Що таке нація? Пізня проза
В критиці небагато уваги приділено національному питанню та нації в творах Кобилянської. Та тема ця актуальна для текстів періоду Першої світової війни та після( «За ситуаціями», «Апостол черні»). Буковина важко пережила першу світову війну. Кобилянська в Чернівцях жила в умовах крайньої бідності. Письменниця стала символом українського культурного й національно виживання. У ранніх творах, зокрема в «Царівна», нація багато в чому була аналогією індивідуумові. Нація може рости в гідності й повазі.
У цілому корпусі творів не розглядаються моделі гібридної чи множинної національної ідентичності. Персонажі завжди стоять перед вибором.
Між 1914 р. і появою роману «Апостол черні» Кобилянська публікувала мало творів. У воєнних творах війна завжди безглузда. Війна завжди є несправедливою і зловісною, отож оповідання про війну сповнені образів її нелюдськості. У такій прозі геополітичні цілі держав-ворогів є загадкою для неосвічених селян. Новела «Вовчиха» (1923), один з найдосконаліше побудованих післявоєнних творів Кобилянської, здебільше присвячена темі домашнього тиранства, але однією з її побічних тем є національна ідентичність.
Над «Апостолом черні» Кобилянська працювала довго, замість трьох-чотирьох важливих персонажів тут їх багато, час охоплює аж три покоління. Виразний політичний тон роману ускладнив його аналіз та інтерпретацію протягом цілого періоду його рецепції. На погляд однієї дослідниці, роман пропонує у своїй «педагогічній програмі» такі риси особистості: національну свідомість характеру, освіченість, джентльменство, духовність. Насправді, детальне прочитання розкриває набагато складнішу структуру аргументації. Тут вона залежить від побудови тексту, зокрема від структури часу і відносин між персонажами. В романі не згадано жодної дати.
Позиції роману розкривають такі питання. Як чи передається культура і національність генетично, що впливає на вибір національної орієнтації. Питання національності подається в романі на підставі тільки польського та українського «доказового матеріалу», приділено увагу конфлікту цих націй.
Виправдання націоналізму в «Апостолі черні2 звучить так:
Кожна нація має право на повний розвиток її пот енціалу і на рівну гідність з іншими націями.
Націоналізм – виправдана оборонна реакція на спроби чужих націй утвердити й зміцнити себе коштом інших.
ВИСНОВКИ
Марко Павлишин дуже ретельно та докладно розглянув творчість та життя Ольги Кобилянської. Пролив світло на деякі моменти, що були приховані радянською критикою. По-новому переоцінив внесок письменниці, теми та проблематику їх творів. Очевидно, ефективність застосованої М. Павлишиним методики належить оцінювати з погляду отриманих результатів. У цьому сенсі можемо твердити, що книга не лише додає до нашого знання про Кобилянську, а й істотно переформатовує це знання. Прочитання дослідника відкриває нові сторони пізнання Кобилянської. Перед читачем постає цілісна картина, від якої від може відштовхуватись в своїх послідуючих прочитаннях. Критик не лише блискуче знає тексти та метатексти Кобилянської, а й підходить до їх прочитання делікатно, уважно, неупереджено, диференціюючи свою дослідницьку оптику залежно від характеру та функції аналізованого текстового матеріалу. Та праця не вичерпує всіх проблемних аспектів (навіть навпаки, окреслює багате поле для дискусій) заявленої теми, однак істотно наближує нас до пізнання ідентичності (автентичності, хочеться обмовитися) Кобилянської як письменниці – в насвітленні різних граней її творчої особистості. А разом з тим – верифікує поняття українського літературного модернізму. І риторично апелює до сучасних уявлень про літературний канон в цілому, виявляючи релятивні механізми його дії.