7. Функції юридичних наук

Функції юридичної науки — це основні напрямки її впливу на соціальні явища, на формування і розвиток особи. Розрізняють такі основні функції юридичної науки:

констатуючу — виявлення, фіксація наявних державно-право¬вих явищ; інтерпретаційну — пояснення сутності державно-правових явищ, причин їх виникнення і зміни, їх структури, функції та ін.; евристичну — відкриття, формування невідомих раніше дер¬жавно-правових закономірностей; прогностичну — формування гіпотез, прогнозів розвитку дер¬жавно-правових явищ; методологічну — використання положень науки як дослідниць¬ких інструментів для "прирощування" нових знань як у юрисп¬руденції, так і в інших науках (при цьому особливо важливу роль відіграють, як зазначалось, висновки загальної теорії пра¬ва і держави); практико-прикладну — формулювання рекомендацій, пропо¬зицій щодо удосконалення тих чи інших державно-правових інститутів; ідеологічно-виховну — вплив політичної і моральної свідомості, світогляду і загальної культури суб'єктів на формування та розвиток права, зміцнення (чи послаблення) у суспільній свідо-мості престижу, авторитету права, держави, законодавства. Спеціально-юридичні функції розкривають ті особливості призначення юридичних наук, які обумовлені їх спрямованістю на дослідження держави та права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу та тенденції розвитку, зокрема:¨ право-орієнтуюча функція відображає роль юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, правових цінностей, правових ідей та принципів, шляхів вдосконалення законодавства, правового регулювання, створенні надійних правозахисних механізмів тощо; ¨ інструментальна (практикозабезпечуюча) функція визначає значення юридичної науки як інструмента суспільства та держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики, наприклад, за державними замовленнями вченими досліджуються певні проблеми практичного характеру, опрацьовуються відповідні рекомендації, створюються нові технології державно-правової практики, розробляються нові методи та засоби її здійснення тощо; ¨ критично-експертна функція означає, що юриспруденцією не тільки пізнаються загальні закономірності та тенденції державного-правового розвитку, чи визначаються правові орієнтири, прогнози, але й критично осмислюється стан законодавства, організації та діяльності органів держави, їх відповідність загальноприйнятим правовим та демократичним принципам, проводиться наукова експертиза проектів нормативно-правових актів та державної і правової практики.

8. Класифікація юридичних наук

Наука – сфера людської діяльності, що передбачає отримання нових знань про суспільство, природу чи техніку. В залежності від особливостей діяльності людини та змісту відносин, що виникають в суспільстві, науки прийнято класифікувати на три групи: технічні; природничі; суспільні. Технічні науки – система знань, що визначає закономірності взаємодії людини та технічних засобів. Природничі науки – система знань, що визначає закономірності функціонування людини як живої істоти та взаємодії людини та живої природи. Суспільні науки - система знань, що визначає закономірності функціонування суспільства та діяльності особи як суспільної одиниці. Юридична наука є суспільною, оскільки предметом її вивчення є держава і право як суспільні категорії. В системі суспільних наук розрізняють: філософія; історія; соціологія; психологія; юридична наука. Держава і право мають багатоаспектну структуру, тому їх вивчення визначає необхідність існування системи юридичних наук, що можуть бути розділені на три групи: Загальнотеоретичні (теоретикоісторичні) науки, предметом вивчення яких є загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування, розвитку та вдосконалення держави і права. Серед них: тдп; ідпу; історія політичних і правових вчень; філософія права; політологія. Галузеві науки. Предметом їх вивчення є особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин, що здійснюється завдяки наявності чітко визначеного предмету та методу регулювання. Серед них: конституційне право; адміністративне право; сімейне право; земельне право; кримінальне право; процесуальне право і т. д. Спеціально-прикладні науки – різновид юридичних наук, предметом вивчення яких є можливості використання знань неюридичного характеру в процесі вирішення конкретних юридичних справ. Серед них: судова медицина; юридична психологія; правова соціологія; правова статистика; криміналістика. Отже, юридична наука є різновидом суспільної, що завдяки своєму комплексному характеру найбільш повно досліджує державно-правові явища.