2. Підготовче провадження

2ий етап. Підготовче провадження. Підготовка позову закріплене стаття 110-121 глави 2 КАС.

Завдання стадії підготовки - 1) визначити спірні питання між сторонами та можливості примирення; 2) збирання доказового матеріалу, який буде досліджений на стадії судового розгляду.

На цій стадії суд може:

1) прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів, навести необхідні довідки, провести огляд письмових та речових доказів на місці; призначити експертизу; вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціалістів, перекладачів;

2) прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі у судовому засіданні, а також рішення про залучення третіх осіб до справи;

3) викликати на судовий розгляд адмін справи свідків, експертів та перекладачів;

4) прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору.

Позивач може відмовитись від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати позов повністю або частково (обов'язкова письмова форма).

У разі відмови від адмін позову суд постановляє ухвалу про закриття провалження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову, суд постановляє ухвалу, якою він закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі часткового визнання позова відповідачем і прийняття його судом - суд приймає постанову про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог.

В разі повного вищнання відповідачем адмін позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адмін позову, але є певні категорії справ.

Сторони можуть частково або повністю врегулювати позов на основі взаємних послуг.

Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін та предмету спору.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття овадження у справі, в якій фіксуються усі умови примирення.

Якщо умови припинення не виконуються суд за клопотанням сторони поновлює провадження у справі.

3.Судовий розгляд справи.

Ознаки:

1) складається із сукупності процесуальних дій;

2) зміст стадії та порядок здійснення процесуальних дій визначений кодексом адміністративного судочинства;

3) судовим розглядом справи як правило справа адмін юрисдикції закінчується;

4) під час цієї стадії суд розглядає та вирішує справу по суті а також постановляє ухвали та постанови;

5) на даній стадії остаточно розв'язується спір між його учасниками;

6) розгляд адмін справи в удовому засіданні обмежений процесуальним строками;

7) перелік учасників судового розгляду справи чітко визначений законодавством

8) стадія судового розгляду справи складається з декількох чатсин:

- підготовча частина (ст.124-134)

- розгляд справи по суті (ст.135-152)

- судові дебати (ст.152)

- ухвала та проголошення судового рішення (ст.153,154,160,167)

- судовий розгляд справи має місце під час провадження в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного проваджені, а також в провадженні з вийнятковими та нововиявленними обставинами;

- скдовий розгляд відбувається у формі судового засідання, яке є зовнішньою формою судового розгляду.

При розгляді справи в суді першої інстанції, головуючим в судовому засіданні суддя, який здійснював підготовче провадження. Суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання сторони (сторін) або будь-кого про яких немає відомоості про

Неприбуття в судове засідання належним чином повідомленого, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень;

4) якщо суд визнав обов'язковою собисту участь особи, а вона не прибула.

Неприбуття в судове задіання без поважних причин представника сторін чи третьої особи, які прибули в судове засідання або неповідомлення ними причинами про неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

Лекція 27.11.2012

Судовий розгляд справи:

1) підготовча частина

2) розгляд справи по суті

3) судові дебати

4) ухвалення і проголошення судового рішення по справі.

Рішеня ухвалюється з дотриманням таємниці наради суддів.

При обговоренні та постанволені судового рішення повинні дотримуватися наступні вимоги:

1) ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті крім складу суду, який розглядає справу;

2) суддя не має права розглядати інші судові справи;

3) судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті;

4) розгляд справи в адміністративному суді закінчується постановленням судового рішення, яке ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України, а їх невиконання тягне за собою адміністртивну чи кримінальну відповідальність.

Види судових рішень.

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті викладається у формі постанови, у виняткових випадках в залежності від складності справи Постанова може бути викладена в повному обсязі протягом 5 діб з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резулятивна частина постанови підписується всім складом суду та проголошується в тому самому засіданні в якому закінчився розгляд справи і приєднується до матеріалів справи.

Окремим документом укладається ухвали з наступних питань:

- залишення позовної заяви без руху;

- повернення позовної заяви;

- відкриття провадження в адміністративній справі;

- об'єднання та роз'єднання справ;

- забезпечення доказів;

- визначеня розміру судових витрат;

- продовження та поновлення процесуальних строків;

- передача адміністративної справи до іншого адміністративного суду;

- забезпечення адміністративного позову, призначення експертизи, виправлення описок та очевидних арифметичних помилок;

- відмова в ухваленні додаткового судового рішення;

- про роз'яснення постанови;

- про зупинення провадження по справі;

- про закриття провадження по справі;

- про залишення позовної заяви без розгляду;

Ухвали можуть бути і з інших питань.

Тема: Учасники адміністративного процесу

1. Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі.

2. Повноваження сторін.

3. Сутність неналежної сторони в адміністративному процесі та процедура її заміни.

4. Процесуальне правонаступництво в адміністративному процесі.

Обов'язковоб ознакою сторін в суді є наявність у кожної із сторін власного суб'єктивного інтересу.

Інтерес позивача та відповідача буває двох видів:

- матеріально-правовий інтерес (для позивача - задоволення його вимог; відповідач - скасування вимог позивача

- процесуально- правовий інтерес (позивач - отримання судвого рішення на його користь; відповідач - постанова рішення, яким буде відмовлено у задоволенні вимог позивача).

Праоздатність сторін визначена ч.1 ст.48 КАСУ; адміністративна процесуальна діяєздатність визначена ч.2 ст.48 КАС України.

Позивачем та відповідачем можуть бути такі категорії:

- фізичні особи

- юридичні особи (підприємства, установи, організації)

- суб'єкти владних повноважень

Можуть бути відповідачами лише за адмін позовом суб'єкта владних повноважень у таких випадках:

1) про тимчасову заборону (зупинення окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян);

2) про примусовий розпуска або ліквідації об'єднання громадян;

3) видворення громадянина;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

5) в інших випадках втсановлених законом.

До публічно-правових відносин між позивачем і відповідачем, які будуть вирішуватися адмін судами слід віднести спори визначені ст.17 КАС.

Позивач - особа, на захист якої подано адмін позов а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позовна заява до суду.

Відповідач - фізична або юридична особа, яка на думку позивача має відповідати по заявленим до адмін суду вимогам та яка залучається до адмін процесу (ст.3 КАСУ).

Ознаки сторін адмін процесу:

- мають власний інтерес, щодо результатів розгляду та вирішення публічно-правового спору;

- сторони вступають в процес з метою захисту власних суб'єктивних прав свобод, інтересів та діють від власного імені;

- адмін справа порушується виключно в інтересах та завдяки волевиявленню сторін;

- сторони адміністративного процесу обов'язково мають бути наділені відповідним обсягом правосуб'єктності;

- правовідносини між позивачем і відповідачемрегулюється дизпозитивним методом правового регулювання, а відносини між цими суб'єктами і судом грунтуються на імпиративно-диспозитивних засадах;

- набуттю особами статусу сторін адмін процесу мають передувати публічно-правові відносини між можливими позивачем і відповідачем;

- однією із сторін адміністративного процесу обов'язково виступає суб'єкт владних повноважень;

- остаточне рішення по справі поширюється на сторони;

- судові витрати які виникають у зв'язку із порушення адмін справи покладаються на сторони (але можуть бути відповідач оплатити витрати позивача).

2. Особливості прав:

1. суб'єктивні права - можливість певної поведінки;

2. Можливість надається особі, яка володіє адміністративно-процесуальною правоздатністю та дієздатністю;

3. Поведінка сторін адміністративного процесу нормативно обмежені;

4. Процесуальні права сторін існують тільки у зв'язку з наявністю відповідних юридичних обов'язків;

5. Реалізація прав гарантується державним примусом

6. Процесуальні права сторін мають юридичну природу, оскільки закріплюються адміністративно-процесуальними нормами;

Особливості обов'язків:

1. становить необхідну належну поведінку

2. Можуть покладатися лише на дієздатність особи в інтересах інших осіб

3. Обов'язки реалізуються в адміністративно процесуальних-правовідносинах

4. Не можуть існувати поза поза зв'язками і суб'єктивними правами інших учасників правовідносин в адміністративному процесі;

5. Реалізація таких обов'язків забезпечується державним примусом.

Обов'язки сторін в адміністративному процесі - встановлені державою та забезпечуються нормами права. Належна поведінка, яка має дотримуватись під час розгляду та вирішення адміністративного публічно-правового спору.

Загальні повноваження сторін закріплені в ст.49 КАС, спеціальні - ст.51 КАС.

Позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову; збільшити або зеншити розмір позовних вимог, відмовитись від позову в будь-який час до закінчення судового розгляду в т. ч. в суді апеляційної чи касаційної інстанції.

Відповідач має право:

1. визнати адмінністративний позов повністю або частково

2. Подати заперечення проти позову.

Сторони адміністративно процесу наділяються такими повноваженнями:

1. повноваження сторін у суді першої інстанції щодо порушення справи до підготовки до досудового розгляду справи, підготовки до розгляду справи (49,51,136,137 КАС);

2. Повноваження сторін у суді апеляційної інстанції (ст.185,192-194 КАС);

3. Повноваження сторін у суді касаційної інстанції (211,217-219 КАС);

4. Повноваження сторін у проваджені за винятковими обставинами (ст.236 КАС);

5. Нововиявленими обставинами (246,251 КАС);

6. Примусового виконання судового рішення (262 КАС).

3.

Поняття належної сторони в загальному вигляді закріпдено в ст. 52 КАС. Відповідно до якої, ця особа, якій належить право вимоги

Неналежний відповідач - особа, яка не зобов'язана відповідати за адмін позовом.

Умови заміни неналежної сторони на належну:

1. заміна неналежної сторони допускається при наявності згоди первісного позивача;

У разі незгоди первісного позивача на заміну ст.52 передбачила особливості здійснення адмінінстративного судочинства неналежної та належної сторони.

2) заміна неналежної сторони допускається, якщо вона не спричиняє зміну підсудності адмін справи.

		Первісний відповідач
	Згоден на зміну	Не згоден на заміну
Належний відповідач	Ч.1 ст.52 (ухвалою проводить заміну неналежного відповідача на належного).	Ч.3 ст.52 (суд ухвалою залучає належного відповідача в якості співвідповідача, припиняючи справу у відношенні неналежного відповідача).

Заміна неналежної сторони - це урегульований нормами КАС механізм оновлення суб'єктного складу учасників публічно-правового спору, яке здійснюється з метою забезпечення захисту та поновлення зацікавленими особами своїх матеріально-правових та процесуально-правових прав.

4. Процесуальне правонаступництво в адміністративному процесі.

Це обумовлене вибуття або заміною сторони процедура її заміщення особою-правонаступником, яка може успадковувати права або обов'язки вибувшої чи заміненої сторони.

Специфічні ознаки процесуального правонаступництва в адміністративному процесі:

1. виникає в наслідок певних життєвих обставин (юридичних фактів: смерть, визнання померлою або безвістно відсутньою фізичної особи; реорганізація, ліквідація юридичної особи);

2. Представляє собою заміщення сторони, що вибула з процесу;

3. Процесуальне правонаступництво може здійснюватися щодо сторони або третьої особи;

4. Здійснення процесуального правонаступництва не обмежено у часі;

5. Із здійсненням процесуального правонаступництва адміністративний процес не припиняється, а закономірно продовжує розвиватись;

6. У разісмерті або оголошення у встановленому законом порядку особи померлою або ліквідації підприємства, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускаютьправонаступництва, то суд, відповідно до п.5 ч.1 ст.157 своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Після здійснення процесуального правонаступництва, усі дії вчинені до вступу правонаступника обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони б були обов'язковідля особи яку він замінив.

Тема: Представництво у адміністративному судовому процесі.

1. Поняття та ознаки.

2. Види адміністративних процсеуальних представництв.

3. Повноваження представників: документальне оформлення та зміст.

Головним завданням представництва є забезпечення здійснення фізичними та юридичними конституційного права на правову допомогу у судових органах.

Кодекс Адмінітсративного Судочинства представників сторін та третіх осіб відносить до складу осіб які беруть участь у справі (ст.47 КАС).

Представником відповідно до КАС України може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Особливості процесуального представництва:

1. У представника відсутня суб'єктивна зацікавленість у предметі спору;

2. Процесуальний представник завжди діє від імені та в інтересах учасника справи, тому повноваження представника завжди визначаються у довіреності, яку видає довіритель;

3. Участь процесуального представника завжди обумовлена волевиявленням конкретного учасника, виключається участь в адміністративній справі процесуального представника поза волею зацікавленого суб'єкта або участь представника, яка не передбачена законом;

4. Понвоаження представника обмежується конкретним публічно-правовим спором, і як правило припиняються із завершенням розгляду адміністратвиної справи і постановленням по ній рішенням суду;

5. Повноваження процесуальних представників визначається як в чинному законодавстві так і в коремому документі (довіреність, адвокатський ордер);

6. Представник бере участь в процесі на підставі договору та має диспозитивні права, якщо вони ними безпосередньо наділені;

7. Лише маючи договірпредставник може передати свої повноваження іншій особі (передоручення);

8. Значення процесуального представництва полягає у кваліфікованому захисті суб'єктивних інтересів осіб зацікавлених в результаті адмін справи та у наданні цим особам кваліфіцированої юридичної допомоги;

9. Участь в адмін процесі процесуального представника, який діє від імені та в інтересах 3ої особи - не позбавляє цих осіб відстоювати свої законнні інтереси у суді поряд із представником.

2. Види адміністративних представництв та їх особливості.

Стаття 56 КАС визначає що представники беруть участь у процесі на основі договору та закону.

Договірне процесуальне представництво виникає внаслідок домовленості між особою яка є стороною або 3ою особою та особою, яка є фахівцем у галузі права та володіє необхідними професійними знаннями.

Договірне процесуальне представництво є факультативним та необов'язковим.

Можливо представництво не тільки у вигляді адвоката.

Ч.2 ст.48 КАСУ представником може бути особа, яка має адміністративно-процесуальну дієздатність.

Законне представництво - виникає не на підставі договору, а внаслідок законодавчо закріпленого обов'язку конкретної особи здійснювати в адмін процесі представницькі функції в інтересах інших осіб.

Керівник, чи інша особа, уповноважена законом чи статутом на здійснення законного представництва також може брати участь в адмін процесі на боці сторони або третьої особи. Також законним представником можуть виступати органи та інші особи, яким законом надано таке право (наприклад:Міністерство Юстиції Українивиступає як представник інтересів Президента України та Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України).

Ст. 57 КАСУ Передбачає обмеження щодо осіб які можуть бути представниками в адміністративному процесі, а саме не можуть бути представниками в суді:

1) особи які беруть участь як секретар судового засідання

2) Як експерт, спеціаліст, перекладач та свідок;

3) судді, прокурори, слідчі крім випадків коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі чи як законні представники сторони чи третьої особи.

3. Повноваження представників.

Відповідно до ч.1 ст.58 КАСУ повноваження представників (договірні) повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання.

Повноваження законних представників підтверджуються докумтами які свідчать про факт родинних, опікунських та інших відносин з особою інтереси якої представляються або документами про займану посаду.

Опікуни та піклувальники підтверджують свої повноваження свідоцтвом.

До справи додаються копії документів засвідчені судом.

Довіреність від імені органу, підприємства, установи, організації видається за підписом керівника або іншою уповноваженою особами та засвідчується печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується або нотаріально, або посадовою особою підприємства, підприємства, установи, організації в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі.

Повновження адвоката як представника може також посвідчуватись ордером який виданий адвокатським об'єднанням, або договором про надання правової допомоги.

Довіреності які підтверджують повноваження представника і були підтверджені в інших державах повинні бути дегалізовані у встановленому законом порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договрами згоду на обов'язковість яких надано ВРУ.

Повноваження процесуального представника поділяються на дві основні групи:

1. Загальні - ст.49 КАСУ: знати про дату час та місце судового розгляду, знайомитися з усіма матеріалами справи, знати про всі судові рішення які ухвалюються у справі; заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази та брати участь у дослідженні; висловлювати свою думку та задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі; знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них; робити виписки; знімати копії та отримувати копії судових рішень; оскарження судових рішень у частині, яка стосується їх довірителя.

2. Спеціальні - ч.2 ст.59: повністю або частково відмовитися від адмін позову, визнати адмін позов; змінити адміністративний позов; досягнути примирення; передати повноваження в порядку передоручення; оскарження судового рішення.

Предстаники в праві відмовитись від наданих їм повноважень, про що повідомляється особа, яка наділена цими повноваженнями та суду.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

1. закінчення строку довіреності;

2. Скасування довіреності;

3. Відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4. Припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5. Припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6. Смерть особи, яка видала довіреність.

Докази та доказування.

Докази - будь-які фактичні данні, напідставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Докази одержанні з порушенням закону при вирішенні справи судом не враховуються.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду усі наявні у нього судові матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Обставини визнані судом загальновідомими не потрібно доказувати.

Врок суду в кримінальній справі, який набрав законної силиє обов'язковим для адмін суду, який розглядає справу о правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок.

Особи, які беруть участь у справі та обгрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим ябо ускладненим мають право просити суд забезпечити ці докази.

Судове доручення визначено ст.115-115-5.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні), акти, листи, листи, телеграми, будь-які інші записи які містять відомості про обставини справ. Суд оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанні, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні.

Докази для суду надані наперед не мають сили.

20.12.2012

Тема: Апеляційне провадження в адміністративному судочинстві.

1. Поняття та об'єкти перегляду.

2. Суб'єкти апеляційного провадження.

3. Порядок подання та розгляд апеляційної скарги.

Апеляційне провадження - це нормативно врегульований комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених процесуальних дій з перегляду адміністративних справ та судових рішень судів першої інстанції за апеляційними скаргами правомочних осіб.

Об'єктом перегляду може бути як правильність оцінкі доказів і встановлення фактів, так правильність тлумачення та застосування норм права адміністративним судом першої інстанції.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції рішень судів першої інстанції закріплені ст.195 КАСУ.

Суб'єкти апеляційного провадження.

Право на апеляційне оскарження відповідно до ст.185 КАСУ мають всі особи, на права та обов'язки яких безпосередньо впливає винесене судом першої інстанції рішення.

Треті особи мать право приєднатися до скарги поданої іншою особою ст.192 КАСУ (визначає умови та шляхи приєднаннядо апеляційної скарги).

Суд апеляційної інстанції може наділити правом на апеляційне оскарження осіб, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

3. Порядок подання та розгляд апеляційних скарг.

Подається до адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Скаржник має право продублювати скаргу (одну суду першоі інстанції, другу - апеляційній). Ст.187 вимоги до скарги. Докази повинні бути чітко виписані у скарзі.

Суд першої інстанції через 3 дні після закінчення строку подання адміністративної скарги надсилає її до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення або 10 днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції може проводитись шляхом судового засідання (ст.196 КАСУ) або в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (ст.197 КАСУ).

Ст.191 КАСУ - можливість сторін подати заперечення на апеляційну скаргу.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду може бути прийнятим наступне рішення:

1. залишити скаргу без задоволення, а постанову суду без змін

2. змінити постанову суду

3. скасувати постанову та прийняти нову

4. скасування постанови суду та залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження по справі

5. визнати постанову суду нечинноюі закрити провадження в справі

6. скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 199 КАСУ передбачає наслідки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції приймає два види рішення: ухвали та постанови (ст.206, 207 КАСУ). Окрема ухвала апеляційного суду врегульована ст.208 КАСУ і стосується допущення судом порушення матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції.

Касаційне провадження в адміністративному судочинстві.

1. Поняття касаційного провадження та характерні риси.

2. Порядок подання та розгляд касаційної скарги.

Касація - перевірка законності адміністративних судових рішень, що набрали чинності судом касаційної інстанції.

Судом касаційної інстанції є Вищий Адміністративний Суд України, а також Верховний Суд України у справах про перегляд судових рішень за винятковими обставинами.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Особливості касації:

1. Касаційна скрага подається на рішення суду 1ої інстанції що набрало чинності, також на рішення суду апеляційної інстанції.

2. Подання касаційної скарги зумовлене неправильним застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

3. Касаційний суд не може досліджувати докази встанволювати та визнавати доведеними обставини, що не були вставнолені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Порядок подання та розгляд касаційної скарги.

Відповідна касація подається протягом 20 днів після набрання сили судовим рішенням.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження, а суддя доповідач у дводенний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження (ухвала).

Касаційна скрага має бути розглянута протягом одного місяця з дня одержання судом касаційної інстанції адміністративної справи

Суддя доповідач протягом 10 днів після відкриття касаційного провадження готує справу до касаційного розгляду.

Заперечення на касаціну скаргу (ст.216).

Особа може приєднатися до касаційної скарги (ст.217).

Суд за наслідками розгялду касаційної скарги має право:

- залишити касаційну скаргу без задоволенря, а судові рішення - без зімн;

- змінити судове рішення апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції;

- змінити судове рішеннясуду апеляційної інстанції, залишившисудове рішення без змін;

- змінти судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення апеляційної інстанції;

- скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

- рішення про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд;

- скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

Зміст ухвали суду касаційної інстанції закріплений статтею 231 КАС України, а зміст постанови суду - 232 КАСУ.

Після закінчення касаційного провадежння адмін справу не пізніш як у семиденний строк направляються до адміністративного суду першої інстанції.