1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.

Зародження основ паблик рілейшнз (ПР) в Америці: інституалізація діяльності, створення фундаментальної теоретичної бази, початок офіційної історії ПР.Особливості розвитку ПР в першій третині ХІХ ст. в Европі та США: виокремлення в самостійну сферу діяльності, поява професійних організацій, фахівців, інформаційних агентств. Розвиток масової преси – потужний рушій розвитку ПР. Активна діяльність в інформаційній сфері адміністрації американських президентів.

Політичні ПР. Політична преса як носій державної ідеології: досвід країн Європи і США.Усна комунікація як засіб політичних ПР. Роль ораторського мистецтва як ПР-технології в публічних дебатах державних діячів.

Новації ПР-технологіій у впровадженні та використанні зображальних засобів впливу: листівки, буклети, гравюри, плакати, транспаранти.

Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі. Трансформація традиційних зв’язків з громадськістю у “внутрішньокорпоративний ПР”.

Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва. Роль міжнародних виставок в ПР-діяльності.

Некомерційні ПР, їх методи соціальної комунікації. Органи саморегулювання ПР-діяльності. Практика ньюс-релізів соціальних служб.

Зародження основ теоретичних і методологічних досліджень соціальних комунікацій: наукові здобутки західноєвропейських і американських ПР-діячів ХІХ ст..

2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.

3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.

В это время появляется «знаковая» фигура в истории PR – Айви Ли, который способствовал проникновению в PR передовых для того времени общественных теорий и концепций. Профессиональный путь в PR он начал в сфере политики, возглавив в 1903 году кампанию по перевыборам мэра Нью-Йорка. Далее его активность переходит из сферы политики в сферу бизнеса: он работал с крупной железнодорожной компанией, с Дж. Рокфеллером, с компаниями «Стандарт ойл», «Крайслер», везде добивался успеха, популяризируя тем самым возможности профессионального PR.

Ли развивал «внутренний PR»: работая на Рокфеллера, он организовал комитет жалоб для работников, заставил мультимиллионера объехать все рудники, встречаться с рабочими. К концу этой компании Рокфеллер стал не только героем в глазах шахтеров, но и популярным человеком для общественности.

Ли первым из PR-специалистов занял место одного из ведущих менеджеров крупной компании. Именно он впервые продемонстрировал возможности PR в Европе, руководя в 1910 году филиалом американского банка в Лондоне.

Методы PR, опробованные Ли во время работы в годы Первой мировой войны в Обществе Красного Креста, вызвали большой приток спонсорских средств на счет этой организации и до сих пор копируются современными благотворительными институтами.

БІЛЕТ №23

1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.

2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.

3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.

Почав свою кар'єру "піарника" в 1915 р. з організації рекламної кампанії усеамериканського турне балету З. Дягілєва. Тоді реклама ще панувала досить низький рівень, тому в спеціаліста-початківця було велике полі діяльності.

Пізніше працювали з "Проктер енд Гембл", "Дженерал моторс", Елеонорою Рузвельт,КалвиномКулиджем. Журнал ">Лайф" включив їх у число ста найвпливовіших американців ХХ століття.

Під час Першої Світовий війниБернейз працював у американському Комітеті Загальносуспільної Інформації, у величезній американської пропагандистської машині налаштованої оформлення, рекламування і продаж війни у якості єдиної способу "зробити світ безпечним для демократії". Комітет встановив шаблон, у якому сформовані маркетингові стратегії палестинцям не припиняти війн. На той час над ринком ще було такого фаху як піарник.Бернейс став однією з першовідкривачів цієї сфери людської діяльності. Багато в чому він покладався на праці Зігмунда Фрейда, який "розкладав" людську сутність на частинки. Він використовував ідеї свого дядька під час створення сучасної науки масового переконання, заснованого не так на розумі, але в маніпуляції підсвідомими почуттями і імпульсами.

У 1920-хБернейз вів практику об'єднання корпоративних комерційних кампаній з соціальними проблемами. Працюючи на американськуТабачную компанію, Еге.Бернейз переконав феміністок Нью-Йорка підтримати сигарети "LuckyStrike" вважається символом ">Факела Свободи".

1923-го ЕдвардБернейз видав свою першу книжку. У ньому він ввів багато сучасних поняття і терміни. Ця книжка проривом у світі реклами, оскільки у ній автор зумів багато речей розставити по свої місць належать і доступні мовою пояснити ази маркетингу й низького піару.

У 1929 рокуБернейз організував перше світове захід, придумавши "Золотий Ювілей Світу" - міжнародне святкування,ознаменовавшее 50-ту річницю електричної лампочки, для Дженерал електрик.

Завдяки першій книжціБернейза (">Кристаллизуя думку") тисячі американців ознайомилися з нової концепцією діяльності з створенню паблісіті і професією "радників зв'язків із громадськістю", хоча багато хто, як зазначав самБернейз, досі вважали нову професію роботою "пропагандиста", "агента зв'язків із пресою" чи "агента за рекламою". Особливість ж нового фаху в тому, що з односторонньої вулиці інформування Молдові і утвердження громадськості клієнтом, їх спілкування перетворюватися на двосторонню вулицю, а радник по паблік рілейшнз сприяв взаємодії між клієнтом і громадськістю. Як основної мети сформулювали таку — "спонукати людей вірити в серцеві мети правління корпорацій, шукаючих їх довіри".

Пізніше у своїй книзі "Біографія ідеї" він описував процес вибору назви для нової професії: "Коли відкрив мій перший офіс в 1919 р., вирішив відмовитися від слів public information,pressagent чиpublicitymanager як характеризуючих мою роботу. Я чогось широкого... Через рік ми створили фразу "радник по public relations" (">counsel on public relations"), яка, як ми вважали, краще характеризує нашої діяльності — фахові ради клієнтам щодо її відносин із громадськістю..."

БІЛЕТ №24

1. Політичні ПР-комунікації ХІХ ст.: досвід країн Європи.

2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця ХУШ - ХІХ ст.

3. «Східні PR» в ХХ ст.: самобутні риси і західний досвід.

БІЛЕТ №25

1. Ораторське мистецтво як ПР технологія в публічних дебатах політичних діячів ХІХ ст..

2. Джерела розвитку ПР комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).

3. ПР тоталітарних режимів ХХ ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.

БІЛЕТ № 26

1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі ХІХ ст.. Внутрішньо корпоративний ПР як інновація.

2. Використання ПР-технологій в економічній сфері Росії протягом ХVІІ-ХІХ ст.

Одним из главных экономических событий в жизни российского общества XV —начала XX в. были ярмарки как регионального, так и общероссийского уровня. Они пред-ставляли собой не только торги, но и своего рода смотр достижений российской экономи-ки, а также культурные мероприятия с многочисленными представлениями. Участники ярмарок демонстрировали свои коммуникационные способности с вполне определенными целями: привлечь покупателей, удержать их, расширить их круг и добиться, чтобы клиенты рассказали о конкретном торговце или ремесленнике другим. Не удивительно, что они стремились производить на посетителей самые яркие впечатления, привлекая для этого даже специальных актеров (раешников, шарманщиков). Петр I вменил в обязанность властям всемерно заботиться о развитии и укреплении ярмарок: государство финансировало организацию этих мероприятий, представляло солдат для охраны правопорядка на ярмарках, священники благословляли их как богоугодные мероприятия.

В 1896 г. в журнале «Нива» и других популярных изданиях прошла целая серия иллюстрированных репортажей со Всероссийской промышленной и художественной выставки в Нижнем Новгороде. Как и в Западной Европе, государство пыталось регулировать средства рекламы и публичной коммуникации в экономической сфере.

Уже в XIX в. крупные русские предприниматели использовали нестандартные для привлечения внимания и достижения целей методы, которые иначе, как PR, не назовешь. Например, Н. И. Путилов, один из магнатов российской металлургии, в 1868 г. произвел публичную демонстрацию качества выпускаемых им рельсов, подвергнув их ударному и нагревательному воздействию при температуре -15°, после чего аналогичный опыт был проведен в отношении английского рельса (английские литейщики выступали конкурентами российских), который испытания не прошел. Акция, проведенная в присутствии представителей власти и даже членов императорской фамилии, способствовала тому, что англичане утратили свое доминирующее положение в российской металлургии, а Путилов получил солидный заказ, а вскоре стал одним из крупнейших промышленников России. Представители крупного бизнеса в VIII-XIX вв., как и на Западе, стремились войти в круг аристократии, для чего приобретали себе дворянские титулы (например, уральские предприниматели Демидовы в настоящее время носят титул итальянских князей Сан-Донато), активно занимались меценатством и филантропией. Широко известны имена И. Третьякова, С. Морозова и др. Подобная дея-тельность привлекала внимание и высокопоставленных представителей власти, и даже членов царской семьи, на что, собственно, и рассчитывали в большинстве случаев сами предприниматели. В результате крупная буржуазия стала восприниматься как главная опора власти, что наглядно проявилось и в составе основных политических партий в Рос-сии в начале XX в.: главную поддержку монархии оказывали Союз 17 октября, Союз рус-ского народа и другие монархистские организации, состоявшие из представителей буржу-азии. Переоценка ценностей в советский период привела к тому, что столь уважаемое прежде частное предпринимательство превратилось в антинародную и антигосударствен-ную деятельность. Слово «частник» стало таким же негативным ярлыком, как прежде —«белогвардеец», «монархист». Короткий взлет частного предпринимательства в годы НЭПа к концу 1920-х гг. сменился тотальной коллективизацией и индустриализацией. В результате вместе с самим классом частных предпринимателей исчезла и разнообразная коммуникационная деятельность в экономической сфере.

Вместо «буржуазной» рекламы социалистическая форма хозяйствования обусловила иные формы стимулирования экономики. Одним из них явилось социалистическое соревнование, широко пропагандируемое и всячески приветствовавшееся властями всех уровней. Для предприятий и даже отдельных работни-ков успехи в соревновании означали денежные поощрения, почетные грамоты, упоминания в газетных публикациях, предоставление разного рода привилегий и льгот. Но вместе с тем это, в общем-то, эффективное начинание очень скоро приобрело обязательный характер, а выполнение и перевыполнение разработанных планов даже на официальном уровне трактовалось как законопослушное поведение. Пропагандируя на словах поощрение инициативы, рационализаторских предложений и т. п., на практике руководство страны стремилось обеспечить полную унификацию методов и способов производства и всячески преследовало любые попытки повысить его эффективность, если считало их «буржуазными». Зато большое развитие получили «внутрикорпоративные» коммуникации, выражавшиеся в постоянной идеологической работе руководства пред-приятий с трудовыми коллективами.

Борьба с вредителями, «расхитителями социалистической собственности», взяточниками, другими преступниками и нарушителями, как и в политической сфере, нередко велась с помощью средств массовой коммуникации. Одним из эффективных примеров ее стал ки-ножурнал «Фитиль», впервые вышедший на экраны СССР в 1962 г. В киножурнале удач-но сочетались жанры журналистского расследования, пропаганды официальной идеоло-гии и сатиры. «Жертвами» документальных сюжетов «Фитиля» становились даже высшие чиновники и директора крупнейших предприятий страны: запрещались только сюжеты о героях уровня министров СССР. Киножурнал осуществлял активную связь с населением страны, оперативно реагируя на письма и «сигналы», и многие сюжеты «Фитиля» появились благодаря информированию со стороны общественности. Вместе с тем своим успехом он был обязан покровительству со стороны властей. В 1978 г. члены съемочной группы «Фитиля» были даже удостоены Государственной премии.

3. ПР-стратегії тоталітарних режимів ХХ ст. у найодіозніших постатях епохи.

БІЛЕТ № 27