40. Поняття та види слідчих дій

Слідча дія - передбачені кримінально-процесуальним зако¬ном засоби, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження й

використання доказової інформації під час провадження у кримінальній

справі.

У гносеологічному та методологічному аспектах слідчі дії вважаються

засобом (способом, методом) пізнання події злочи¬ну та осіб, які його

вчинили.

Провадження слідчої дії, зазвичай, складається з чотирьох етапів:

1) підготування до проведення;

2) власне проведення;

3) фіксація ходу і результатів;

4) оцінювання результатів.

1. Підготування до проведення: оцінюється слідча ситуація, що склалася,

вибираються відповідні тактичні прийоми і тех¬нічні засоби, створюються

умови для успішного проведення слідчих дій.

2. Власне проведення: застосовуються тактичні прийоми і технічні засоби

з дотримання процесуальної процедури, з ме¬тою виявлення, фіксації та

дослідження доказової інформації та її джерел або носіїв.

3. Фіксація ходу і результатів: відповідними засобами і спо-собами

відображаються застосовані прийоми та технічні мето¬ди дослідження,

поведінка учасників, місце, час проведення та одержані результати.

4. Оцінювання результатів: одержані результати оцінюються з позиції

вірогідності отриманої інформації, визначають їхнє місце і значення в

системі доказів.

Тут треба наголосити, що таке оцінювання відбувається ли¬ше як логічна

(а не як процесуальна) діяльність, оскільки її ре-зультати у протоколі

слідчої дії та в додатках до нього не відоб-ражаються.

Практично-процесуальне оцінювання результатів слідчої дії матиме місце у

формулюваннях, відповідних процесуальних рі-шеннях, постановах,

обвинувальному висновку, поданнях тощо.

У криміналістичній та кримінально-процесуальній літерату¬рі існує багато

різновидів класифікацій слідчих дій відповідно до різних критеріїв.

У криміналістичному аспекті найбільш суттєвими є поділи слідчих дій за

такими підставами.

Залежно від виду об'єкта, на якого спрямовано пізнавальну суть слідчої

дії:

а) речові слідчі дії, за допомогою яких одержують інформацію з матеріальних джерел (із преметів, речей, матеріальної обстановки, слідової картини тощо);

б) особистісні слідчі дії - ті, що пов'язані з одержанням інформації з ідеальних (нематеріальних) джерел (від людей);

в) комплексні (змішані: освідування, слідчий експеримент.

За приводами для проведення:

а) обов'язкові (потреба у проведенні випливає з вимог закону);

б) диспозитивні (проводяться за рішенням слідчого залежновід потреб розслідування).

За місцем або часом виконання у процесі розслідування:

а) иочатково-певідкладні;

б) початкові;

в) наступні.

За послідовністю проведення:

а) первинні;

б) повторні.

За обсягом одержаної інформації та дослідних дій:

а) основні;

б) додаткові.

Ще можна поділити за підставами проведення, об'єктним складом, за характером слідчої ситуації та іншими критеріями.

41. Особливості фіксації ходу і результатів слідчої дії

Процесуальна характеристика слідчої дії складає її правову основу, забезпечує законність провадження останньої, процесуальний порядок її здійснення та фіксації отриманих результатів. Закріплення і регламентація слідчої дії в КПК України — обов'язкова умова її проведення.

Проведення слідчої дії полягає у діяльності слідчого для досягнення поставленої мети, що передбачає виявлення та фіксацію, вилучення і дослідження джерел доказової інформації. Вагомість стадії фіксації ходу і результатів названої дії полягає у тому, що неналежне документальне оформлення процесу провадження такої дії та отриманих результатів тягне недопустимість використання одержаної інформації у здійсненні процесу доказування. Оцінка отриманих результатів передбачає перевірку, оцінювання доказової інформації з метою з'ясування її достовірності, належності, допустимості й достатності.Діяльність із розслідування злочинів, зокрема щодо збирання, фіксації, дослідження і використання доказів, піддається постійному впливу науково-технічного прогресу, залучення для досягнення завдань доказування новинок науки і техніки. Тому необхідним є розроблення як законодавчої, теоретичної, так і практичної регламентації застосування науково-технічних засобів під час діяльності із розслідування злочину, зокрема щодо забезпечення органів досудового слідства передовими технічними досягненнями та стосовно удосконалення процесу фіксації провадження слідчої дії. Оскільки дублювання зафіксованої за допомогою технічних засобів інформації протоколом слідчої дії не сприяє економії сил та часу слідчого у процесі розслідування злочину. Розвиток науки і техніки, у свою чергу, породжує нові можливості для вчинення злочинних дій, приховання слідів скоєння злочину, злочинних наслідків та вчинення нових видів злочинів, не передбачених кримінальним законодавством.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

7. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Стаття 252. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій

1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

2. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

3. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

4. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.