61. Ііі універсал центральної ради. Проголошення України Народною Республікою ііі універсал Центральної Ради

Анулювавши «Інструкцію» вже не існуючого Т. У., Центральна Рада проголосила 7 листопада 1917 р. ІІІ-й Універсал, в якому: Проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) як  автономної  одиниці  Російської Республіки; Визначалися межі України (9 губерній), а також ставилося питання про необхідність приєднання деяких неукраїнських районів (губерній), заселених здебільшого українцями; Оголошувалися основні принципи політики ЦР: скасування приватної власності на землю; 8-годинний робочий день; гарантування прав і свобод, отриманих в ході революції; контроль над виробництвом; реформа судівництва; скасування смертної кари і амністія політв'язням; національно-персональна автономія для неукраїнців; негайний початок мирних переговорів. Ці принципи політики УЦР, безсумнівно, відтворювали настрої більшості населення України. Генеральний Секретаріат проголошенням 3-го Універсалу ставав незалежним урядом. Окремим секретарствам Генерального Секретаріату було приписано: здійснювати контроль над виробництвом і розподілом продукції; проробити заходи з упорядкування судівництва та закріплення прав місцевого самоврядування; підготувати законопроект про національно-персональну автономію.Визначено термін виборів до Українських установчих зборів-27.12.1917 та день їх скликання - 9.1.1918. Затверджений на засіданні Малої Ради. Значення III Універсалу. Проголошення Української Народної Республіки — важливий етап в розвитку Української народно-демократичної революції та у відродженні української державності . Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за старим правописом: Українська Народня Республіка; УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, заселених українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі зМихайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицькогожовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись насоціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917–1920 років. В 1921 році територія республіки була поділена між Польщею з одного боку УРСР і Радянською Росією з другого. Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні.