- •1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологіних знань.
- •3. Завдання юридичної деонтології
- •4. Поняття юридичної науки
- •5. Зміст юридичної практики
- •6. Методологія юридичних наук
- •7. Функції юридичних наук
- •8. Класифікація юридичних наук
- •9. Мораль і право –характеристика співвідношення
- •10. Процес соціального регулювання
- •11. Регулятивна функція моралі
- •12. Поняття моралі, моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість
- •13.Принципи загальнолюдської моралі та їх відображення в юридичній діяльності
- •14. Психологічна культура юриста
- •15. Особливості психологічний аспектів роботи юриста
- •16. Типи професійно-психологічної мотивації юристів
- •17. Негативні морально-психологічні якості юриста
- •18. Загальна характеристика юридичних спеціальностей
- •19. Поняття юридичної освіти
- •20. Система юридичної освіти в україні
- •21. Форми і методи навчання в системі юр. Освіти
- •22. Поняття професійної культури
- •23. Поняття соціального конфлікту
- •24. Основні різновиди соціальних конфліктів
- •25. Конфлікти з професійної діяльності юриста
- •26. Поняття та зміст службового обов*язку
- •27. Естетична культура юриста
- •28. Політична культура юриста
- •30. Духовна культура юриста.
- •31. Поняття професійної деформації юриста.
- •32. Причини виникнення професійної деформації юриста, загальна характеристика.
- •33. Суб’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •34. Об’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •35. Шляхи подолання професійної деформації юриста.
- •36. Морально-психологічна служба в правоохоронних органах.
- •37. Моральний кодекс працівників правоохоронних органів: необхідність та актуальність.
- •38. Правова естетика та естетична культура юриста.
- •39. Форма прояву естетичної культури юриста.
- •40. Службовий етикет юриста.
- •41. Зовнішній вигляд юриста. Форма, атрибути, символіка.
- •42. Вимоги до дизайну в юридичних установах.
- •43. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.
- •44. Професійна таємниця юриста.
- •45. Дисциплінарна відповідальність юриста.
- •46. Принцип політичного плюралізму юриста.
- •47. Рівні політичної культури юриста.
- •48. Суспільні об’єднання юристів.
- •49. Присяга юриста-практика.
- •50. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
- •51. Поняття компетентності як показник професійної майстерності юриста.
- •53. Юрист як посадова особа.
- •54. Основні стилі керівництва юридичною діяльністю.
10. Процес соціального регулювання
Діяльність юриста регулюється за загальними принципами соціаль¬ного регулювання. Об'єктивна необхідність соціального регулювання зумовлюється сутністю людського суспільства. Суспільство складається з великої кількості осіб, спільна діяльність яких викликає потребу узгоджувати їх поведінку в усіх сферах суспільного життя, що й досягається за до¬помогою соціального регулювання. Регулювати (у соціальному житті) означає формувати поведінку людей, їх колективів, цілеспрямовано впорядковувати їх. Мета соціального регулювання полягає у приведенні поведінки індивідів, їх груп у відповідність з об'єктивною закономірністю, яка існує у суспільстві, іншими словами — у досягненні оптимально мож¬ливого співпадання дій суспільних законів з життєдіяльністю людей, у якій ці закони проявляються. Соціальне регулювання в суспільстві існувало завжди. Таким чи¬ном, воно має загальний характер щодо системної природи суспіль¬ства, суспільної колективної праці людей, потреби у спілкуванні під час трудової діяльності та в побуті, необхідності обмінюватись про¬дуктами матеріальної та духовної діяльності. До засобів соціального регулювання належать такі: надання людині права робити що завгодно (наприклад, право індивіда робити будь-що, якщо це не заподіює нікому шкоди); покладання обов'язків виконувати певні дії (наприклад, обов'я¬зок працівника міліції реагувати на будь-яке правопорушення); заборона виконувати певні дії (наприклад, здійснювати розслі¬дування забороненими методами); існування негативних засобів соціального впливу за невиконан¬ня обов'язків і порушення заборони. Існують також допоміжні засоби соціального регулювання: рекомендації; заохочення, тобто заходи морального та матеріального стиму¬лювання за виконання певних дій. розрізняють індивідуальне та нормативне соціальне регулювання. Індивідуальне соціальне регулювання досягається шляхом винесен¬ня рішень, які приймаються: для кожного конкретного випадку суспільних відносин; конкретного кола осіб чи окремих суб'єктів; одноразового використання. Прикладом індивідуального регулювання є вирок суду щодо конк¬ретної особи, яка вчинила хуліганські дії. Нормативне соціальне регулювання на відміну від індивідуально¬го має загальний характер, тобто: належить до виду, групи випадків суспільних відносин; поширюється на визначене коло осіб чи суб'єктів; має багаторазове використання. Індивідуальне соціальне регулювання має певні переваги: допома¬гає у вирішенні життєвих проблем з урахуванням особливостей конк¬ретної ситуації, особистих якостей особи, характеру відносин, що ви¬никають. Соціальне регулювання діяльності юриста передбачає впорядку¬вання поведінки юриста шляхом надання йому прав, повноважень, обов'язків, встановлення заборон, передбачених соціальними норма-ми.Соціальне регулювання діяльності юриста може бути правовим і неправовим. Правове (державне) регулювання здійснюється на основі внутріш¬ніх державних і міжнародних правових актів. Неправове (громадське) регулювання здійснюється на основі норм моралі, традицій та корпоративних (наприклад, на основі норм стату¬ту колегії адвокатів).
