Тема 3: б. Констан про свободу

Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що

людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;

людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;

людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;

людина Античності має більшу частку приватної свободи;

в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.

Свобода у Модерний час, за Б. Констаном, визначається:

масовою політичною активністю;

рівними правами між жінками і чоловіками;

«зануренням» людини в індивідуальну приватну свободу;Д

відмовою індивіда від приватної свободи на користь політичної.

Свобода в античному полісі, за Б. Констаном, полягає:

в публічній активності громадян;Д

в приватній активності громадян;

в господарській активності населення;

у праві бути громадянином;

у володінні власним майном.

Свобода в античному полісі, за Б. Констаном, визначається:

майновою власністю;

власністю на рабів;

аристократичним походженням;

участю у народному врядуванні;

участю у воєнних операціях.

Б. Констан називає французьку революцію щасливою тому, що:

він особисто одержав від неї привілеї;

вона встановила особисту свободу людини;

вона вперше запровадила представницьке врядування;?

вона відновила античну форму представницького врядування;

вона пройшла без зловживань владою.

За Б. Констаном, «свобода у наші дні» для англійця чи француза означає:

діяти все, що захочеться,

бути вільним від зобов’язань перед державою,

бути вільним від традицій і звичаїв;

право підкорятися лише законам;

право не підкорятися нічому і нікому взагалі.

В античному полісі свобода людини:

носила індивідуальний характер;

була цілком приватною справою;

була несумісною з авторитетом громади;

була підпорядкована авторитетові колективного правління;

мала випадковий характер.

Свобода в античному полісі стосувалася:

можливості вести незалежне приватне життя;

можливості обирати віру;

можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;

можливості громадянина брати участь у виборах;

можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.

В античному полісі:

людина відстоювала свої індивідуальні права;

людина не мала поняття про індивідуальні права;

індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;

індивідуальні права стосувалися лише громадян;

індивідуальні права дарувалися верховною владою.

Б. Констан, пояснюючи стан свободи людини суспільства Модерного часу, вважає, що він викликаний, зокрема:

зростанням кількості населення;

раціональністю монархічної влади;

прагненням монархів жити у мирі;

свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;

можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;

Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:

в Афінах було найчисельніше населення;

афіняни були найосвіченіші серед решти;

серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і

торгівлею;

стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;

Статус громадянина в Афінах:

ніколи не надавався чужинцям;

надавався винятково у спадок від батька;

надавався винятково на основі майнового цензу;

міг надаватися рабам;

надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.

Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:

про наявність індивідуальної свободи;

про невід’ємність права на свободу і громадянство;

про непідпорядкованість особи колективному рішенню;

про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи людини;

про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму.

На думку Б. Констана, свобода людини Нового часу:

на відміну від свободи в Античності, полягає у її активному залученні до політичного життя;

полягає у її постійній участі у колективному здійсненні влади;

полягає у її спокійному користуванні особистою незалежністю;

полягає у відмові користуватися політичними правами;

носить винятково становий характер і не сягає приватності.

На думку Б. Констана, свобода в Античності визначалася:

розподілом суспільної влади між всіма громадянами одного полісу;

потребами безпеки приватної сфери;

гарантіями особистим інтересам;

потребами домашнього господарства;

потребами ведення військових дій.

На думку Б. Констана, свобода людини Нового Часу визначається:

розподілом суспільної влади між всіма громадянами однієї вітчизни;

національними інтересами держави;

потребами ведення воєн;

потребами безпеки приватної власності;

потребами безпеки державної власності.

На думку Б. Констана, Ж. Ж. Русо, «спонуканий палкою любов’ю до свободи», «дав кілька згубних приводів для тиранії» на підставі пропозиції запровадити:

соціальний договір;

необмежену індивідуальну свободу;

свободу приватної власності;

колективний (соціальний) суверенітет;

національний суверенітет.

Б. Констан вважає такою, що веде до тиранії, ідею своїх сучасників про:

запровадження національного суверенітету;

гарантію права на приватну власність;

визнання недоторканості прав громадянина;

підпорядкування громадян в ім'я суверенності нації;І

визнання верховенства прав людини вищим за верховенство закону.І

Б. Констан вважає помилковою і такою, що веде до тиранії, думку Ж. Ж. Русо

що закон може поширюватися лише на дії;

щоб закон поширювався на думки і мислення;

щоб закони приймалися парламентом;

що може бути сфера життя, не обмежена законами.

Сентенція Б. Констана про те, що «люди можуть стерпіти нестатки там, де є свобода» – стосується характеристики:

античного суспільства;

суспільства Нового Часу;

середньовічного суспільства.

Б. Констан вважає фундаментальною помилкою прагнення Ж.Ж. Русо «звільнити народ від деспотизму» засобами:

подолання монархічної влади;

революційного виступу народу;

гарантії індивідуальної свободи кожного;

законодавчого запровадження рівності кожного перед законами;

зведення тексту закону в аксіому щоденної поведінки людей.

До «найперших потреб сучасності», на відміну від давнини, на думку Б. Констана, належить:

здатність жертвувати індивідуальною свободою громадян заради запровадження політичної свободи;

обмеження особистої свободи заради національного суверенітету;

особиста незалежність як головна передумова громадянства;+

встановлення соціальної влади заради свободи кожного.

Практика остракізму в Афінах є показником того, що

свобода кожного була головною цінністю;

свобода громадянина була незалежною від державної влади;

громадяни могли користуватися особистою свободою;

суспільство має всю повноту влади над своїми громадянами.

Б. Констан показує, що розуміння свободи людини Нового Часу кваліфікує політичне вигнання з країни:

як допустиму дію влади;

як допустиму дію влади, якщо вона опирається на відповідні закони;

як злочинну дію влади супроти громадянства;

як вияв поваги влади до закону і прагнення його дотримуватися.

Згідно з концепцією Б. Констана, правильно вважати, що політична свобода :

є незалежною від особистої свободи;

лежить в основі особистої свободи;

є гарантією особистої свободи;

є в суперечності з особистою свободою.

За Б. Констаном, метою античного полісу було:

безпека приватної сфери;

безпека індивідуального життя;

гарантії соціальної рівності громадян,

розподіл суспільної влади між громадянами,

рівний розподіл майна між громадянами.

За Б. Констаном, мета сучасних людей – це:

розподіл суспільної влади між громадянами однієї держави,

безпека приватної сфери,

гарантії майнової рівності громадян,

усунення приватної власності,

ліквідація державної власності.