2. Основні риси праксеологічної теорії в туризмі

Туризмологічне знання було б неповним без осмислення туристичної практики. Даний напрямок забезпечує праксеологія (наукове осмислення практики) туризму. Вона покликана проаналізувати туристську діяльність з точки зору її практичних властивостей, з метою підвищення ефективності.

Праксеологічна концепція туристичної діяльності забезпечує підгрунтя для моделювання стратегічного розвитку туризму, розробки програм його ефективного функціонування та генеральних планів вдосконалення. Так «праксеологічно забарвленими» в туризмі є теоретичні аспекти менеджменту та маркетингу. Як комплексна дисципліна, праксеологія туризму синтезує дані різних наук (економіки, організації, управління, інформатизації тощо), переймається питаннями дослідження практичного досвіду в рамках конкретного виду діяльності. Серед них особливе місце належить узагальненню методик проектування туристських заходів, принципів розробки стратегічних і тактичних програм та планів розвитку туризму, механізмів їх реалізації, здійснення реформ, експериментів тощо.

3. Теоретичні засади технології туризму.

Технологія - це сукупність виробничих методів і процесів в окремій галузі виробництва (турбізнес). Покращений кожної ланки технологічного процесу веде до позитивних змін якості, швидкості і вартості, тим самим влеяя на суспільство і економіку країни.

Технологія туризму розглядається як:

-важливий механізм управління туристичною індустрією;

-практичне використання наук про туризм;

-мистецтво надання послуг гостинності. Технологія галузі туристичної галузі -сукупність знань про методи, засоби і раціональні прийоми у певній сфері діяльності, науки або виробництва, що забезпечує одержання кінцевого продукту. Важливі такі галузі: технологія туристичної галузі, технологія готельної справи,технологія ресторанної справи.

Понятійно-термінологічний апарат технології туризму вивчає такі терміни: технологія туристичної діяльності; інноваційні технології; технологія розвитку; теорія перетворень; технологія надання туристичних послуг; технологія надання готельних послуг.

4. Інститут гостинності – основні поняття та технологічні концепції.

Гостинність — це комплексна послуга, що характеризу-ється споживчими властивостями і зумовлює необхідність створення позитивного іміджу підприємства. Позитивна оцінка готельного підприємства є проявом вторинного попиту на послуги, ознакою раціонального підходу до організації та управління виробничим процесом. Створення позитивного іміджу у сфері гостинності необхідно вирішувати шляхом всебічного використання ресурсів гостинності, забезпечення високої якості послуг, вироблення стратегії і концепції гос-тинності.

Модель гостинності відображає призначення створюваної організації, її філософську концепцію, визначає пріоритети, цінності й принципи, згідно з якими організація здійснюва-тиме свою діяльність. У готельному бізнесі модель гостинності асоціюється з можливістю організації швидко реагувати на зміни як внутрішнього так і зовнішнього середовища, ви-значати суть існування та суттєві відмінності від інших орга-нізацій.

Модель гостинності включає чотири основні концепції: гуманітарну, технологічну, функціональну і комерційну.

Гуманітарна концепція включає вироблення позитивного іміджу готелю на морально-етичному рівні, створення емоційного задоволення клієнта від спілкування з персоналом підприємства. В цьому випадку споживчі властивості готель-них послуг пов’язуються із вмінням персоналу проявити повагу, уважне ставлення, компетентність, загалом створення гармонійного комплексного позитивного іміджу готельного продукту. Технологічна концепція гостинності охоплює процес реалізації гуманітарних принципів обслуговування у поєднанні з комплексом особистих і професійно-кваліфікаційних характеристик обслуговуючого персоналу, матеріально-тех-нічною базою готелю, архітектурно-планувальними особли-востями споруди, забезпечення закладу розміщення інформаційними комунікаціями та інформаційною базою даних. Технологія — забезпечує взаємозв’язок і відображає ефективність процесів організації та управління готельним під-приємством.

Функціональна концепція характеризує ефективність організації управління процесом обслуговування. Якість обслуговування визначається раціональністю побудови організа-ційної структури та реалізації принципів управління. Комерційна концепція пов’язується з отриманням доходів підприємством, визначається стратегією підприємства, побудованій на диверсифікації, інформатизації, екологізації середовища гостинності.

5.Екскурсологія як туризмологічна наука.

Складовою частиною туризмології в умовах формування новітньої концепції туристичної науки виступає екскурсологія. Екскурсологія як наука переживає стадію розробки основних її положень, з'ясування свого наукового змісту. Необхідність її наукового самовизначення незаперечна.

До числа першочергових екскурсологічних завдань відносяться:

- необхідність дослідження історичних етапів розвитку екскурсійної справи;

- потреба наукового осмислення екскурсології як феномена світоглядницької культури людини;

- забезпечення наукового підходу до практичних форм та методів впровадження екскурсійної діяльності суб'єктами туристичного обслуговування;

- потреба вивчення, узагальнення та впровадження досвіду екскурсійної справи зарубіжних країн;

- необхідність науково-практичного прогнозування шляхів розвитку екскурсійної справи, посилення її подальшої ролі в складовій туристичного продукту.

Екскурсологія розглядає історію становлення та розвитку екскурсійної справи, виділяє її окремі етапи, зародження та діяльність різних шкіл та напрямів, сутності екскурсії, опрацювання питань екскурсійної методики, розробки екскурсійної тематики та підготовки кадрів екскурсійної галузі.

Екскурсологія є комплексним поняттям, що інтегрує теорію, методологію і методику екскурсійної діяльності та історію екскурсійної справи.

Екскурсологія вивчає історичні процеси розвитку екскурсійної справи, і і «філософію» теорію і методику екскурсійної роботи, підготовку кваліфікованих фахівців екскурсійної сфери.

Найважливішими функціями екскурсології є науково-методична, місія якої заключається в оптимально-раціональному формуванні екскурсійного продукту; просвітницька - поширення відомостей і знань в галузі науки, культури, освіти; виховна - виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю, його історії та культури; емоційно-естетична функція.

6.Соціологія туризму.

Поява пов'язана з тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багатокомплексний за своєю природою тип діяльності. Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму, який повинен базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку; як специфічного засобу формування особистості; як механізму комунікації. 

Соціологія як наука , займається зв’язками між людиною та суспільством.

Предметом є як окремі особи, так і суспільні групи.

Соціологія туризму як науковий напрям , виник у 70-і роки ХХ ст.

Проблематика соціології туризму:

1)самі туристи, їхні мотиви та причини перебування,

2)вивчення туристичних процесів та вивчення туризму як системи,

3)соціальні відносини між туристами та мешканцями, туристами та туристами, туристами та організаторами туризму.

Соціологів цікавлять такі моменти:1)суспільні знання,які появляються під час подорожей,

2)поведінка в туристичних групах,3)формування особистості під час подорожі.

При цьому ,соціологи туризму використовують такі різні методи:1)статистичні методи обліку, 2)методи анкетування ,3)інтерв’ю .

Соціологія туризму тісно співпрацює з дисциплінами економічного та географічного напрямків в туризмі .Соціологія туризму орієнтована на вирішення питань:

1)організації туристичного руху,2)проведення маркетингової політики,3)розроблення рекомендацій до створення інноваційних туристичних продуктів.