42.Система податкових органів України.

Сис-ма подат.органів склад.ззаконодавчо визначених органів держ.подат.служби, до якої входять Головна держ.подат.адміністрація України, держ.подат.адмініс-ії в АРК, областях, містах києві та Севастополі, держ.подат.інспекції в районах. У містах, районах у містах, міжрайонні держ.подат.інспекції, а також подат.міліція України.Головним завданням держ.подат.адмініс-ії (ДПА) України є:-Здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правільністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків ;-забеспечення застосування фін.санкцій та адмін.штрафів до порушників подат.законодавства;

-захист інтересів дер-ви в судових органах у справах, що стосується сплати податків.

Голова ДПА призначається та звільняється з посади Президентом України. Адмін-ія є самостійним органом виконавчої влади.

Подат.міліція України є правоохороним органом, який захищає конституційні права громадян та інтереси дер-ви у сфері оподат-ня.

43. Форми і класифікація податків.

У практиці регулювання застосовуються різні форми оподаткування. Існують пропорційна, прогресивна і змішана форма оподаткування.

Пропорційне оподаткування передбачає встановлення однакової податкової ставки для всіх суб'єктів оподаткування, що більший загальний дохід, то більші й податкові нгадходження. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що чим більше дохід то більша й податкова ставка. Для кожного значення загального доходу встановлюється відповідна податкова ставка. Змішане оподаткування залежить від доходу, якщо менший за встановлену норму, то оподаткування взагалі не має, якщо дохід становитиме певну величину в заданих межах, то оподаткування здійснюється за мінімальною податковою ставкою, з перевищенням доходом цієї межі податкова ставка збільшується.Сутність регресивного оподаткування полягає в зменшенні податкової ставки в міру збільшення доходу суб’ектів оподаткування. Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками:- За рівнем бюджетної системи, прибутковий податок, ПДВ, акцизний збір- За суб’єктом оподаткування (юр та фіз особи), - За формою оподаткування- За способом стягнення (прямі, непрямі)- За економічним змістом об’єкта оподаткування- За системою ціноутворення (под, що відносяться на собівартість, под, що сплачуються з прибутку).

44. Загальнодержавні податки податкові пільги.До загальнодержавних податків і зборів належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, ПДВ, і т.д. Податкові надходження забезпечують приблизно 70 % доходу Держ бюджету Укр.

Прибутк под з громадян сплачують гром Укр та особи без громадянства, які проживають на території Укр і мають самостійні джерела доходів, сплачують, як правило, за місцем джерела доходу або місцем проживання.

Платниками Податоку на прибуток підприємств є суб’єкти, що проводять підприємницьку діяльність на территорії України, відокремлені підрозділи платників податку, що мають самостійний розрахунковий рахунок, нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через посередницькі представництва на території Укр.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митногго оформлення.

Акц збір – це непрямий податок на високо рентабел та моноп тов, що включається в ціну цих тов.

Под пільги – це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються об’єкту, ставки або інших складових оподаткування, найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку. Податкові пільги є альтернативою субсидій.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

Звільнення від податку – це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних податків. Вилучення – це виключення з оподаткованого доходу, тобто окремі види доходів не враховуються для визначення об’єкта оподаткування. Знижки – форма податкових пільг, пов’язанга з витратими платника. Податковий кредит – вид пільг, об’єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника.

45.Кошторис доходів та видатків установ сектору заг держ управління.З метою посилення контролю й забезпечення цільового та ефект використання бюдж установами й орг-ціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України затверджено “Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації” . Такии кошторис є основним документом, який визначає заг обсяг, цільове надходження і щоквартальний розподіл коштів установи. Його формування здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні дані фін-госп діяльності. Єдиний кошторис складається всіма установами на календарний рік і затверджується вищими організаціями не пізніше як через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого фінансується установа. Разом із кошторисом на затвердження вищою організацією подається штатний розклад установи, включаючи структурні підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платні послуги.Єдиний кошторис, крім асигнувань з бюджету, включає також і позабюджетні кошти. Він складається з двох розділів — доходів і видатків. Дохідна частина складається з бюджетних асигнувань та позабюджетних коштів. Видаткова включає витрати, які здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань, і витрати, які фінансуються за рахунок позабюджетних надходжень, з виділенням витрат, які здійснюються установами за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Запровадження єдиного кошторису витрат і жорсткий контроль за використанням коштів за кожною статтею пов'язані з необхідністю економного використання бюджетних коштів.

46 Банківська система України. Функції НБУ Кредитно-фінансове обслуговування суб'еків економіки е найважливішою фуикціею банківської систсми. Банювська система України е дворІвневою і складаеться з Нацюнального банку України (НБУ) та Інших банкІв, у тому числІ державпих (Зовшшньоеко-номІчний банк України, Ощадний банк України) та комерцІйних банк1в рІзних видів та форм власності

Банки — це установи, функцією яких є кредитування субктІв господарської дІяльностІ та громадян за рахунок залучених коштІв пІдприемств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування економІки, виконання валютних та Інших банкІвських операцій. передбачених законодавством. КомерцІйні банки створюються на акціонер-них або пайових засадах юридичними та фізичними особами.Станом на початок травня 1999 р. в УкраїнІ зареестровано 211 комерцІйних банкІв.Визначальна роль у грошово-кредитному регулюванні та організації банківської справи в країни належить центральному державному банку. В Укр централ банк функцюнує окремо від уряду. Така особливість взєемовідносин між центральним банком і державними органами називаеться автономією (незалежністю) центрального банку. Нацюнальний банк України (НБУ) є центральним банком України НБУ є екоиомічно самостійним органом. Основною функцісю НБУ є забезпечення стаб1льност1 грошової единиці України. Виконуючи свою основну функцію, Національний банк сприяє дотриманню стабільності банкшської системи, а також (у межах своїх повноважень) — цінової стаб1льност1. Вищим органом управл1ння НБУ є Рада Національного банку Укршни. Керівним органом НБУ є Правління Національного банку України. Очолює Правління НБУ Голова Національного банку України.

47.Методи грошово-кредитного регулюванняДо засобів прямого впливу можна віднести: механізм готівкової емісії, встановлення межі кредиту центрального банку, пряме регулювання позичкових операцій, визначення маржи, вартості кредитних ресурсів, що вид1ляються згідно з пріоритетами макро-екопом1чної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження спожив-чого кредиту, інструменти пря-мого впливу дають необхідний ефект, коли їх використовують у комплексі із заходами опосеред кованого впливу на систему грошового обігу.Система опосередковачого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів ДРЕ. Згідно із Законом України «Про Національний банк України» основними скономічними засобами та методами грошово-кредитної полїтики є регулювання обсягу грошової маси через: визна-чення та регулювання норм обов"язкових резервів для комерційних банк1в і фнансово-кредитних установ; процентна політика; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами на відкритому ринку; регулювання імпорту та експорту капіталу.

48 Валютне регулювання.Основним объектом валютного регулювання е відповідна корекція курсу нащональної грошової одиниці. Валютне регулювання на нацюналыюму рівні здійснюється на базі принципів і методик, що визначаються Міжнародним валютним фондом (МВФ) та регіональними союзами, до яких входить окремі країни. Суб'ектами валютного регулювання в Україні є кабінет Міністрів і Національний банк. Валютна позиція — це спів-відношення вимог та зобов'язань банку в іноземній валюті. Для регулювапня валютного курсу залежно від моделі валютної політики використовуються методи девальвації та ревальвації наіональної грошової одиниці.Девальвація — це дії вповно-важених держ органів, що мають на меті зниження обмінних курсів валюти власної країни. Таке зниження спрямовується, з одного боку, на стимулювання експорту та споживчого попиту на внутрниньому ринку, а, з другого, — на підвищення конку-рентоспроможності та полі-пшення торговелышх позицій України на світовому ринку.Ревальвация має протилежний зміст. Вона пов'язана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. Ре-вальвацією стимулюється то-варний імпорт, приплив іноземних інвестицій . НБУ здійснює деві-зійну вааютну політику на підставі регулювання курсу гривні до іноземних валют через кутвлю та продаж іноземної валюти на фінансових ринках.Названі інструменти валютної політики є засобами економіч-ного впливу держави на курс нащональної валюти. Адміністративним засобом ме-ханізму формування обмінних курсів е запровадження валютних обмеженъ, тобто системи правил, які регламентують права ф!зичних та юридичних осіб стосовно об-міну валюти, а також здійснення інших валютних операцій