого «гонорару», як веселий блиск в очах народу, нема», — занотував Остап Вишня у своєму щоденнику.

2.Якщо цитата подається не повністю, то пропуск позначається трьома крапками: «Основна риса характеру нашої сім’ї, — скаже потім О. Довженко, — насміхатися над усім і в першу чергу один над одним і над самим собою...»

3.Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви: Пригадуєте: Мавка з «Лісової пісні» Лесі Українки дорікнула Лукашеві за те, що той «життям не зміг до себе дорівнятись»?

4.Якщо після цитати подається прізвище автора або джерело, то вона береться в дужки, і після дужок ставиться крапка: «Впали в око присадкуваті хати, крислаті сосни, кучмуваті дуби» (Ю. Збанацький).

- Віршований текст в лапки не береться:

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні. (В. Симоненко)

5.Якщо віршований текст цитується суцільним рядком, то він оформлюється як звичайна прозова цитата: У серці Тараса Шевченка завжди жила велика віра в те, що настане час — і «заговорять і Дніпро, і гори! І потече сторіками кров у синє море...»

6.Якщо посилання на джерело або автора стоїть рядком нижче, то крапка ставиться після цитати. Прізвище автора береться в дужки: «Мова народу — це найбільший національний скарб... Святим обов’язком митця є невтомно шліфувати, гранити, вияскравлювати алмази народного слова».(О. Гончар)