Термінологія.

Термін	Визначення
1	2
Подянка жовчного міхура	асептичне запалення жовчного міхура, ujo виникає в разі блокади міхурової протоки конкрементом або слизом
1 мпієма жовчного міхура	гнійне запалення стінок жовчного міхура
Механічна жовтяниця	жовтяничне забарвлення шкіри та слизових оболонок через порушення пасажу жовчі в дванадцятипалу кишку внаслідок обтурації холедоха конкрементом, замазкою чи через набряк головки підшлункової залози
Холангіт	запалення жовчних проток, яке виникає внаслідок порушен­ня прохідності жовчовивідних шляхів та інфікування жовчі
1 іттатит	гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням травного тракту, особливо печінки. Проявляється жовтяни­цею, наростанням явищ загальної слабості, збільшенням у крові активності AJIT, ACT, лужної фосфатази

1	2
Паравезикальний інфільтрат	конгломерат із запально змінених петель кишок, ДПК, шлунка і пасм великого чепця, спаяних між собою, що відмежовує запалений жовчний міхур і накопичений ексу­дат від вільної черевної порожнини
Паравезикальний абсцес	відмежоване скупчення гною навколо жовчного міхура
ПХЕС	комплекс патологічних процесів і станів, які виникли після холецистектомії і клінічно пов'язані з перенесеним раніше холециститом і проведеним оперативним втручанням

Викладення теми.

Хронічним холециститом вважають запалення жовчного міхура, що набуло тривалого хронічного характеру.

У процесі старіння печінка — основна біохімічна «лабораторія» організму — за­знає істотних морфологічних і функціональних змін. Зменшуються її маса і розмі­ри. Якщо у людей зрілого віку маса печінка становить близько 1 600 г, то в старечому віці вона зменшується до 930-980 г. Незважаючи на значне загальне зниження маси, в печінці відбувається відносне збільшення вмісту жиру. Кількість капілярів на оди­ницю площі печінки після 60 років знижується в 3-4 рази, що призводить до значно­го зменшення регіонарного кровотоку. Зі старінням організму відбуваються також різноманітні функціональні зміни печінки. Так, знижується її білково-утворююча функція: зменшується вміст альбумінів, синтез нуклеїнових кислот. Слабшає гліко- ген-синтезуюча функція печінки, знижується її стійкість до дії отрут. У процесі зви­чайної життєдіяльності організму зниження функціональної здатності печінки клі­нічно не виявляється. Більшість захворювань печінки у людей літнього та старечого віку — прояв багаторічних хронічних запальних процесів у жовчних шляхах, ревма­тизму, малярії, сифілісу, туберкульозу, глистних інвазій, недотримання дієти та ре­жиму харчування, вживання алкоголю, інтоксикації. Хворі скаржаться на швидку втомлюваність, загальну слабість, запаморочення, зниження апетиту, іноді відзна­чають відрижку, нудоту, здуття і відчуття тяжкості в животі, тупий біль в длянці печінки, схильність до закрепів і проносів.

Під час об'єктивного дослідження хворих часто спостерігають зниження маси тіла, субіктеричне забарвлення склер та шкіри, обкладеність язика. Пальпаторно визнача­ється болючість у верхньому відділі живота та ділянці печінки, яка зазвичай помірно збільшена й ущільнена. У верхній частині тулуба таких хворих виявляють зміни з боку дрібних судин у вигляді «зірочок» або «павуків». Ці розширення дрібних кро­воносних судин, так звані телеангіектазії, пов'язані з ураженням паренхіми печінки. Крім того, з'являються набряки, шкірний свербіж. Унаслідок зменшення виділення білірубіну в кишечник змінюється забарвлення калу — стає світлішим.

Лабораторні дослідження вказуть на розлади білкового обміну — знижується вміст білка в крові, збільшується рівень у-глобулінів. У більшості випадків пору­шується секреторна функція шлунка та підшлункової залози.

Зі старінням жовчний міхур набуває деяких морфофункціональних особливос­тей: знижується еластичність його стінок, атрофуються м'язи. Це призводить до иїї її ьіаення об'єму жовчного міхура у людей старшого віку до 80-90 мл проти 40-70 мл , м м ідей середнього віку. Виникає виражене порушення концентраційної функції міхура, помітно знижується його евакуаторно-моторна функція.

і (азначені вікові зміни сприяють частим захворюванням жовчного міхура у дю­ннії літнього та старечого віку. Найпоширенішим серед них є хронічний калькульоз­ний холецистит. Камені жовчного міхура виявляють на розтині в 50-80% померлих V 11 йому віці. Часто захворювання перебігає безсимптомно, виявляючись в основно­му диспептичними розладами: знижується апетит, з'являється гіркота в роті, нудо- ін, ('ілювання, відрижка, відчуття дискомфорту у верхньому відділі живота. Типові МШЙДИ печінкової коліки спостерігають відносно рідко. В більшості випадків хворі 1і Ф/ісаться на відчуття розпирання та легкий біль у правому підребер'ї та надче- |ІР|ГЇ, і) основному після порушення дієти. Зазвичай за тривалого перебігу калькуль- імікіі'О холециститу в патологічний процес залучаються печінка, підшлункова зало- лунок, кишечник, що зумовлює атиповість проявів захворювання.

Калькульозний холецистит у людей старших вікових груп часто ускладнюється шк у норкою міхурової протоки, яка може стати причиною водянки жовчного міху­рі) та його нагноєння. Камені жовчної протоки можуть бути причиною обтураційної ■і' і ні гяниці. Повторні спалахи запального процесу іноді закінчуються гангреною цинічного міхура з розвитком перитоніту.

Важливо пам'ятати, що навіть при таких важких станах прояви захворювання у людей літнього та старечого віку можуть бути виражені нечітко, що значно утруд­ним' їх діагностику. Локалізація й іррадіація болю нетипові, порівняно невелика їх І и ге н сивність, температурна реакція та зміни крові можуть не відповідати тяжкості

\ І її 'І.ІДНЄННЯ.

Іхтіологія та патогенез.

Усе сказане вище про етіологію та патогенез ГХ певною мірою стосується і XX, іімг і відповідними поправками, пов'язаними з вираженістю та тривалістю запаль­ник) процесу, ступенем порушення пасажу жовчі й індивідуальними особливостя­ми хворого. Найчастіше XX буває калькульозним. Особливою клінічною формою ні'мількульозного XX вважають постійне носійство сальмонел.

І Іатоморфологія.

І Іри XX жовчний міхур склерозований, деформований зі сполучнотканинними фощеннями. Гістологічно — атрофія слизової оболонки, гістіолімфоцитарна інфільтрація, склероз, часто петрифікація, можливі утворення аденом (передрак) та ' 'і і 'і ітерація просвіту.

Класифікація.

XX розподіляють на:

1. Хронічний калькульозний.

2. Хронічний некалькульозний.

П рактичне значення має поділ XX на первинний, рецидивний і ускладнений. І її рнинним називають холецистит, що виник без попереднього гострого нападу, ре­цидивним, коли в анамнезі наявні один і більше нападів, ускладненим, коли до про­месу в жовчному міхурі приєдналися:

1	2
Паравезикальний інфільтрат	конгломерат із запально змінених петель кишок, ДПК, шлунка і пасм великого чепця, спаяних між собою, що відмежовує запалений жовчний міхур і накопичений ексу­дат від вільної черевної порожнини
Паравезикальний абсцес	відмежоване скупчення гною навколо жовчного міхура
ПХЕС	комплекс патологічних процесів і станів, які виникли після холецистектомії і клінічно пов'язані з перенесеним раніше холециститом і проведеним оперативним втручанням