5. Фінансова система та фінансова політика України у хх ст.

Із січня 1919 р. В Україні почався радянський період, за якого істотні зміни відбулися у всіх сферах життєдіяльності суспільства, - економічній, бюджетній, податковій, банківській, кредитній, правовій, соціальній, культурній тощо.

Радикальні зміни, що були запроваджені більшовицькою владою у економічній та фінансовій сферах на першому етапі розбудови нової держави:націоналізація банків,націоналізація промислових підприємств,націоналізація торгівлі,встановлення робочого контролю у всіх сферах,ліквідація приватної власності на землю та її націоналізація,аналювання внутрішніх та зовнішніх боргів Росії,централізований розподіл продуктів та товарів.

Головні завдання у сфері фінансів в післяреволюційний період:проведення єдиної суворо визначеної фінансової політики з обов язковим виконанням розпоряджень зверху донизу,введення контрибуції як форми оподаткування для заможних верств населення,заміна старших грошових знаків новими,облік багатьох верств населення.

Більшовицький режим проводив в Україні сувору економічну політику під назвою «воєнного комунізму». Важлива роль у формуванні цієї економічної політики в цілому належала організації продовольчої справи, введенню продрозверстки. Одним з перших законодавчих актів Уряду УСРР було проголошення 26 січня 1919 р. Державної монополії на хліб, цукор, сіль. Введено також в дію Декрет від 5 лютого 1919 р. «Про вилучення хлібних лишків». Одночасно встановлювалися тверді ціни заготівлі та продажу цих продуктів.

Основні напрями політики «воєнного комунізму»:централізація управління промисловістю,проведення націоналізації малих та середніх підприємств,встановлення трудової повинності,заборона приватної торгівлі хлібом та товарами широкого вжитку,введення продовольчої розверстки та карткової системи.

Політика «воєнного комунізму», яка історично була першою формою політики командно-адміністративної системи, призвела більшовицьку Росію, а отже, і Україну до катастрофи. Невдоволення широких верств населення країни, особливо сільського, економічною політикою більшовиків і примусило В.І. Леніна визнати повний крах політики «воєнного комунізму» і перейти до нової економічної політики (НЕПу).

Завдання фінансової політики в період НЕПу:упорядкування бюджету,збільшення прибутків підприємств,доходів населення,проведення грошової реформи,збільшення продуктивності праці в с/г та промисловості.

Запровадження НЕПу повинно було врятувати економіку країни від повного розвалу. Головна увага в новій економічній політиці приділялася заходам щодо піднесення продуктивності сільського господарства на основі заінтересованості селянина в своїй праці. З цією метою в країні запроваджувався натуральний податок, значно менший від продрозверстки, розміри якого доводилися до селянина навесні (перед посівною), хоча ці розміри протягом року могли збільшуватися.

Податкова політика в часи НЕПу:жорстка централізація податкової справи,заміна продрозверстки продподатком,гнучкість податкового законодавства,жорсткий контроль за сплатою податків для приватного сектора.

У 1922-1924 рр. була проведена грошова реформа. Початком грошової реформи був випуск у жовтні 1922 р. червонців як стабільної валюти СРСР.

Українська СРР, увійшовши до складу Радянського Союзу (30 грудня 1922 р.), остаточно втратила та формальні ознаки незалежності, якими вона нібито користувалася після її утворення. Запровадження необмеженої системи централізації в управлінні господарством, загальне (всесоюзне) функціонування транспортних засобів, фінансової системи, органів обліку матеріальних ресурсів – все це надавало економіці України колоніального характеру. Вже в другій половині 20-х років (1924-1927 рр.) до загальносоюзного бюджету відраховувалося на 20% українського капіталу більше, ніж за часів Російської імперії.

Під час першої п’ятирічки 1928-1932 рр. виникла велика диспропорція між фінансуванням капітальних витрат і матеріальних зобов’язань, помилки в проведенні кредитної реформи призвели до вітчизняної емісії грошей, які обезцінювались. Спіраль інфляції набирала обертів, ціни на товари зросли в 12-15 разів.

Головні завдання першого п’ятирічного плану 1928-1932 рр. у економічній та фінансових сферах:формування нової системи управління,у тому числі управління фінансами,проведення індустріалізації,здійснення колективізації с/г,розбудова адміністративної моделі фінансових відносин.

Готівкових грошей сільське населення України не мало, крім облігацій державної позики. Міське населення постачалось за карточками.

Для потреб першої п’ятирічки держава позичила у свого народу (внутрішня позика) протягом 1928-1932 рр. 13,5 млрд. крб.

В Україні у роки першої п’ятирічки панував голод. Під час голодомору 1932-1933 рр. в Україні померло 8 млн. чол.

В червні 1941 р. розпочалася Велика вітчизняна війна. За чотири місяці майже вся Україна було окупована німецькими військами. До грудня 1941 р. німці контролювали територію Радянського Союзу, на якій проживало 42% населення, і велику частину його економічного потенціалу.

Населення окупованих регіонів користувалось радянськими грішми і окупаційними німецькими марками 1 марка = 1 червонцю. Для підриву економіки фашисти пускали в обіг великі суми грошей, які обезцінювались, різко зростали ціни на продукти і товари першої необхідності. Німці також випускали фальшиві радянські гроші. Грошова маса, порівнюючи з 1940 р., зросла в чотири рази.

З початком Великої вітчизняної війни економіка країни була відразу переорієнтована на воєнні потреби. Водночас зросли податки з населення (до 14% бюджетного значення). Було введено воєнний податок (стягувався до 1946 р.), податок на неодружених та незаміжних, а з 1944 р. до сплати залучалися і малосімейні, що мали одну чи дві дитини. Були також підвищені ставки сільськогосподарського податку.

На окупованій території України німецькі окупанти встановили 25 видів грошових податків, серед яких податок з обігу, прибутковий, податок зі спадщини. Крім того, було введено безліч місцевих податків.

Протягом Великої вітчизняної війни на плечі населення впало 47 млрд. крб. державної внутрішньої позики.

У період Великої Вітчизняної війни Україна зазнала величезних втрат. Німецькі окупанти повністю зруйнували металургійні, машинобудівні і хімічні заводи Донбасу, Придніпров’я, були затоплені шахти і рудники. Знищено понад 16 тис. промислових підприємств, зруйновано 714 великих і малих міст та 28 тис. сіл, внаслідок чого безпритульними лишилось 10 млн. осіб. За часи окупації загинуло 5,3 млн. чол., а 2,3 млн. українців було вивезено для примусової роботи. Загальні збитки, завдані Україні та її економіці, становили 40% (прямі збитки – 285 млрд. крб.).

Після визволення України від німецьких окупантів одразу розпочалася відбудова господарства, міст і сіл республіки. Із 75 млрд. крб. відпущених урядом СРСР під час війни на відбудову народного господарства регіонів,визволених від фашистської окупації, 17,28 млрд. крб. призначалися для відновлення економіки України. З усіх капіталовкладень, виділених протягом 1943-1945 рр. для вугільної промисловості європейської частини СРСР, близько 72% було направлено на відбудову Донбасу. Бюджетні асигнування на відродження металургії Півдня становили близько 40% всіх капіталовкладень у чорну металургію СРСР.

Новий п’ятирічний план 1946-1950 рр.:збільшення темпів зростання національного доходу,збільшення продуктивності праці,збільшення доходів бюджету,проведення грошової реформи.

Періоди розвитку економіки СРСР у післявоєнні роки

Період піднесення 1950-1970 рр.:приріст с/г продукції,забезпечення сімей окремими квартирами,підвищення рівня народної освіти,збільшення обсягів видобутку нафти і газу,морський транспорт по тоннажу вийшов на 5 місце у світі,реконструкція залізниць,перехід на електровозну та тепловозну тягу,значні темпи зростання науково-технічного прогресу,активні наукові відкриття.

Період застою 1971-1985 рр.:здійснювалось грандіозне будівництво,простежується зниження активного науково технічного процесу,зношеність обладнання підприємств привело до зниження якості продукції,надпотужні вклади у військовий комплекс,низька зарплата трудящих,зниження темпів в-ва за всіма показниками народного господарства.

Період кризи 1985-1991 рр.:мілітаризація економіки,гонка озброєння,затяжна війна в Авганістані,зростання недовіри до влади,дефіцит матеріальних,фінансових та трудових ресурсів,неефективність розвитку аграрного сектора економіки,розвал економіки,крах фінансової системи,падіння духовності,моральності,у країні настала економічна,ідеологічна та політична криза,розпад держав СРСР.

Розпад Радянського Союзу, прийняття Верховною радою України в липні 1991 р. Декларації про державний суверенітет та проголошення в серпні 1991 р. України незалежною демократичною державою відкрили нову сторінку в її розвитку.

Найважливішим завданням, що постало перед Президентом та урядом незалежної України було забезпечення українському народові нормальних умов життя, піднесення його добробуту. Для цього необхідно було здійснити перехід від командної до ринкової економіки, а також значні зміни у бюджетній, податковій, банківській, кредитній, грошовій та інших сферах.

З 2 по 16 вересня 1996 р. в Україні була проведена грошова реформа. Національною валютою стає гривня і сота її частина – копійка. 1000000 крб. обмінювалось на 1 гривню.