2. Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток пр-комунікацій.

3. Паблік рилейшнз в економічному житті сша хх ст.

урхливий розвиток ПР у комерційній сфері на початку 20 ст. був зумовлений загостренням стосунків між бізнесом і громадськістю. Багато в чому тут допомагали журналісти, які в той час здобули назву «розкопувачі бруду». Ця діяльність згодом трансформувалася у журналістські розслідування. Реакція бізнесу не примусила чекати не себе: вже з кінця 19 ст. стали активно обговорюватися поправки до Конституції США, що гарантували недоторканість приватного життя і неприпустимість розголошення приватної інформації. На бік даної інформаційної кампанії навіть були залучені члени Верховного суду. В результаті тривалої боротьби було у 1974 прийнято закон про недоторканість приватного життя.  Зазнавши невдачі у намаганні змінити ситуацію рекламними методами, бізнес переключився на ПР. корпорації стали наймати провідних фахівців у галузі для нормалізації стосунків зі ЗМІ і різними категоріями населення, в першу чергу з реальними і потенційними клієнтами. З 1902 р. рекламний відділ Chicago Edison Company проводив роботу з інформування громадськості про діяльність компанії; з 1903 р. – випуск корпоративного видання «The Electric City». У 1907 р. активну діяльність у сфері пабліситі і реклами починає «AT&T», якою керував Д. Елсворт.  У 1908 р. Пенсильванська залізнична компанія залучила до співпраці Айві Лі; інші залізничні компанії також використовували послуги спеціалістів з ПР у 1900-1917 рр.  1914-1934 – Айві Лі працює особистим радником Д. Рокфеллера, для компанії якого створює імідж відкритої для громадськості. Е. Бернейс займається ПР-консалтингом для великих корпорацій, банків, видавців. Так у історію увійшла його кампанія для «Lucky Strike» і святкування 50-річчя винаходу Едісона.  У 1930 рр. після виходу з великої депресії багато компаній (Ford, Standard Oil, General motors, Pan American) створює ПР-відділи, щоб відновити довіру, втрачену за роки економічного спаду. Після другої світової війни активно розвивається внутрішньо корпоративний ПР. Грюнінг і Хант виділяють такі етапи його розвитку: 1940-ті рр. «ера розважання робітників» (дана організація – найкраще місце роботи); 1950-ті рр. «ера інформування» (аналогічно до концепції А. Лі); 1960-ті рр. «ера переконання» (двостороння асиметрична модель); «ера відкритих відносин» (двостороння симетрична модель).  Сьогодні всі великі гравці світового і регіональних ринків ведуть активну ПР-діяльність (у 90-х рр. з 500 найбільших компаній 439 мали ПР-відділи).

БІЛЕТ №15

1. Технології і методи формування політичного пр в період хvii-хviii ст. У Західній Європі.

2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку пр-комунікацій.

3. Роль і функціональне використання пр-комунікацій в діяльності владних структур хх ст.: досвід сша.

перша світова війна внесла суттєві корективи в філософію паблік рілейшнз. Якщо до цього часу вона являла собою в основному оборонну тактику популяризації впроваджуваних заходів і дій ділових і державних організацій, то тепер практика паблік рілейшнз прийняла наступальний характер, продемонструвавши дивовижну здатність мобілізації громадської думки населення країни. Прикладом цього може слугувати діяльність створеного президентом Вудро Вільсоном Комітету громадської інформації (на чолі з Крілем ). Завдання комітету полягала саме в тому, щоб мобілізувати громадську думку всередині країни на підтримку як участі Америки у війні, так і миротворчих зусиль В.Вільсона, оскільки громадська думка розкололося надвоє відразу ж після оголошення війни. Комітет розпочав свою роботу, не маючи під рукою ніяких випробуваних на практиці методик ЗМІ. Доводилося постійно імпровізувати. Оскільки в ті часи не було розвинених в масштабах країни радіо-та телемереж для швидкого поширення найважливішої інформації, комітет сформував мобільні групи добровольців. Отримуючи телеграми, ці волонтери, подібно птахам, розліталися по школах, церквах, клубам та іншим місцям скупчення людей, щоб стисло (за 4 хвилини) повідомляти останні новини, за що їх і називали "четирехмінут-чики" (Four Minutemen). В кінці війни таких волонтерів налічувалося вже близько 400 тис., вони одночасно робили 400 000 чотирихвилинні повідомлень серед самих різних верств населення. Разом з тим Кріль та його помічник Карл Бійор залучили до роботи професіоналів, створивши ще одну розгалужену мережу каналів впливу як на супротивника, так і на громадян Америки. Комітет ділився на секції новин, іншомовних газет та інших друкованих матеріалів, кінофільмів, військових виставок, ярмаркових експозицій, відносин з промисловцями, реклами та карикатури. Все це вміло використовувалося для згуртування нації та пропагандистської роботи проти ворога. Діяльність комітету досягла небачених досі масштабів. Під час першої світової війни школу паблік рілейшнз пройшло чимало людей, з часом стали професіоналами цієї справи Серед них були вже згадуваний Карл Бійор, на початку 30-х років створив фірму паблік рілейшнз, що стала надалі однією з найпотужніших в США, і Едуард Бернайз , що приступив незабаром до розробки теоретико-методологічних основ нової дисципліни.

БІЛЕТ №16