- •1.Предмет криміналістики. Закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою.
- •2 Група:
- •2.Система криміналістки. Загальні та окремі завдання криміналістики.
- •3.Криміналістичне поняття способу вчинення злочину.
- •4.Види і характер методів криміналістики.
- •5.Критерії допустимості спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •6.Криміналістичне прогнозування і його роль у реалізації криміналісткою своїх службових функцій.
- •7.Історія криміналістики та експертно-криміналістичних установ.
- •10. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення в слідчій, експертній і судовій діяльності.
- •9. Технічні засоби та прийоми виявлення, фіксації, вилучення, дослідження слідів злочинів і речових доказів. Комплектація науково-технічних засобів, що використовуються у слідчій діяльності.
- •11. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація. Процес криміналістичної ідентифікації.
- •12. Поняття і сукупність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики.
- •13.Значення криміналістичної діагностики для розкриття та розслідування злочинів.
- •14. Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів
- •15.Судова фотографія: види, методи і прийоми. Особливості фотографування окремих об’єктів місця події, трупа, речових доказів, живих осіб.
- •16.Правила оформлення результатів застосування засобів і методів фіксації візуальної інформації. Фототехнічна експертиза: поняття, завдання і призначення.
- •17.Особливості застосування відеозапису, види, способи і засоби її здійснення при проведенні слідчих дій.
- •18.Предмет, система і завдання трасології. Наукові засади трасології.
- •19.Трасологічна експертиза слідів і об’єктів, підготовка матеріалів для її проведення.
- •20.Механізм утворення слідів та їх класифікація.
- •21.Види та характеристика слідів людини.
- •22.Види та характеристика слідів транспортних засобів.
- •23.Види та характеристика слідів знарядь злому та інструментів.
- •24.Поняття судової балістики, її наукові засади. Види та характеристика об’єктів балістичного дослідження зброї, боєприпасів, слідів пострілу.
- •25. Засоби та методи виявлення, огляду, фіксації і вилучення зброї та слідів її застосування. Встановлення обставин використання зброї: спосіб виготовлення, напряму, місця та дистанції пострілу.
- •26. Судово-балістична експертиза: питання, які вирішує, підготовка матеріалів для її проведення.
- •27. Холодна зброя. Поняття, класифікація. Питання, що вирішуються експертизою холодної зброї.
- •28.Поняття, види та наукові засади криміналістичного дослідження документів.
- •29. Зміст і завдання криміналістичного дослідження документів. Поняття та класифікація документів. Правила поводження з документами.
- •30. Дослідження рукописних документів. Поняття письма та почерку. Ознаки письмової мови і почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •31. Технічне дослідження документів, поняття, зміст і види. Завдання і методика слідчого огляду документів.
- •32.Види підробки документів. Ознаки зміни тексту документа та способи їх виявлення.
- •33.Дослідження поліграфічної продукції. Встановлення виду, способу друку та особливостей використання засобів (друкарських форм).
- •34.Техніко-криміналістична експертиза документів: поняття, коло питань, що вирішуються, підготовка матеріалів для призначення.
- •35.Поняття та наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності, їх ідентифікаційне значення та класифікація. Система опису ознак зовнішності.
- •36. Засоби та методи порівняння (зіставлення, суміщення, накладання) ознак зовнішності людини.
- •37. Судово-портретна експертиза: поняття, питання, що вирішуються, методи проведення, підготовка матеріалів для призначення.
- •38. Поняття та класифікація мікрооб’єктів. Прийоми і засоби виявлення, вилучення та дослідження мікрооб’єктів.
- •39. Можливості і завдання використання засобів і методів акустики у практиці боротьби зі злочинністю. Наукові засади судово-акустичних досліджень.
- •40. Ідентифікація особи за голосом (фоноскопічна експертиза), сутність, коло питань, що вирішуються, особливості підготовки матеріалів для призначення експертизи.
- •41. Експертиза засобів і матеріалів звуко-, відеозапису: сутність, характеристика ідентифікаційних та діагностичних питань, що вирішуються нею, підготовка матеріалів до проведення.
- •42. Поняття і наукові засади криміналістичної одорології. Завдання і можливості використання запахових слідів людини в розкритті та розслідуванні злочинів.
- •43.Можливості одорологічної експертизи.
- •44. Поняття, завдання та види криміналістичної реєстрації.
- •45.Поняття криміналістичної тактики, її система та завдання. Взаємозв’язок криміналістичної тактики з криміналістичною технікою і методикою.
- •46.Поняття тактичних прийомів, їх джерела та класифікація. Тактичний прийом і криміналістична рекомендація.
7.Історія криміналістики та експертно-криміналістичних установ.
Окремі способи розслідування злочинів, експертизи і відкриття датуються ще XVII століттям, але народження криміналістики як самостійної науки відбулось в кінці XIX століття.
У розвитку вітчизняної криміналістики загальноприйнятим є її поділ на три етапи:
1 етап її становлення і накопичення емпіричного матеріалу (кінець ХІХ ст. 1930-і роки;
2 етап формування окремих криміналістичних теорій (кінець 1930-х років – кінець 1960-х років;
3 етап формування загальної теорії криміналістики і подальшого розвитку окремих її теорій (з кінця 1960-х до тепер і далі).
У 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві та Одесі обласних кабінетів науково-судової експертизи і затвердив положення про них. У складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2) судово-фотографічних досліджень; 3) судово-медичних макро- і мікроскопічних досліджень; 4) ідентифікації особи.
У роки Великої Вітчизняної війни експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943-1944 рр.
На сьогодні, система експертно-криміналістичних установ України така:
1) В системі МінЮсту – 5 науково-достідних інститутів судової експертизи: Київський, Харківський, Львівський, Донецький, Кримський;
2) В системі МВС діє трирівнева структура експертних підрозділів:
- верхній рівень – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України;
- другий – науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних управліннях та управліннях міста Києва, АР Крим, областей та залізниць;
- третій – відділення з експертно-криміналістичного забезпечення роботи підрозділів міліції, міст, районів у містах і районів.
3) В системі Міністерства охорони здоров’я діє медичне і психіатричне бюро судової експертизи;
4) В системі МінОборони – окремі підрозділи, що здійснюють дослідження зброї та вибухових пристроїв;
5) У крупних управліннях СБУ – експертні підрозділи з дослідження документів.
8. Поняття і структура криміналістичної техніки. Правові, організаційні, етичні і тактичні засади використання техніко-криміналістичних засобів.
Криміналістична техніка — це важливий розділ криміналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства.
На даний час система криміналістичної техніки складається з таких основних галузей:
1) судова фотографія;2) судова кінематографія і відеозапис;3) трасологія;4) судова балістика;
5) криміналістичне дослідження письма;6) техніко-криміналістичне дослідження документів;7) ідентифікація особи за зовнішніми ознаками;8) кримінальна реєстрація.
Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (або іншими нормативними актами), або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю.
Найбільш загальні правові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК, яка регламентує завдання кримінального судочинства. Також КПК визначає, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів( в тому числі й технічні) для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові основи застосування криміналістичної техніки. КПК визначає окремі прийоми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. Він передбачає процедуру фіксування судового процесу технічними засобами. Ці норми надають можливість у необхідних випадках використовувати ті або інші технічні засоби,регламентує порядок призначення експертизи і, зокрема, указує, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Для того щоб використання науково-технічних засобів при розслідуванні злочинів сприяло підвищенню ефективності праці слідчого, необхідно широко використовувати допомогу спеціалістів.