13. Педагогіка туризму.

Педагогіка туризму - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості у контексті гуманітарно-соціальних функцій туризму.

Предмет педагогіки туризму - особлива сфера суспільної свідомості з виховання (складовими частинами якої є освіта і навчання) людини під час перебування її в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях на іншій території та виховання професіонала для туризму.

Педагогіка туризму досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки особистості до життєтворчості в інокультурі, розкриває сутність, закономірності, тенденції та перспективи цієї підготовки, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Педагогіка туризму ґрунтується на загальній педагогіці, теорії виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина у будь-якому віці здійснює подорожі, стає туристом. У ході подорожей відбувається формування духовних і фізичних якостей. Існують чинники ,що формують особистість туриста та впливають на розумові та фізичні сили, основи світогляду, переконання, моральні почуття, риси характеру, потреби, інтереси, уподобання тощо.

Педагогіка туризму досліджує те, на яких загальнопедагогічних засадах, основах галузевої педагогіки, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання туристів різних вікових груп, підготовку кадрів в освітніх закладах, туристського спрямування.

Методологічні функції педагогіки туризму:

виховна - формування відчуття колективізму, моральних та етичних цінностей, розвиток умінь діалогічної взаємодії;

освітня - отримання, поповнення та закріплення знань з історії, культурології, рекреалогії, природознавства тощо;

оздоровча - дотримання оптимального режиму фізичних навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни, розвиток адаптивних можливостей.

14.Європейський досвід освітньої підготовки професіоналів.

Великобританія. Підготовка йде на 2 рівнях:

1. Коледжі – забезпечують базові знання,

2. Університети – здійснюють підготовку на 5 рівнях (Бормудський університет)

- Вступний – підготовка вузьких спеціалістів (екскурсоводи, агенти з туризму, агенти з продажу авіаквитків, агенти системи бронювання)

- Основний – базова підготовка (обслуговування подорожей).

- Рівень здобуття диплома провищу освіту (обслуговування в готелях; туристичних подорожах). Тривалість навчання – від кількох місяців до 4 років.

- Ступеневий – підготовка бакалаврів та магістрів (менеджмент туризму, менеджмент готельної справи, менеджмент обслуговування подорожей)

- Післядипломний.

Значна увага приділяється практиці. У штат профільних університетів з туризму зараховують лише професіоналів у сфері туризму.

Швейцарія. Наявність старовинних традицій підготовки фахівців сфери готельного менеджменту. Підготовка здійснюється на базі приватних навчальних закладів (Лозанський університет). Тривалість навчання – від кількох місяців до 3 років.

Особливість підготовки – тісно зв’язана з конкретними готелями або мережами готелів; велика увага приділяється практиці (60% навчання); навчання лише після 1 року стажування у готелі. Пріоритет покладається на розвиток лідерських якостей і вміння працювати в команді.

Франція. Наявність давніх традицій у підготовці фахівців за напрямами: менеджмент туризму, менеджмент готельного бізнесу. Підготовка відбувається на 2 рівнях: готельні школи (коледжі), профільні вузи (Анджи). Значна увага приділяється гуманітарним аспектам обслуговування. Значну підтримку у розвитку ступеневої освіти надають наукові центри (Париж, Ліон).

Польща. Підготовка фахівців з туризму здійснюється у класичних університетах на географічних і економічних факультетах; в інститутах фізичного виховання за напрямом рекреація та туризм; певних профільних інститутах. Добре розвинута післядипломна освіта.