Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OBZhD_shpori.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
266 Кб
Скачать
☆
  1. Основні фактори виробничого середовища

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних. Праця як процес являє собою єдність трьох складників: самої праці як доцільної діяльності; предмета праці (того, на що спрямована праця); знарядь праці (речі або комплексу речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці). Зміст праці зумовлюється технікою, технологією, організацією виробництва і виробничим середовищем, тобто рівним розвитку продуктивних сил суспільства. Виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продукти праці, умови праці). Під терміном «виробниче середовище», який надто активно використовується на Заході, мається на увазі більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, він включає й організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з використанням економічних стимулів. Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості праці — фактори трудового процесу і фактори умов праці. Фактори важкості праці визначаються: особливостями трудового процесу; умовами виробничого середовища. Чинники трудового процесу показують навантаження на м’язову і нервову системи; співвідношення між динамічними і статистичними навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надходить та переробляється; монотонність; робочу позу і змінність роботи. Фактори умов праці включають певну сукупність санітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи. Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва: фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу); нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання); робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва); монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів); температура, вологість, теплове випромінювання; забруднення повітря; виробничий шум; вібрація, обертання, поштовхи; освітленість у робочій зоні. Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища і характеру праці.

  1. Мікроклімат робочої зони. 

0,5 0C).Нормальне теплове самопочуття (комфортні умови), відповідні до даного виду роботи, забезпечуються при дотриманні теплового балансу, внаслідок чого температура внутрішніх органів людини залишається постійної й рівної ~ 36,6 0C (  Загальне рівняння теплового балансу організму людину:  S = Q - (7+ Q + Q + Q + Q + Q + Q), (2)  де S - надлишок (недолік) тепла в організмі, самопочуття людини.  При: S > 0, надлишок тепла, перегрівши організму  Тепловий дискомфорт  S < 0, недолік тепла, переохолодження організму  S = 0, теплова рівновага, оптимальні умови тепловий комфорт .  При зміні температури повітря, швидкості його руху й вологості, при наявності поблизу людини нагрітих поверхонь, в умовах фізичної роботи і т.д. ці співвідношення суттєво змінюються.  Значне відхилення метеорологічних умов робочої зони від оптимальних може бути причиною ряду фізіологічних порушень, в організмі працюючих, привести до різкого зниження працездатності й навіть до професійних захворювань.  Численними дослідженнями встановлений негативний однозначний вплив несприятливих метеорологічних умов (дискомфортний мікроклімат) на безпеку життєдіяльності людину в процесі праці.  Якщо вага й напруженість праці незмінні, а температура навколишнього середовища становить 30 0С, тобто на 10 0С вище оптимальної, то продуктивність праці на початку зміни на 20 - 25 %, а наприкінці її на 40 - 50 % нижче продуктивності при оптимальній температурі (20 0С). Найбільше сильно несприятливі умови мікроклімату позначаються на людях старше 45 років, тобто на робітників, що мають високу кваліфікацію, що й приносять виробництву більшу користь.  Дія окремих факторів мікроклімату може бути антагоністичним (коли дія одного фактора послабляється дією іншого) або синергитичні (коли дія одного фактора підсилюється дією іншого). Наприклад, підвищення швидкості руху повітря послабляє дія підвищеної температури й, навпаки, підсилює дія на організм зниженої температури. Підвищення вологості збільшує несприятливий вплив як підвищеної, так і зниженої температури.  У самому загальному виді дія метеоумов на організм людини можна охарактеризувати в такий спосіб:  • температура повітря дуже впливає на самопочуття людини й продуктивність праці.  • висока температура повітря (30 - 35 0С) у виробничих приміщеннях при збереженні інших параметрів викликає швидку стомлюваність працюючого, перегрівши організму й велике потовиділення.  У важких випадках наступає тепловий, а при роботі на відкритім повітрі - сонячний удар. Можлива судорожна хвороба, що є наслідком порушення водно-сольового балансу, що й характеризується слабістю, головним болем, різкими судорогами переважно в кінцівках.  Інтенсивне потовиділення ( до 6 - 10 л за зміну) при роботі в умовах впливу високої температури повітря (гарячі цехи) приводить до зневоднювання організму, втраті мінеральних солей і водорозчинних вітамінів (С, В1, В2). При важкій роботі в умовах високої температури може виділитися з потім до 50 - 60 г солі - NaСl замість 10 г у нормальних умовах (усього в організмі близько 140 г NaСl).  Тривалий і сильний вплив низьких температур може викликати різні несприятливі зміни в організмі людини. Місцеве й загальне охолодження організму є причиною багатьох захворювань: міозитів, невритів, радикулітів і ін., а також простудних захворювань. Будь-який ступінь охолодження характеризується зниженням частоти серцевих скорочень і розвитком процесів гальмування в корі головного мозку, що веде до зниження працездатності. При переохолодженні тіла до +24 0С наступає смерть.  Вологість дуже впливає на організм людини, на терморегуляцію.  Надлишкова вологість (більш 80 %) утрудняє випар вологи з поверхні шкіри. Це може привести до погіршення стану й зниженню працездатності людину. Підвищена вологість повітря (більш 75...85 %) у комбінації з низькими температурами виявляє значна охолодна дія, а в комбінації з високими - сприяє перегріванню організму.  Знижена відносна вологість менш 18 % (20 %) також несприятлива для людини, тому що приводить до висихання слизуватих оболонок і зниженню захисної діяльності верхніх дихальних шляхів.  Швидкість (рухливість) повітря на робочих місцях у виробничих приміщеннях має велике значення для створення сприятливих умов праці. Треба відзначити, що організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,15 м/с. Причому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36 0С, організм людини відчуває освіжаюча дія, а при температурах вище 40 0С вони діють угнітаюче.  У зимовий час швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,2...0,5 м/с, а влітку - 0,2...1,0 м/с.  У гарячих цехах допускається збільшення швидкості обдува робітників (повітряне душування) до 3,5 м/с. Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає звичайно при атмосферному тиску, близькому до тиску над рівнем моря, рівним 1000 гПа.  Однак у ряді випадків атмосферний тиск як професійний фактор може зустрічатися у вигляді двох основних форм: підвищеного й зниженого атмосферного тиску.  Організм людини зустрічається з умовами підвищеного тиску газового середовища в процесі водолазних спусків і кесонних робіт (будівельні роботи при спорудженні опор мостів, фундаментів гідротехнічних споруджень, при проходці стовбурів шахт, у портовім і доковім будівництві).  Від величини барометричного тиску залежить парціальний тиск кисню й азоту повітря, а, отже, і процес подиху. 

Під час виконання трудових обов'язків на людський організм, на інтенсивність витрат енергії впливають не лише зміст і характер праці та її інтенсивність, але й навколишнє повітряне середовище, зокрема параметри мікроклімату (метеорологічних умов).

Мікрокліматом називають стан повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування та на постійних робочих місцях.

температура повітря

відносна вологість повітря, %

рухливість повітря, м/с

теплове випромінювання, Вт/м

Всі ці параметри нормуються залежно:

* від теплових характеристик виробничого приміщення;

* від категорії робіт за важкістю; періоду року (холодний, теплий). Розрізняють оптимальні (комфортні) і допустимі мікроклі­матичні умови

Оптимальні мікрокліматичні умови — умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови - умови, які за три­валого і систематичного впливу на людину можуть викли­кати напружену роботу механізму, терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних можливостей організму лю­дини, а також не призводять дискомфортного відчуття.

Температура повітря визначає характер теплообміну тіла людини з оточуючим середовищем. Здатність людського ор­ганізму підтримувати постійну температуру в межах +36,7 °С зумовлена його терморегулятивною діяльністю.

За температури навколишнього повітря більше +38 °С з'яв­ляється загальна втома, знижується продуктивність праці, по­гіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму До захворювань. Під час виконання важкої фізичної роботи у приміщенні з температурою понад +30 °С людина протягом] зміни втрачає 10...12 літрів вологи, що становить 10% маси тіла людини і є небезпечним, оскільки з потом виділяються] вітаміни, настає дегідратація - зневоднення. Плазма крові втрачає здатність утримувати воду. Тому рекомендують пити підсолену воду.

За зниженої температури звужуються судини м'язів та шкіри. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають су­динні розлади капілярів та дрібних артерій, виникає припух­лість, шкіра синіє та свербить. Зниження температури тіла до 4-35 °С викликає больові відчуття, за температури +27 °С настає втрата свідомості, за темпе­ратури охолодженого тіла ниж­че +27 °С настає смерть.

Порушення теплового балансу призводить до підвищення тем­ператури тіла, а у важких випад­ках може настати тепловий удар. Існують нормовані оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, встановлені залеж­но від категорії важкості робіт, періоду року.

Холодним періодом року вва­жається період, коли середньо­добова температура на відкрито­му повітрі нижча за +10 °С.

Теплим періодом ропу вважа­ється період, коли середньодо­бова температура зовні примі­щення становить + 10 °С і вище.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]