10. Популяції та показники, що їх характеризують.

Термін „популяція‖ у 1905 р був запозичений з демографії В.Іогансеном. Популяція – це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну виокремлену територію, функціонуючи і розвиваючись в одному або у багатьох біоценозах. Популяція – форма існування виду в природі. Розрізняють дві групи кількісних показників (характеристик) популяцій: статичні та динамічні.

Статичні показники популяції характеризують стан популяції на даний момент часу. До статичних показників популяцій відносяться їх чисельність, щільність та показники структури. Чисельність – це поголів’я тварин чи кількість рослин у межах певної просторової одиниці – ареалу, басейну річки, акваторії моря, області, району і т.д. Щільність – кількість особин, що припадають на одиницю площі чи об’єму. Показники структури: статевої – відображають співвідношення статей, вікової – співвідношення кількості особин різного віку в популяції, просторової – закономірне розміщення особин даної популяції в просторі, ієрархічної – співвідношення особини, що відрізняються ступеню домінантності та функціональними обов'язками.

Динамічні показники характеризують процеси, що відбуваються в популяції за певний проміжок

11. Біоценози, їх структура та функціонування (ланцюги живлення, екологічні піраміди).

Термін „біоценоз” запропоновано німецьким ученим К.Мебіусом у 1877 р. Біоценоз – це сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які заселяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними стосунками між собою і пристосованістю до навколишнього середовища. Іншими словами біоценоз – це стійка система сумісно існуючої біоти (автотрофних і гетеротрофних організмів). Складовими біоценозу є фітоценоз, зооценоз, мікоценоз (сукупність грибів) і мікробіоценоз (сукупність мікроорганізмів).

Структура біоценозу.

Вертикальна структура біоценозів пов’язана з явищем ярусності. Ярусність – розчленування фітоценозів (рослинного покриву) на структурні або функціональні горизонти (шари, яруси.

Виділяють яруси: крон дерев, чагарниковий (підліску), трав’яний, приземний (мохів і лишайників). Горизонтальна структура або мозаїчність біоценозу пов’язана передусім з різнорідністю земної поверхні і пов’язана з угрупуваннями видів у межах окремих однорідних ділянок середовища у межах біотопу.

Функціонування біоценозу.

Будь-яке угрупування живих організмів можна представити у вигляді кормової мережі, яка є сукупністю всіх трофічних зв’язків (ланцюгів живлення) між видами, що входять до складу цього угрупування.

Ланцюги живлення, або харчові ланцюги, якими постійно перебігає енергія, прямо чи опосередковано об’єднують всі організми в єдиний комплекс. Кожна ланка харчового ланцюга називається трофічним рівнем.

Перший трофічний рівень представлений продуцентами, або автотрофами – зеленими рослинами, які здатні використовуючи сонячне проміння і синтезувати із низькоенергетичних мінеральних (неорганічних) сполук високоенергетичні органічні сполуки.

Крім продуцентів до складу біоценозу входять гетеротрофи – організми, які використовують для споживання (харчування) готові органічні речовини. Вони складають наступні трофічні рівні і представлені консументами (організми, що не здатні будувати своє тіло із неорганічних речовин і потербують готову органічну їжу; представлені різноманітними тваринами) та деструкторами або редуцентами (організми, що використовують як їжу органічну речовину і здійснюють її мінералізацію – руйнування до відносно простих неорганічних сполук).

Другий трофічний рівень утворюють травоїдні тварини, яких називають первинними консументами. М’ясоїдні тварини, які живляться травоїдними, називають вторинними консументами, або первинними хижаками – вони перебувають на третьому трофічному рівні.