4. Фінанси України у хvіі-хіх ст.

У 1796 р. на території колишньої Гетьманщини Росія утворила Малоросійську губернію. Поступово українські землі потрапляли під владу Росії і вже наприкінці ХVІІІ ст. більшість українських земель увійшли до складу Російської імперії. Внаслідок цього українці були позбавлені будь-якої можливості творити свою долю. Це поширювалося на всі сфери господарського життя зокрема на фінансово-кредитні відносини.

Монопольним правом на регулювання фінансових потоків на території всієї новоствореної держави володів царський уряд на чолі з самодержавцем. Тому будь-яка економічна реформа, яку здійснював російський уряд, поширювалося безпосередньо на ту територію українських земель, що перебувала в складі Російської імперії. Така ситуація тривала до Першої світової війни. Поза російським кордоном залишилися тільки західні землі – Галичина, Буковина й Закарпаття, що належали монархії Гасбургів.

Податки, що справлялися на території українських земель за часів Петра І:прямі податки:рекрутські,драгунські,корабельні;непрямі податки:борошно-мельний,із торгів і лавок,із ласощів і прянощів,із бань,обрядовий,із бороди,із судів,трубний.

Видатки державної казни за часів правління Петра І:на утримання царя та його двору,на утримання різних родів військ,будівництво флоту,будівництво доріг,міст,ведення війн,на утримання навчальних закладів,на утримання відомств та посольств.

Петро І є засновником системи колегій як структур управління державними справами. Ним були створені камер-колегія (орган управління, який відповідав за надходження грошових коштів до державної казни) та штатс-контор-колегія (орган управління, що відповідав за здійснення видатків з державної казни).

Петро І ввійшов в історію російської держави як великий реформатор. За його правління значних змін зазнала фінансова система в державі, проведена податкова реформа, здійснений новий територіально-адміністративний поділ.

Державна казна за часів правління Катерини ІІ:доходи:подушна подать,непрямі податки;видатки:на армію та державний апарат,утримання двору,освіта,благодійність.

У 1769 р. Вперше в історії Росії було введено паперові асигнації. У 1775 р. У губернських містах було створено казенні палати для збору та зберігання грошових коштів, призначених для державної казни. Крім того, було введено посаду казначея як хранителя державних грошей та інших цінностей.

У Росії регулярне складання державного бюджету почалося з 1803 р. На початку ХІХ ст. стан державних фінансів був нестабільним. Державні видатки щорічно в середньому на третину перевищували державні доходи. Джерелом покриття бюджетного дефіциту були емісія грошей та позики державних кредитних установ.

Бюджетне право Росії базувалося на двох основних принципах – секретність і безконтрольність, що породжувало неефективне використання державних коштів. До 1862 р. Державний бюджет не публікувався і затверджувався царем у секретному порядку.

За часів правління Олександра І міністром фінансів С.Ю. вітте були проведені радикальні бюджетна та грошова реформи.

Основні напрями бюджетної реформи С.Ю. Вітте:запровадження правил про складання,затвердження та виконання державного розпису;усі доходи та видатки,за винятком спеціально визначених,повинні були включатися до державного розпису,усі державні доходи повинні були акумулюватися в касах міністерства фінансів,казначейські установи мають здійснювати фінансування усіх видів видатків відповідно до встановленого порядку,забезпечення цільового використання асигнованих коштів відповідно до затверджених кошторисів.