12.2Видатки державного бюджету та їх призначення

а) Расходы бюджета – это ден. Отношения в части распределения и использования центр. и децентрализованных фондов ден. ресурсов государства с целью финансирования общегосударственных потребностей

б) общественного назначения: расходы на экономическое развитие, социально-культурные мероприятия, науку и образование, внешнеэкономической деятельности, погашение государственного долга, на оборону, на управление;

целевого назначения: расходы на заработную плату, хозяйственные расходы, ремонт.

Расходы на эк.деятельность проводятся с помощью капитальных вложений, операц.расходов, кредитов и дотаций.

Расходы на науку финансируется по следующим уровням: - фин-ие учреждений АНУ; -ведомственные учреждения; -учреждения подчиненные мин.образованию.

Расходы на оборону финансируется по следующим направлениям: содержание регулярных формирований, закупка военной техники, капитальное строительство, проведение военных учений, мобилиз. подготовка отраслей экономики.

Расходы на межд.дея-ть охватывает фин-ние посольств, консульств, участие в межд. Конференциях, переговорах.

Расходы на защиту: ветеранов, в/с, матерей с детьми, учасников боевых действий, молодых семей, граждан пострадавших от ЧАЭС, семей с незначительными доходами.

в) Структура по функциям:

1 гр. Гос.расходы на услуги общего назначения (управ.гос-вом, судебная всласть, нац.оборона)

2 гр. Расходы на обществ. и соц. нужды (образование и здравоохранение)

3 грн. Расходы направленные на гос.услуги, связанные с эк.деятельностью, а так же расходы на регулирование и повышение эффективности хоз.деятельности. (расходы связанные с эк.развитием, образованием рабочих мест, охраны окружающей среды.)

4 гр. Расходы на обслуживание внутр. и внеш. долга. Расходы с целевых фондов, с резервных фондов на проведение выборов и референдумов.

13.1.Суть та особливості бюджетного процесу в Уа) визначення бюдж процесу; б) стадії бюдж процесу та їх характеристика;в) порядок складання, розгляду та затвердження держ.Бюджету

А)Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи У. Учасниками бюдж процесу є органи та посадові особи , які наділені правами і обов'язками учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетний рік розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети області, міста, району, району в містах, селищні і сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.

Б)Бюджетний процес складається з чотирьох стадій;

1. Перша стадія — планування, складання проекту бюджету являє собою діяльність щодо розробки плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових актів (Постанова, Рішення сесії місцевої ради).

2. Друга стадія — розгляд та затвердження бюджету починається з моменту надання проекту бюджету на розгляд у Верховну Раду або місцеві ради та завершується прийняттям Закону про Державний бюджет або Рішенням сесії місцевої ради на плановий рік.

3. Третя стадія — виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, Рішення про місцеві бюджети.

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.

4.Четверта стадія - підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.

В)Від початку складання бюджетів до затвердження звітів про їх виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та місцевих органів самоврядування. Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих країнах, але в більшості випадків весь процес триває у середньому близько двох років. У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить також і якість його виконання. Складанню проекту бюджету передує велика тривала підготовча робота, яка проводиться Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та їх органами на місцях.

Не пізніше 1-го червня у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15-го вересня року, що передує плановому.

Представлений проект Закону до 1-го жовтня підлягає попередньому розгляду комітетами Верховної Ради. Після цього проект розглядається у трьох читаннях на пленарних засіданнях Верховної ради і приймається Верховною Радою до 1-го грудня року, що передує плановому.

13. 2.Державний кредит як суспільна позикова система а) ек сутність державного кредиту;б) державний борг та його види в) способи управління державним боргом; (15)

Державний кредит є однією з ланок фінансової системи України і знаходиться в тісному зв'язку з усіма процесами, що мають місце в умовах перехідної економіки. До таких процесів належить посилення зв'язку між державними фінансами та позичковим капіталом.

Кредит, як елемент загальної системи перерозподілу вартості в розширеному виробництві, відображає два взаємопов'язаних зустрічних процеси її руху в грошовій формі. З одного боку, залучення вільних грошових коштів підприємств та населення, а з іншого — використання цих коштів на фінансування державних потреб.

У кредитних відносинах беруть участь кредитор (займодавець) і позичальник як юридично самостійні суб'єкти. Держава виступає або в ролі позичальника грошових коштів, або кредитора (займодавця) відносно приватних осіб, фінансових та кредитних закладів, урядів інших держав, міжнародних фінансових та кредитних організацій.

Система державного кредиту тісно переплітається з банківською системою, але державний кредит відрізняється від банківського. Банківський кредит надається у тимчасове користування підприємствам, фірмам на виробничі цілі під заставу основних засобів і обігових коштів, домашнім господарствам у вигляді споживацького кредиту за умови дотримання основних принципів банківського кредитування.

Державний кредит використовується, в основному, для мобілізації коштів з метою фінансування державних видатків, для покриття бюджетного дефіциту, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, на соціальні потреби та на інші невиробничі цілі.

Використання державного кредиту є виправданою, припустимою формою мобілізації коштів у розпорядженні держави.

Державний кредит, як фінансову категорію, слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному., коли вона виступає позичальником коштів. У фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається державою. Кредит, який отримує держава, на практиці визначається як державна позика, що приводить до формування державного боргу.

Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа.

14.1.Зміст і принципи фінансового планування а) визначення фін.планування;б) об’єкти фін. анування;в) принципи фін.планування. г) методи фін.планування.

Фінансове планування – це діяльність щодо складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому.

б) Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (прибуток, амортизаційні відрахування, податки та обов’язкові збори в державні цільові фонди тощо).

В) Фінансові плани- це плани формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Їх особливістю є те, що вони складаються виключно у грошовій формі. За тривалістю дії такі плани поділяють на:

- перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року);

- поточні (складаються на один рік);

- оперативні (складаються на квартал, місяць).

Принципами фінансового планування є:

- наукова обгрунтованість (проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з урахуванням кращого досвіду, використанням засобів обчислювальної техніки, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого);

- стабільність (незмінність показників фінансових планів);

- безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів);

- єдність фінансових планів (полягає в єдності фінансової політики, єдиній методології розрахунку фінансових показників).

Г)При складанні фінансових планів використовують відповідні методи: нормативний, балансовий, економіко-математичний, метод коефіцієнтів та метод економічного аналізу.

Метод коефіцієнтів передбачає розповсюдження встановлених раніше тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів. суттєвий недолік: разом з коефіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце в попередньому періоді. використовується при індексації основних засобів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з інфляцією, при планування прибутку та величини власних оборотних коштів.

Нормативний метод - розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це нормативи утворення фондів грошових коштів, норми аморт відрахувань, нормативи розподілу прибутку, тощо.

Балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та ув’язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану.