11 Початок литовського та польського володарювання на українських землях (сер. Хіv – XV ст.)

1. Внутрішнє становище Галицько-Волинської держави по смерті Юрія іі Болеслава

Запрошення на галицько-волинський стіл литовського князя Любарта

Після смертя князя Юрія ІІ Болеслава 1340 р. внутрішнє становище Галицько-Волинського князівства істотно погіршилося.

• Через відсутність спадкоємців із князівської родини тамтешні бояри почали шукати зверхника деінде.

• Вибір упав на литовського князя Любарта Ґедиміновича, який мав дружину з родини галицько-волинських князів і тому, як йому здавалося, мав законні права на ці землі.

• Історики оцінюють правління Любарта в галицько-волинських землях як період відновлення держави.

• Щоправда, свою владу Любарт зміг поширити лише на Волинь, яка була тоді фактично незалежною.

• Що ж до Галичини, то Любартова влада в ній була лише формальною.

• Реальним правителем у Галицькій землі був боярин Дмитро Дедько.

• Він володарював у Галичині впродовж 1340–1344 рр. від імені князя Любарта. Такий стан речей заповзявся змінити польський король, прагнучи приєднати Галицьку землю до своїх володінь.

Боротьба за Галицько-Волинську землю між литовським і польським володарями

• Претензії Польського королівства на землі Галичини не були новими. Так, польський корольКазимир ІІІ, року 1340 напав на Львів, тільки-но отримавши звістку про смерть князя Юрія.

• Справжня ж війна за землі Галичини розгорілася у 1349 р. 

• Тоді польський король за підтримки свого родича – короля угорського Лайоша (Людвіка) організував великий похід на Галицько-Волинську землю, захопив головні міста, крім Луцька, приєднав Галичину й частину Волині до Польської держави.

• Такий перебіг подій серйозно занепокоїв князя Любарта, і він пішов війною проти Казимира.

• Війна за Галицько-Волинську землю точилася із перемінним успіхом. Так, року 1352 польський та угорський королі повели військо на Белз, проте взяти його не змогли й мусили укласти мир.

• Наступного року Любарт Ґедимінович, його васали й союзники продовжили війну, здобули Галич та увійшли до Польщі. Трохи згодом поляки знову витіснили Любарта на Волинь.

• У 1366 р., під час нової війни, Белз витримав облогу польського війська, але сама війна складалася невдало для Любарта: його змусили залишити Галицьку землю, він утратив Володимир і значну частину Волині.

• У 1370 р. помер Казимир ІІІ, і польським королем став угорський король Людвік.

• Українські території, що їх відвойовував у Любарта Казимир, опинилися під владою Угорщини.

• Спершу землею управляв угорський урядовець, а з 1372 р.– родич угорського короля, силезький князь Владислав Опольський, який називав себе«господарем Руської землі, вічним дідичем і самодержцем» та карбував власні гроші.

• Тим часом Любарт не складав зброї і 1370 р. повернув собі Володимир. Наприкінці 1376 р. – на початку 1377 р. військо на чолі з Любартом Ґедиміновичем дійшло мало не до Кракова. На початку літа Владислав Опольський мусив тікати до Угорщини.

• У відповідь Людвік зібрав велику армію й рушив на Західну Волинь, оточивши Белз. Через 7 тижнів, восени 1377 р., Белзьку землю було приєднано до володінь Владислава Опольського.

Отже, багаторічна війна закінчилася тим, що Галичина із Белзькою землею та Холмщиною опинилася під владою ставленика угорського короля, Волинь – під владою литовської династії.